Іменем України
10 січня 2011 року
справа № 5020-7/148
За позовом Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»
(майдан Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011),
до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Винтаж»
(вул. Радянська, 51, кв. 11, м. Севастополь, 99011)
про усунення перешкод у користуванні майном.
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - Ісаєва Н.О. -юрисконсульт, довіреність № ДВ-27 від 04.01.2011 (копія довіреності у справі),
Від відповідача -Ющук Т.М. -представник, довіреність від 01.12.2010 (оригінал довіреності у справі).
Суть спору:
Державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт»звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винтаж»про усунення позивачу перешкод у користуванні майном -облаштованим майданчиком площею 157 кв. м мощеним дерев'яним суцільним настилом та оформленим дерев'яною та металевою огорожею, розташованою на паромному пірсі № 155 (інв. № 102/1) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського флоту з боку відповідача шляхом звільнення майданчику.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 29.11.2010 на позовну заяву, та просив у їх задоволенні відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
12.05.2010 між сторонами був укладений договір № 105/159 про співробітництво.
Відповідно до п. 1.1. цього договору метою даного договору є розвиток туристичного бізнесу в Артилерійській бухті м. Севастополя, а саме, збільшення кількості пасажирів, покращення якості їх обслуговування.
Для досягнення мети даного договору сторони зобов'язувались поєднати свої зусилля з організації громадського харчування в Артилерійській бухті м. Севастополя, а саме, порт (позивач) зобов'язувався надати для використання підприємству (відповідачу) благоустроєний майданчик площею 157 кв. м, мощений дерев'яним суцільним настилом і оформлений дерев'яною та металевою огорожею, розташований на паромному пірсі № 155 (інв. № 102/1) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського флоту (надалі - майданчик) згідно схеми (Додаток № 1), вартість якого визначена у відповідності зі звітом про оцінку станом на 31.03.2010 і складає 269 310 грн. Підприємство своїми силами та на свій страх і ризик зобов'язувалось організувати на майданчику точку громадського харчування з 01.05.2010 по 15.10.2012, сплачуючи щомісячно порту протягом терміну дії цього договору за користування майданчиком згідно розділу 3 (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору порт зобов'язувався надати майданчик підприємству на підставі підписаного двома сторонами акту прийому-передачі.
Підприємство здійснює повернення благоустроєного майданчику протягом 5-ти робочих днів після закінчення даного договору на підставі підписаного сторонами акту повернення (п. 2.2. договору).
Пунктом 7.1. договору передбачалось, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє по 15.10.2012 включно.
Факт передачі майна позивачем відповідачу підтверджено відповідним актом прийому-передачі об'єкту від 11.06.2010.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про усунення йому відповідачем перешкод у користуванні майном - облаштованим майданчиком площею 157 кв. м мощеним дерев'яним суцільним настилом та оформленим дерев'яною та металевою огорожею, розташованою на паромному пірсі № 155 (інв. № 102/1) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського флоту, шляхом звільнення відповідачем майданчику, посилаючись на те, що договір від 12.05.2010 є неукладеним, внаслідок чого неправомірні дії відповідача створюють позивачу перешкоди у здійсненні права користування причалом № 155 з благоустроєним майданчиком.
Суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо умов вищевказаного договору про співробітництво, у зв'язку з чим 12.05.2010 він був укладений.
На виконання його умов майно було передано позивачем відповідачу за вищевказаним актом від 11.06.2010.
Договір від 12.05.2010 про співробітництво жодною зі сторін не оспорювався, не розірваний та не визнаний судом недійсним.
Вищевикладене свідчить про те, що сторони, укладаючи вищевказаний договір, виконуючи його умови та приймаючи їх виконання, діяли у межах закону. Позивачем не представлено суду жодних доказів того, що відповідач чинить йому будь-які перешкоди у здійсненні його прав на переданий за договором об'єкт чи порушує його права.
Згідно з частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, право позивача не є порушеним та таким, що підлягає поновленню, у зв'язку з чим у позові повинно бути відмовлено.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 17.01.2011.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити у повному обсязі.
Суддя С. М. Альошина
Рішення складено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 17.01.2011.