Справа № 950/1652/25
Номер провадження 3/950/63/26
16 березня 2026 року м.Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,
з участю секретаря - Гдадкової С.В., представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Стеценка В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 СРУП ГУ НП України в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
по ч. 1 ст. 130 КУпАП України, -
23 травня 2025 року о 23 год. 30 хв. по вул. Шевченка, с. Штепівка, Сумського району Сумської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки Mazda 5 державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
До судового засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за необхідне розглянути справу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Стеценко В.М., після дослідження доказів просив час на підготовку клопотання про закриття провадження, в послідуючому до судового засідання не з'явився, надіслав клопотання у якому просив закрити провадження, мотивував своє клопотання наступним, що: поліцейські зупинили транспортний засіб з мотивів порушення комендантської години; під час спілкування з водієм висловили підозру щодо його перебування у стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки; спочатку водій начебто погоджувався пройти такий огляд, однак згодом відмовився; при цьому, за твердженням захисника, поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП, а тому особу фактично було позбавлено права на захист. Окрім того, захисник посилався на відсутність підпису особи у графі протоколу про роз'яснення прав, на нечитабельність окремих рукописних записів у протоколі, рапорті, направленні на огляд та акті огляду, а також на практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону щодо недопустимості доказів. На цій підставі захисник просив визнати протокол та додані до нього матеріали недопустимими доказами і закрити провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, наданий відеозапис, зміст письмового клопотання захисника, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Ця норма означає, що суд при розгляді справи зобов'язаний перевірити як фактичну наявність події правопорушення, так і додержання встановленої законом процедури фіксації та доведення такої події.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, «своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом». Отже, суд не обмежується формальним сприйняттям протоколу, а зобов'язаний перевірити, чи підтверджується викладена в ньому фабула належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме у межах цих питань суд і надає оцінку доводам сторони захисту.
Частина перша ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння» так само, як і за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння». Отже, склад цього адміністративного правопорушення є альтернативним. Для наявності складу правопорушення достатньо встановлення хоча б однієї з передбачених диспозицією форм поведінки, у тому числі саме відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний «на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння». Саме ця норма покладає на водія не право вибору, а процесуальний обов'язок виконати законну вимогу уповноваженої особи. Тому у випадку, коли поліцейським виявлено зовнішні ознаки сп'яніння та запропоновано пройти огляд у передбаченому законом порядку, відмова від такого огляду сама по собі утворює об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП установлено, що особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан сп'яніння в порядку, визначеному законом. Зі змісту цієї норми випливає, що правовою передумовою для пропозиції пройти огляд є наявність достатніх ознак, які дають уповноваженому поліцейському підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння. У даній справі такими ознаками, як зазначено у протоколі та підтверджено відеозаписом, були запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння обличчя. Суд виходить з того, що перелік цих ознак є конкретним, зрозумілим і належить до зовнішньо спостережуваних проявів, які зазвичай слугують правовою підставою для ініціювання процедури огляду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є «будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи». Ці дані можуть установлюватися, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних засобів та іншими документами. У даній справі такими доказами є протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього матеріали, а також відеозапис події, досліджений судом у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази «за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». Отже, жоден доказ не має наперед установленої сили, а кожен довід сторони захисту підлягає окремій перевірці та співставленню з іншими доказами у справі.
Судом установлено, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не заперечується та підтверджується відеозаписом. Також відеозаписом підтверджується сам факт спілкування поліцейських із водієм після зупинки транспортного засобу, фіксація поведінки водія та запропонування пройти огляд на стан сп'яніння. Із дослідженого відеозапису та змісту протоколу вбачається, що особа від проходження огляду відмовилася. Саме ця відмова, за наявності законних підстав для проведення огляду, і є визначальною для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи довід захисника про те, що поліцейські спочатку зупинили транспортний засіб з причин порушення комендантської години, суд зазначає таке. Навіть якщо первинною підставою для зупинки транспортного засобу була перевірка дотримання обмежень, пов'язаних із комендантською годиною, це саме по собі не спростовує законність подальших дій поліцейських у разі виявлення під час спілкування з водієм ознак алкогольного сп'яніння. Наявність або відсутність підстав для первинної зупинки транспортного засобу не усуває обов'язку водія, встановленого п. 2.5 Правил дорожнього руху України, пройти огляд на стан сп'яніння на законну вимогу поліцейського. Тому цей довід захисту не впливає на висновок про наявність у діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводу про відсутність роз'яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, суд виходить із такого.
Стаття 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право знати, в чому її обвинувачують, давати пояснення, подавати докази, користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, а також інші процесуальні права. Суд погоджується з тим, що ці права є важливими елементами справедливого розгляду справи. Разом із тим сам по собі довід про відсутність підпису у відповідній графі протоколу не свідчить автоматично про те, що права фактично не були роз'яснені або що особу було реально позбавлено можливості захищатися.
Суд бере до уваги, що у даній справі право на захист не було нівельоване, оскільки інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат, який ознайомився з матеріалами справи, брав участь у процесі, просив час для підготовки окремого письмового клопотання та в подальшому реалізував це право, подавши до суду розгорнуте мотивоване клопотання із посиланням на норми національного законодавства, практику ЄСПЛ та конкретні процесуальні заперечення. Сам факт подання такого клопотання об'єктивно свідчить про те, що сторона захисту не була позбавлена можливості знати зміст обвинувачення, ознайомитися з доказами та висунути контраргументи. Отже, довід про фактичне позбавлення права на захист не знайшов свого підтвердження.
Крім того, КУпАП не містить положення, за яким відсутність підпису особи в окремій графі протоколу безумовно і автоматично тягне недопустимість такого протоколу або закриття провадження у справі. Натомість відповідно до ст. 251, 252 КУпАП питання про доказове значення протоколу вирішується з урахуванням усіх доказів у їх сукупності. Тому навіть за наявності окремих недоліків оформлення суд не вправі ігнорувати інші належні докази, якщо вони узгоджуються між собою і підтверджують подію та склад правопорушення.
Щодо посилання захисника на нечитабельність окремих рукописних записів у протоколі, рапорті, направленні на огляд та акті огляду, суд зазначає таке.
Дійсно, документи повинні бути оформлені чітко та зрозуміло, а їх зміст має забезпечувати можливість перевірки викладених у них відомостей. Разом із тим вирішальним є не формальний недолік почерку або окремих записів, а те, чи унеможливлює такий недолік встановлення суті події, особи правопорушника, часу, місця, характеру дій та інших істотних обставин. У даній справі зазначені істотні відомості встановлюються не лише з письмових матеріалів, а й з відеозапису, який є самостійним джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП. Саме відеозапис надає змогу безпосередньо сприйняти перебіг події, поведінку водія, факт пред'явлення йому вимоги пройти огляд та факт відмови від такого огляду. За таких обставин посилання лише на окремі технічні або графічні недоліки письмових матеріалів не спростовує доведеності події правопорушення.
Суд окремо звертає увагу, що сторона захисту у своєму клопотанні детально відтворила зміст матеріалів справи, послалася на їхні реквізити, описала перебіг події та навела власну інтерпретацію зафіксованого на відео. Це також свідчить про те, що наявні у матеріалах записи не унеможливили для сторони захисту розуміння суті обвинувачення та формування процесуальної позиції.
Щодо доводу захисника про те, що до спірних відносин мають застосовуватися принципи кримінального процесу та що на підставі ст. 86, 89 КПК України докази підлягають визнанню недопустимими, суд зазначає таке.
Справи про адміністративні правопорушення дійсно повинні розглядатися з дотриманням стандартів справедливого суду, зокрема права особи на захист, принципу змагальності та презумпції невинуватості, що випливає зі ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 62 Конституції України, «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». Суд повністю поділяє цей стандарт і застосовує його при розгляді даної справи.
Разом із тим провадження у справах про адміністративні правопорушення регулюється спеціальним законом - КУпАП, який містить власні правила щодо доказів, порядку їх оцінки та підстав закриття провадження. Тому положення КПК України не підлягають прямому механічному застосуванню до кожної справи про адміністративне правопорушення поза межами, визначеними самим законом. У даному випадку суд оцінює належність, допустимість, достовірність і достатність доказів виходячи насамперед із приписів ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та конституційних гарантій справедливого суду. Перевіривши матеріали справи під кутом зору цих вимог, суд не знаходить підстав для висновку про очевидну недопустимість усіх доказів у цілому.
Посилання захисника на п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП як на підставу для закриття провадження суд також відхиляє.
Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У даній справі подія правопорушення наявна, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у поліцейських були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд у встановленому порядку, проте він від такого огляду відмовився. Склад адміністративного правопорушення також наявний, оскільки зазначені дії охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому підстави для закриття провадження з мотивів відсутності події чи складу правопорушення відсутні.
Оцінюючи докази у сукупності, суд приходить до висновку, що вони є взаємоузгодженими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про час, місце, суть події та ознаки сп'яніння. Відеозапис, досліджений у судовому засіданні, узгоджується з фабулою, викладеною в протоколі, та підтверджує факт відмови від проходження огляду. Письмове клопотання захисника, хоча й містить заперечення проти правової оцінки події, не спростовує ключового факту - відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння після пред'явлення йому відповідної вимоги поліцейського.
Суд також враховує конституційний принцип презумпції невинуватості та правило про тлумачення сумнівів на користь особи. Однак у цій справі сумніви, на які посилається захист, не є такими, що виключають можливість встановити об'єктивну сторону правопорушення. Вони стосуються переважно окремих формальних аспектів оформлення матеріалів, тоді як визначальний факт відмови від проходження огляду підтверджений сукупністю доказів. Тому підстав для висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у суду немає.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а клопотання захисника про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, підвищену суспільну небезпечність керування транспортними засобами особами з ознаками сп'яніння та відмови від проходження огляду, дані про особу правопорушника, а також те, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є визначеною законом. Саме тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір.
Керуючись ст.ст.36, 130, 283, 284, 287, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок на користь держави до державного бюджету (отримувач коштів - ГУК Сум.обл/Сумська обл/ 21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37970404. Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО) 899998. Рахунок отримувача 628999980313090149000018001. Код класифікації доходів бюджету 21081300. Найменування коду класифікації доходів бюджету - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік .
У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. на користь держави отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача (МФО):899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Сумського апеляційного суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя: Роман БАКЛАНОВ