Ухвала від 20.03.2026 по справі 461/1444/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року

м. Київ

справа № 461/1444/22

провадження № 51-1837ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

Постановою прокурора від 01 березня 2022 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Не погодившись з зазначеною постановою, ОСОБА_4 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , на підставі ч. 4

ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищезазначеної ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як убачається з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив, що відповідно до ст. 615 КПК

(в редакції від 05січня 2022 року), на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у разі неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 163, 164, 234, 235, 247 та 248 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 377-379, 437-444 Кримінального кодексу України, ці повноваження виконує відповідний прокурор.

Згідно з ч. 4 ст. 615 КПК скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, прийняті або вчинені ним на виконання повноважень, визначених цією статтею, можуть бути подані до суду. Їх розгляд здійснює слідчий суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, апеляційний суд констатував, що ОСОБА_4 , всупереч наведеному, звернувся з апеляційною скаргою на рішення прокурора до апеляційного суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на постанову прокурора, оскарження якої у апеляційному порядку, з огляду на наведені положення процесуального закону не передбачено, апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, та постановив законне й вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наявної копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 лютого

2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3