Іменем України
20 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1257/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,
код ЄДРПОУ 20033533, вул. Олени Теліги, 6, літ. В, м. Київ, 04112
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Лакс»,
код ЄДРПОУ 14255011, вул. Станіслава Прощенка, 54, м. Ніжин, Чернігівська область, 16608
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 332 061,24 грн,
не викликались,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Лакс», у якому позивач просить стягнути з відповідача 332 061,24 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Процесуальні дії у справі.
У зв'язку з недодержання позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 ГПК України, ухвалою суду від 31.12.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Також ухвалою суду від 12.01.2026 витребувано у Пенсійного Фонду України відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за серпень-жовтень 2025 року та відомості відносно особи, яка сплачувала (перераховувала) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за серпень-жовтень 2025 року. Витребувані даною ухвалою документи необхідно подати суду через систему «Електронний суд» протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала суду від 12.01.2026 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 12.01.2026 о 16:48, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов є 27.01.2026.
26.01.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.
26.01.2026 від Пенсійного фонду України надійшов лист від 20.01.2026 №2800-060203-7/4880, у якому зазначено про те, що до бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відосоті стосовно особи, зазначеної в ухвалі, надходили з 01.08.2025 по 31.10.2025 від страхувальника ТОВ фірма «Лакс» (код ЄДРПОУ 14255011).
Суд долучив до матеріалів справи вказаний лист Пенсійного фонду України, як такий, що поданий на виконання ухвали суду від 12.01.2026.
26.01.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить витребувати у ТОВ Фірми «Лакс»:
- інформацію чи працевлаштований ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у ТОВ Фірми «Лакс» станом на 01.09.2025 з підтверджуючими документами про офіційне працевлаштування (наказ про прийняття на роботу, договір тощо) або пояснення, у разі відсутності офіційного працевлаштування у ТОВ Фірми «Лакс» зазначеної фізичної особи;
- інформацію про наявність прав власності/користування/розпорядження транспортним засобом «NISSAN X-TRAIL» д.н.з. НОМЕР_2 ;
- табелі обліку робочого часу працівника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), станом на 01.09.2025 та акти приймання-передачі транспортного засобу «NISSAN X-TRAIL» д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі яких здійснювався облік зазначеного транспортного засобу за 01.09.2025;
- інформацію чи виконував 01.09.2025 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) свої трудові (службові) обов'язки у ТОВ Фірми «Лакс» під час керування транспортним засобом «NISSAN X-TRAIL» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП 01.09.2025 о 09 год 25 хв на 82 км + 75 км автодороги Р67 Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин (з документами на підтвердження чи спростування обставин).
Ухвалою суду від 30.01.2026 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Лакс» зазначені інформацію та документи; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду та позивачу, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, витребуваних судом інформації та документів.
01.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить:
- залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ;
- здійснити запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо адреси реєстрації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 06.02.2026:
- залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ).
- зобов'язано позивача та відповідача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати свої заяви по суті третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ;
- встановити третій особі - ОСОБА_1 строки для подання письмових пояснень щодо позову та відзиву.
Ухвала суду від 06.02.2026, направлена на адресу третьої особи (вул. Поліська, 7, м. Ніжин, Чернігівська область, 16601), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній».
11.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду:
- заяву про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу;
- заяву про виконання ухвали суду, до якої додані докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи - вул. Поліська, 7, м. Ніжин, Чернігівська область, 16601.
З метою встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 суд здійснив запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №2321065 від 09.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 13.02.2026 зобов'язано позивача та відповідача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копії своїх заяв по суті (позовної заяви та відзиву на позов з доданими до них документами) на адресу зареєстрованого місця проживання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; докази направлення надати суду у цей же строк.
Ухвала суду від 13.02.2026, направлена на адресу місця реєстрації третьої особи ( АДРЕСА_1 ), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 23.02.2026.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України третя особа вважається повідомленою про відкриття провадження у справі та встановлення їй строків для подання заяв по суті, а днем вручення ухвали від 13.02.2026 є 23.02.2026.
16.02.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи докази направлення відзиву на позовну заяву на адресу третьої особи - АДРЕСА_1 .
Оскільки ТОВ Фірма «Лакс» не виконала вимог ухвали суду від 30.01.2026, тобто не виконала свого передбаченого законом обов'язку щодо подання доказів або повідомлення суду про неможливість подати такі докази, ухвалою суду від 02.03.2026 стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету штраф у розмірі 16 640,00 грн.
Враховуючи те, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» не виконало вимог ухвали суду від 13.02.2026, тобто не виконало свого передбаченого законом обов'язку щодо направлення копії позовної заяви третій особі за зареєстрованим її місцем проживання та надання відповідних доказів суду, ухвалою суду від 02.03.2026 стягнуто з позивача в дохід державного бюджету штраф у розмірі 16 640,00 грн.
03.03.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить долучити до матеріалів справи докази відмови третьої особи від отримання копій документів за адресою, зазначеною в ухвалі суду від 13.02.2026, скасувати ухвалу суду від 02.03.2026 про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України штрафу в розмірі 16 640,00 грн.
04.03.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить долучити до матеріалів справ витребувані судом докази, скасувати ухвалу суду від 02.03.2026 в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України штрафу в розмірі 16 640,00 грн.
До заяви додані наказ №57/к-тр від 16.05.2025 про прийняття на роботу та табель використання робочого часу, які суд долучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 09.03.2026 скасовано постановлену ухвалу суду від 02.03.2026 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в дохід державного бюджету штрафу у розмірі 16 640,00 грн.
Ухвалою суду від 17.03.2026 відмовлено у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Лакс» у скасуванні ухвали суду від 02.03.2026 в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 16 640,00 грн.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 21.11.2022 № 001427/4100/0000115, внаслідок чого на підставі ст. 1172, 1187 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача (як володільця транспортного засобу та працедавця особи, винної у скоєнні ДТП), в частині різниці між фактичним розміром шкоди (страховою виплатою, здійсненою потерпілому у ДТП) і страховою виплатою, отриманою від страховика власника транспортного засобу, яким керував винний у скоєнні ДТП водій.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів того, що на момент ДТП водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , завдав шкоди під час виконання трудових (службових) обов'язків, а також доказів того, що відповідач на час ДТП володів зазначеним транспортним засобом на відповідній правовій підставі. ТОВ Фірма «Лакс» вважає себе неналежним відповідачем у цій справі, що є підставою для відмови у позові.
Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
21.11.2022 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - Страховик) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента» (далі - Страхувальник, Вигодонабувач) уклали договір добровільного комплексного страхування на транспорті №001427/4100/0000115, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначених в п. 1.4 Договору (Страхування КАСКО) (далі - Договір страхування).
Строк дії Договору страхування визначений з 00:00 23.11.2022 до 24:00 22.11.2024 (п. 1.2.7 Договору страхування).
Згідно з Переліком транспортних засобів, який є Додатком №1 до Договору страхування, у ТОВ «Сингента» був застрахований автомобіль Skoda Kodiag, р.н. НОМЕР_3 .
Строк дії договору страхування визначений з 00:00 12.05.2022 до 23:59 11.05.2023
Додатковою угодою №45 від 22.112024 сторони продовжили дію Договору страхування на строк з 23.11.2024 по 22.11.2025.
01.09.2025 на 82 км + 75 км автодороги Р67 Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Skoda Kodiag, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю від НПУ.
У зазначеній відповіді від НПУ вказано, що власником автомобіля Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ТОВ «Авіс-Фарм».
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.09.2025 у справі №740/5124/25, яка набрала законної сили 26.09.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вказаною постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області встановлено, що « 01.09.2025 о 09 год 25 хв на 82 км + 75 км автодороги Р67 Чернігів- Ніжин-Прилуки-Пирятин водій ОСОБА_1 , керуючи авто Nissan XTrail, державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, вчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з авто Skoda Kodiaq, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим було порушено вимоги п.12.1., 13.1. ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.».
У вступній частині постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.09.2025 у справі №740/5124/25 зазначено, що ОСОБА_1 працює спеціалістом програмного забезпечення ТОВ Фірми «Лакс».
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання транспортного засобу Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісом ЕР №225761127; ліміт за шкоду майну становить 160 000,00 грн.
ТОВ «Сингента» звернулось до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про подію з ознаками страхового випадку №32023051661 від 05.09.2025 та із заявою №б/н, б/д, у якій просило здійснювати страхові відшкодування на реквізити СТО згідно з отриманими рахунками.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 26.09.2025 №95969, виконаним суб'єктом оціночної діяльності Береговим В. М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Kodiag, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 604 112,30 грн (з урахуванням ПДВ на запчастини та без врахування ВТВ) та 520 180,31 (без урахування ПДВ на запчастини та без врахування ВТВ).
Відповідно до рахунку ФОП Старовойтової Т. В. №СТ-00156 від 25.09.2025 вартість робіт, матеріалів та запчастин, необхідних для ремонту автомобіля Skoda Kodiag, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 492 061,24 грн.
03.10.2025 позивач перерахував на рахунок ФОП Старовойтової Т. В. страхове відшкодування у розмірі 492 061,24 грн, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №068392 від 03.10.2025.
У позовній заяві позивач зазначає, що ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
07.11.2025 позивач направив на електронну пошту відповідача заяву, у якій просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 332 061,24 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди (страховою виплатою, здійсненою потерпілому у ДТП) і страховою виплатою, отриманою від страховика власника транспортного засобу, яким керував винний у скоєнні ДТП водій.
Відповідач доказів сплати спірних коштів позивачу суду не надав, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у справі.
На виконання вимог ухвали суду відповідач надав інформацію, у якій зазначив, що:
- ОСОБА_1 є працевлаштованим у ТОВ Фірми «Лакс»;
- автомобіль «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , не перебуває у власності/розпорядженні ТОВ Фірма «Лакс»;
- у ТОВ Фірми «Лакс» відсутні акти приймання-передачі автомобіля «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП.
- згідно з табелем робочого часу 01.09.2025 ОСОБА_1 перебував на робочому місці, однак під час керування автомобілем «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , трудових функцій, передбачених посадою, не виконував.
Згідно з наказом №57/к-тр від 16.05.2025 ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера з програмного забезпечення ТОВ Фірми «Лакс» з 17.05.2025.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу 01.09.2025 ОСОБА_1 перебував на роботі (6 годин).
Оцінка суду.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ст. 980 ЦК України, ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування»).
Об'єктом страхування може бути відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України, ч. 5 ст. 89 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Страховий ризик - подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства
Згідно з ч. 6, 7 ст. 94 Закону України «Про страхування» страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.
За приписами ч. 3, 4 ст. 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Як встановив суд, позивач - ПрАТ «СК «Уніка» виплатило своєму страхувальнику - ТОВ «Сингента» як потерпілому у ДТП страхове відшкодування у розмірі 492 061,24 грн шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП Старовойтової Т. В. згідно з рахунком №СТ-00156 від 25.09.2025.
У позовній заяві позивач зазначає, що ПАТ «НАСК «Оранта» (у якому на момент скоєння ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання транспортного засобу Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2 ) сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Отже, різниця між виплаченою потерпілому страхового відшкодування (матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП) та між отриманою страховою виплатою від страховика власника транспортного засобу, яким керував винний у скоєнні ДТП водій, становить 332 061,24 грн.
Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, страховик потерпілого внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в межах фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває її страховик.
Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов'язків.
Також згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.
Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, вирішуючи спір про відшкодування збитків, які перевищують страхове відшкодування, суду необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі був володільцем відповідного транспортного засобу станом на дату скоєння ДТП, а також чи використовував винний водій вказаний транспортний засіб для власних потреб чи під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Доказів на підтвердження того, що транспортним засобом Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє саме ТОВ Фірма «Лакс» і що спірна ДТП сталось безпосередньо під час виконання під час виконання водієм ТЗ свої трудових (службових) обов'язків, позивач суду не надав.
Натомість відповідач зазначає, автомобіль Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , не перебуває у власності/розпорядженні ТОВ Фірма «Лакс» і під час керування автомобілем «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 трудових функцій, передбачених посадою, не виконував.
Сам по собі факт перебування в цей день ОСОБА_1 на роботі ще не може беззаперечно свідчити про скоєння ним ДТП саме під час виконання ним службового завдання.
При цьому у відповіді від НПУ щодо спірної ДТП власником автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , зазначена інша юридична особа - ТОВ «Авіс-Фарм».
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що володільцем автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП було ТОВ Фірма «Лакс», а відтак і не довів, що відповідач відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України є особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред'явлено позовну вимогу.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов подано до неналежного відповідача.
Як вже зазначав суд, за приписами ст. 48 ГПК України у разі подання позову не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, при цьому така заміна здійснюється виключно за клопотанням позивача.
Клопотань про заміну ТОВ Фірми «Лакс» належним відповідачем від позивача до суду не надходило.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Оскільки позивач звернувся із позовом до ТОВ Фірми «Лакс», яке, за висновком суду, не є належним відповідачем у цій справі, заявлені до нього позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун