Справа № 583/5421/25
2/583/175/26
19 березня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.
за участю секретаря Доценко Т.Г.,
розглянувши в залі суду м. Охтирка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 23 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1705, а також залишити малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати спільно з матір'ю ОСОБА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що сторони проживають за однією адресою, але подружнє життя між ними припинено через втрату інтересу один до одного. Вважає, що шлюб носить формальний характер, між сторонами відсутнє порозуміння, подальше збереження шлюбу є недоцільним, примирення неможливе. У зв'язку з викладеним просить позов задовольнити. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору у розмірі 986,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі. У зазначеній заяві визнав позовну вимогу в частині розірвання шлюбу, не заперечував проти їх задоволення. Разом з тим, вважає безпідставним включення до предмета розгляду в межах даної справи позовну вимогу в частині залишення малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати спільно з матір'ю ОСОБА_1 , оскільки між сторонами існує спір з цього питання, який підлягає розгляду в порядку іншого позовного провадження.
18.12.2025 до суду від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Либовки А.В. надійшли додаткові пояснення, у яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, тому вважає, що вимога про залишення малолітнього сина на проживанні спільно з матір'ю підлягає задоволенню.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифікованоЗаконом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно зі ст.ст. 111, 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя, і зобов'язаний вжити заходів щодо їх примирення, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено,що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стали неможливими.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 23 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1705, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 17).
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуєтья свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.04.2016 (а.с. 15).
Сторони подружніх та сімейних стосунків не підтримують, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають, позивач наполягає на розірванні шлюбу.
З'ясувавши фактичні взаємовідносини між сторонами і дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд також враховує ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України, в якій вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і примушування до шлюбу не допускається, а документальне існування шлюбу між сторонами по справі не відповідає поняттю «сім'ї», як соціального інституту сучасного суспільства.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції про дискримінацію жінок в частині першій підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу у подальшому іменуватися цим прізвищем або поновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
Згідно зі ст.ст. 1,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Враховуючи обставини справи, беручи до уваги приписи ст.ст. 112, СК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Щодо вимог про залишення проживання дитини разом з матір'ю суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що "міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах".
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Верховний Суд у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (провадження № 61-5775св22) вказав, що враховуючи, що сторони не зверталися до суду при розгляді цієї справи із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обґрунтовано в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу та залишення проживати дитини з матір'ю, встановивши, що дитина до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір'ю, залишив проживати дитину з нею, чим лише констатував місце проживання дитини, не визначаючи та не змінюючи його.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи, що на час розгляду справи наявний спір між сторонами про місце проживання дитини між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини в межах даної справи. Тому не підлягає задоволенню вимога про залишення малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати спільно з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн позивач доводить Договором про надання правової допомоги № 156-2025 від 11.11.2025; Додатковою Угодою № 1 від 14.11.2025 до Договору про надання правової допомоги № 156-2025 від 11.11.2025; попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат, згідно з якою загальна вартість підготовки та подання заяви становить 10000,00 грн; платіжною інструкцією № 2PL280557 про сплату ОСОБА_1 10000,00 грн в якості оплати послуг правової допомоги за звернення до суду з позовною заявою щодо розірвання шлюбу (а.с. 7-10, 18-19).
При вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (становлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Лавенс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., який є завищеним, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (а.с. 4).
Таким чином, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог (50%), на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 1484,48 грн ((2000 грн + 968,96 грн) х 50%).
На підставі ст.ст. 110,111,112,114, Сімейного Кодексу України,
керуючись ст.ст. 12,13,48,76,258,259,263-265,268,273,274,280-284,354,355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 23 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1705.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 1484,48 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Суддя А.І.Савєльєва