про відмову у відкритті провадження у справі
20 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/241/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Фермерського господарства «Прогрес Л» (код 44314070) 16110, с. Авдіївка Новгород - Сіверського району Чернігівської області, вул. Сіверська, 19
до Фермерського господарства «Наша Мрія» (код 36956190) 16110, с. Авдіївка Новгород - Сіверського району Чернігівської області, вул. Сіверська, 67н/3
про витребування земельної ділянки
18 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Прогрес Л» до Фермерського господарства «Наша Мрія» про витребування земельної ділянки в якій позивач просить витребувати на його користь у тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового) володіння відповідача земельну ділянку з кадастровим номером 7424980500:06:001:1583, площею 1,1054 га, яка знаходиться на території с. Авдіївка Новгород - Сіверського району Чернігівської області, орендарем якої є Фермерське господарство «Прогрес Л» згідно договору оренди землі від 20.07.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Прогрес Л».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 20 липня 2021 року між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ФГ «Прогрес Л» (Орендарем) було укладено договір оренди землі згідно умов якого позивач прийняв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 7 років.
Право оренди земельної ділянки було зареєстровано за ФГ «Прогрес Л» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2021, номер запису про інше речове право 45994876.
Протягом всього часу користування земельною ділянкою позивач був добросовісним орендарем та своєчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату за користування нею.
У вересні 2024 року ФГ «Прогрес Л» стало відомо, що між ОСОБА_1 та ФГ «Прогрес Л» в особі директора ОСОБА_2 01.07.2024 було підписано Додаткову угоду про дострокове розірвання (припинення) договору оренди землі згідно з якою Орендодавець та Орендар вирішили розірвати (припинити) договір оренди землі від 20.07.2021 за взаємною згодою сторін, внаслідок чого із зазначеної дати Орендар повертає, а Орендодавець приймає зі строкового платного користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,1054 га, яка знаходиться на території с. Авдіївка Новгород - Сіверського району Чернігівської області (кадастровий номер земельної ділянки 7424980500:06:001:1583).
Того ж дня (01.07.2024) між ОСОБА_1 та ФГ «Наша Мрія» було укладено договір оренди землі строком дії до 01.07.2034, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно № 7783662 від 25.02.2026.
Однак, вищевказаної додаткової угоди про розірвання договору оренди від 20.07.2021 голова ФГ «Прогрес Л» не підписував та не укладав, до державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення права оренди не звертався.
В свою чергу ФГ «Прогрес Л» не надавало згоди на розірвання цього договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що рішення вищим органом управління ФГ «Прогрес Л» про надання згоди на розірвання договору оренди землі від 20.07.2021, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , не приймалось, то в силу ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода про дострокове розірвання (припинення) договору оренди землі, укладена між позивачем та ОСОБА_1 , є нікчемною, а договір оренди землі від 20 липня 2021 року є чинним та діючим і ФГ «Прогрес Л» є належним орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7424980500:06:001:1583.
За таких обставин, позивач вважає, що є всі підстави для витребування на його користь у тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового) володіння відповідача спірної земельної ділянки.
Дослідивши зміст даної позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на нижченаведене:
стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини «суд, встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування.
Згідно ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої фізичної особи.
У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір про цивільне право є таким незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору оренди державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявлена, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, на підставі якого державний реєстратор прийняв оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку - похідною.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та інші).
У справі за позовом приватного підприємства (первинного орендаря) до фізичних осіб (власників земельної ділянки), товариства (останнього орендаря), відділу з питань державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ГУ Держгеокадастру, про визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди - Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір є приватноправовим і з огляду на суб'єктний склад учасників спору його слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).
Оскільки предметом спору у даній справі є земельна ділянка, власником якої є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так наступного, укладеного із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків власника земельної ділянки. Оскільки позовні вимоги ФГ «Прогрес Л» до ФГ «Наша Мрія» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ФГ «Прогрес Л», так і з ФГ «Наша Мрія», то з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Постановляючи дану ухвалу, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.
Згідно зі ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Прогрес Л» до Фермерського господарства «Наша Мрія» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування та роз'яснює позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за місцезнаходженням земельної ділянки з кадастровим номером 7424980500:06:001:1583.
Керуючись ст. 175, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Прогрес Л» до Фермерського господарства «Наша Мрія» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата набрання ухвалою законної сили - 20.03.2026.
Суддя А.С. Сидоренко