29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"20" березня 2026 р. Справа № 5/530-03 (924/219/26)
Господарський суд Хмельницької області у складі: головуючий суддя Яроцький А.М., суддя Музика М.В., суддя Муха М.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову подану в межах справи
за позовом ОСОБА_1 , Вінницька область, Жмеринський район, с. Мала Жмеринка
до 1) ОСОБА_2 (колишнього ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор"), Вінницька область, м. Вінниця
до 2) ОСОБА_3 (ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор"), Вінницька область, м. Вінниця
про 1) стягнення з відповідача-1 моральної шкоди в сумі 121221,85 грн.
2) стягнення з відповідача-2 моральної шкоди в сумі 100,00 грн.
(в межах справи №5/530-03 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, м. Вінниця (Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області, м. Жмеринка Вінницької області) про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор", м. Жмеринка Вінницької області
На розгляді в Господарському суді Хмельницької області перебуває справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор", в межах якої колегією суддів у складі головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Музика М.В., суддя Муха М.Є. ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (колишнього ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор") та Сокольвака Михайла Васильовича (ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор") про стягнення з відповідача-1 моральної шкоди в сумі 121221,85 грн. та стягнення з відповідача-2 моральної шкоди в сумі 100,00 грн. в межах справи про банкрутство та відкрито провадження у справі №5/530-03 (924/219/26), яку визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (колишнього ліквідатора ВАТ «Жмеринського заводу «Сектор») у межах суми позовних вимог на загальну суму: 121221,85 грн., а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 838347405101); земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:025:0218, яка розташована за адресою: місто Вінниця, вул. Антона Листопада, 20 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 743422605101); земельну ділянку з кадастровим номером 0520682803:02:007:078, що розташована в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1015646505206) та на грошові кошти відповідача 1 як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово -кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову. До заяви додано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2026 з квитанцією про надіслання примірника заяви відповідачу 2.
Згідно зі змістом розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи від 19.03.2026 №9/26 у зв'язку з надходження заяви про забезпечення позову під час неможливості виконання головуючим суддею Димбовським В.В. обов'язків судді з причин тимчасової непрацездатності призначено повторний автоматизований розподіл заяви. За змістом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 заяву про забезпечення позову визначено розглядати колегією суддів у складі: головуючий суддя Яроцький А.М., суддя Музика М.В., суддя Муха М.Є.
При вирішенні заяви про забезпечення позову судом враховується таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду України від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19, від 12.08.2021р. у справі №908/309/21).
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_1 в заяві від 19.03.2026 зазначає, що відповідач 1 може у різний спосіб ухилятися від виконання судового рішення, яке можливо буде ухвалено на користь позивача в повному обсязі/частково.
Суд враховує, що предметом позову є стягнення у тому числі з ОСОБА_2 (колишнього ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор") моральної шкоди у розмірі 121221,85 грн.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, Верховний Суд в постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 08.07.2024 у справі №916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, суд при розгляді заяви позивача про забезпечення позову не встановив будь-яких обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Суд звертає увагу, що вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
З наданого позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову, яка містить виключно припущення щодо можливого ухилення відповідача 1 від виконання судового рішення, не наведено обставин наявності коштів у розмірі 121221,85 грн. на банківських рахунках ОСОБА_2 та обґрунтованого припущення, що майно (в тому числі земельні ділянки, житловий будинок, грошові кошти,), яке є у відповідача? після пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю, а також можливість виникнення обставин, що можуть свідчити про вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду.
При цьому, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме житловий будинок та дві земельні ділянки буде суперечити приписам ч. 4 ст. 137 ГПК України стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, збалансованості інтересів учасників, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову після подачі позову, недоведенння реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття заявлених заходів, а також не підтвердження належними доказами необхідності їх вжиття, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.03.2026.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 121, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.03.2026, поданій в межах справи №5/530-03 (924/219/26), відмовити.
Ухвалу надіслати позивачу за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (20.03.2026) та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ
Суддя Микола МУХА
Суддя Максим МУЗИКА