Іменем України
10 січня 2011 року справа № 5020-7/173
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек»
(вул. Ленінградська, буд. 15, м. Ялта, АР Крим, 98612)
до відповідача -Приватного підприємства «Гєліос-Еліт»
(вул. Леніна, буд. 55, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 1 339,94 грн.,
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - Новікова Н.В. - представник, довіреність від 12.11.2010 (оригінал довіреності у справі)
Від відповідача -не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділпек»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «Гєліос-Еліт»про стягнення 1 339,94 грн., у тому числі 1 200,00 грн. заборгованості за договором № 069-03/18 про надання рекламних послуг від 15.12.2009, 121,89 грн. пені та 3 % річних у розмірі 18,05 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал суду від 26.11.2010, від 07.12.2010 та від 21.12.2010 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні повідомлений належним чином -рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
15.12.2009 між сторонами був укладений договір № 069-3/18 про надання рекламних послуг.
Відповідно до п. 1.1. цього договору виконавець (позивач) зобов'язувався за письмовим завданням замовника (відповідача) (Доповнення № 1 до цього договору) надати наступні рекламні послуги з розробки, виготовлення, розповсюдження (розсилки) флаєрів у фірмових конвертах, а також публікації реклами -розміщення на сайті в обсязі, у строки та за ціною, встановлених даним договором та у Доповненні № 1 до цього договору, а замовник -своєчасно та повністю прийняти та оплатити рекламні послуги згідно умов цього договору.
Доказом факту надання рекламних послуг згідно з п. 1.1. даного договору є: затверджений замовником ескіз флаєру згідно з п. 2.3.2. даного договору, акт прийому-передачі наданих послуг (п. 1.2. договору).
Згідно з п.п. 2.1.4. п. 2.1. договору виконавець зобов'язувався виготовити флаєри за затвердженим (-ними) ескізом (-ами) флаєру (-ів) та здійснити розповсюдження (розсилку) надрукованих флаєрів згідно з п. 3.2. даного договору, а також Доповнення № 1 до цього договору.
Підпунктом 2.3.5. п. 2.3 договору передбачалось, що замовник зобов'язувався на протязі 2 (двох) робочих днів підписати акт прийому-передачі наданих послуг з дати одержання такого акту прийому-передачі наданих послуг та передати один примірник виконавцю.
У відповідності з п.п. 2.3.6. п. 2.3. договору замовник зобов'язувався оплатити рахунок виконавця згідно з. п. 3.2. даного договору.
Згідно з п. 3.1. договору послуги, надані виконавцем, замовник оплачує у сумі 1 200,00 грн., з урахуванням ПДВ, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Розрахунки за послуги здійснюються замовником передоплатою - шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця -100% суми у строк - 5 (п'ять) днів з дати отримання акту прийому-передачі наданих послуг (п. 3.2. договору).
Позивач умови договору виконав у повному обсязі, що підтверджено підписаним представниками сторін актом приймання-передачі наданих послуг від 24.12.2009.
Проте, відповідач умов договору не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1 200,00 грн.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно з п. 4.3. вищевказаного договору у разі прострочення замовником встановлених строків оплати, несплати, часткової оплати наданих виконавцем послуг згідно з п. 3.1. і .3.2. даного договору, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 121,89 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 3% річних у розмірі 18,05 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Контррозрахунків на розрахунки сум пені та 3% річних відповідачем суду надано не було.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 200,00 грн. основного боргу, 121,89 грн. пені та 3 % річних у розмірі 18,05 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач також просить стягнути з відповідача 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката в якості судових витрат.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 № 02-5/78 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
У матеріалах справи наявні копії договору (угоди) від 19.10.2010 про надання правової допомоги, укладеної між адвокатом ОСОБА_1 та позивачем, рахунку № 11 від 01.11.2010 на суму 500,00 грн., акту наданих послуг № 11 від 01.11.2010 та платіжного доручення № 84 від 12.11.2010 про сплату позивачем 500,00 грн. за юридичні послуги, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката також підлягають стягненню з відповідача в якості судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 17.01.2011.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити повністю.
2). Стягнути з Приватного підприємства «Гєліос-Еліт»(вул. Леніна, буд. 55, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 35687594, р/р 26002010124978 у СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек»(вул. Ленінградська, буд. 15, м. Ялта, АР Крим, 98612, ідентифікаційний код 36331149, р/р 2600301187965 у Відділенні № 7 у м. Ялта Центральної філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, або на інші рахунки) 1 339,94 грн., у тому числі 1 200,00 грн. основного боргу, 121,89 грн. пені та 3 % річних у розмірі 18,05 грн., а також 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Суддя С. М. Альошина
Рішення складено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 17.01.2011 .