судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справі № 990/18/26 (провадження № 11-45заі26) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2026 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо нерозгляду протягом встановлених законом строків дисциплінарної скарги від 09 червня 2024 року (зареєстрована Радою 10 червня 2024 року за № К-2981/1/7-24, з доповненнями від 11 липня 2024 року № К-2981/2/7-24);
-зобов'язати ВРП розглянути висновок за вказаною скаргою на найближчому засіданні Дисциплінарної палати та прийняти рішення відповідно до статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII);
- стягнути з ВРП на користь позивача в рахунок відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
2.На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в червні 2024 року він звернувся до ВРП з дисциплінарною скаргою на дії судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г. Ю. Крім того, 11 липня 2024 року подав до ВРП заяву про приєднання додаткових доказів до матеріалів дисциплінарної скарги, а 01 серпня 2024 року подав заяву про надання інформації щодо стану розгляду дисциплінарної скарги. ВРП листом від 02 серпня 2024 року повідомила, зокрема, що за поданою позивачем дисциплінарною скаргою триває попередня перевірка та про результати розгляду зазначеної дисциплінарної скарги буде поінформовано в межах процедури, визначеної законодавством.
3. При цьому позивач вказував, що згідно з положеннями законодавства ВРП має вирішити питання про відкриття дисциплінарного провадження за скаргою протягом тридцяти днів. Цей строк може бути продовжено не більш як на п'ятнадцять днів у разі обґрунтованої потреби.
4. Також позивач зазначав, що станом на дату звернення із цим позовом до суду (попри те, що минуло майже 19 місяців з моменту подання скарги) сплив як загальний тридцятиденний строк розгляду питання про відкриття провадження за дисциплінарною скаргою, так і подовжений сорокап'ятиденний строк, однак жодного рішення за дисциплінарною скаргою позивача так і не було прийнято.
5. А тому на переконання позивача, це свідчить про протиправну бездіяльність ВРП, яка полягає у нерозгляді у встановлені строки його дисциплінарної скарги, що, окрім іншого, завдало йому моральної шкоди - спричинило стан невизначеності та підірвало його віру у верховенство права.
6.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2026року відмовив у відкритті провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
7. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Закон № 1798-VIII не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги й ухвалення рішення щодо відкриття дисциплінарної справи, а тому оскільки позов, з яким звернувся позивач, стосується етапу дисциплінарного провадження, на якому вирішується питання про відкриття дисциплінарної справи щодо судді, цей позов не підвідомчий адміністративному суду і законних підстав для відкриття провадження у справі за таким позовом немає.
8. Не погодившись із рішеннямсуду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Апеляційна скарга позивача обґрунтована незгодою з мотивами оскаржуваної ухвали Касаційного адміністративного суду, оскільки, на його переконання, на стадії відкриття провадження суд фактично здійснив розгляд справи по суті, оцінивши обґрунтованість позову та наявність порушеного права, що прямо суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 990/220/24.
10. При цьому позивач зазначав, що суд першої інстанції, застосовуючи для відмови у відкритті провадження у цій справі пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), порушив вимоги частини шостої статті 170 КАС України - не вказав належну юрисдикцію для цього спору. У зв'язку з цим вважає, що його незаконно позбавлено конституційного права на судовий захист відповідно до статей 40, 55, 124 Конституції України.
11. Крім того, позивач вказував, що суд першої інстанції автоматично відмовив у розгляді вимоги про стягнення моральної шкоди (поза межами розгляду справи по суті - без відкриття провадження у справі), посилаючись на відсутність публічно-правового спору. Водночас відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду тривале перебування у стані невизначеності через бездіяльність органу державної влади саме по собі порушує права особи та може бути підставою для компенсації.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
12. Постановою від 12 березня 2026 року Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 990/18/26 від 22 січня 2026 року - без змін.
13. ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з позовом, в якому стверджував, що його права та інтереси порушені через неналежне здійснення дисциплінарного провадження ВРП, оскільки Рада не вирішила у встановлених законом порядку і строк питання про відкриття дисциплінарної справи за вказаною дисциплінарною скаргою на суддю, а також не розглянула цю скаргу по суті.
14. ВодночасВелика Палата Верховного Суду, здійснюючи аналіз норм частини другої статті 42 Закону № 1798-VIIIта частини одинадцятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зазначила, що початок дисциплінарного провадження щодо судді слід ототожнювати не з датою відкриття дисциплінарної справи, а з датою отримання ВРП дисциплінарної скарги, і що власне тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може вплинути на перебіг строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
15. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за прямою вказівкою Закону № 1798-VIII ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46) не підлягають оскарженню.
16. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
17. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й на те, що за змістом цих норм законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо судді, проте акцентував, що право на звернення не можна ототожнювати із правом/інтересом скаржника щодо здійснення дисциплінарним органом певних дій, відкриття дисциплінарної справи чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, відтак і не зумовлює права скаржника впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП.
18.А тому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення у сукупності наведених норм засвідчує, що обставини здійснення дисциплінарного провадження (його тривалість, підстави відкриття дисциплінарної справи, відмова у відкритті дисциплінарної справи, тощо) не впливають і не змінюють обсягу прав, обов'язків чи інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді.
19. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що у Законі № 1798-VIII фактично констатовано неможливість впливу обставин дисциплінарного провадження на права, обов'язки чи інтереси особи, яка звернулася з дисциплінарною скаргою щодо судді.
20.Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку з оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішеннями суб'єкта владних повноважень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
21. До того ж, Велика Палата Верховного Судуконстатувала, що сама по собі фактична тривалість здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді не може вплинути і не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з відповідною дисциплінарною скаргою.
22. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що умови і порядок оскарження актів ВРП та її дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема в аспекті відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, чітко регламентовані у Законі № 1798-VIІІ, який не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги й ухвалення рішення щодо відкриття дисциплінарної справи. Рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо відкриття дисциплінарної справи теж не підлягає (з боку скаржника) оскарженню до компетентного органу (ВРП), тож якщо не підлягає оскарженню рішення дисциплінарного органу ВРП, то немає причин поширювати адміністративний судовий контроль на його перегляд.
23. Крім того, Велика Палата Верховного Судузазначила, що у контексті частини другої статті 124 Конституції України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.
Підстави і мотиви для викладення окремої думки
24. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
25. Суд першої інстанції та більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
26. З цим висновком суду першої інстанції та більшості суддів Великої Палати Верховного Суду погодитися не можу, виходячи з наступного.
27. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
28.Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
29. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
30. За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право впорядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
31. Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
32. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що у порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.
33. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
34. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП (пункт 2 частини першої цієї статті).
35.Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративної справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРП протиправними, зобов'язати ВРП вчинити певні дії.
36. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, у тому числі з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою щодо дисциплінарного проступку судді.
37. За змістомЗакону № 1798-VIII не підлягають оскарженнюлише рішення, ухвалені в межах дисциплінарного провадження під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).
38.Водночас приписами абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII передбачено право скаржника оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
39. Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити саме рішень ВРП, які прийняті під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
40. Разом з тим, жодних обмежень на реалізацію права особи на звернення до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності ВРП протиправною приписи Закону № 1798-VIIIне встановлюють.
41.У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо нерозгляду протягом встановлених законом строків дисциплінарної скарги від 09 червня 2024 року (зареєстрована Радою 10 червня 2024 року
за № К-2981/1/7-24, з доповненнями від 11 липня 2024 року № К-2981/2/7-24 ).
42.З огляду на норми статей 22 та 266 КАС України та зміст позовних вимог, вважаю, що заявлені в позові ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо нерозгляду протягом встановлених законом строків його дисциплінарної скарги від 09 червня 2024 року підлягають судовому розгляду, відтак цю справу належало розглядати за правилами адміністративного судочинства.
43. Аналогічний підхід неодноразово знаходив своє відображення і в практиці Великої Палати Верховного Суду у подібних справах (постанова від 07 травня 2020 року у справі 9901/36/19; постанова від 10 лютого 2022 року у справі 9901/369/21; постанова від 01 квітня 2021 року у справі 9901/183/20).
44.Зважаючи на зазначене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Суддя Володимир КОРОЛЬ