65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5152/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Приватного виробничого підприємства «М.А.Л.» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Корабельний район, вул. Робоча, буд. 64; код ЄДРПОУ 24962979; тел.: +38 (050) 729-29-68, електронна пошта: mal.ks@ukr.net)
до відповідача - держави Російської Федерації (Russian Federation, код держави згідно зі стандартом Міжнародної організації по стандартизації (ISO) ru/rus 643) в особі:
1) Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Велика Дмитрівка, будинок 15 А, будова 1; основний державний реєстраційний номер: 1037739514196; загальноросійський класифікатор підприємств і організацій: 00035335; тел.: +7 (800) 250-79-78, +7 (495) 987-56-56; електронна адреса: https://epp.genproc.gov.ru; електронна пошта: mail@genproc.gov.ru, genproc@gov.ru, erp_support@genproc.gov.ru),
2) Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будова 1; основний державний реєстраційний номер: 1037739668834; загальноросійський класифікатор підприємств і організацій: 00015616; тел.: +7 (495) 568-07-10; електронна адреса: https://minjust.gov.ru; електронна пошта: info@minjust.gov.ru, ministry@mid.ru)
про відшкодування майнової шкоди;
представники сторін:
від позивача - Гонтаренко А. К. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - не з'явився,
Приватне виробниче підприємство «М.А.Л.» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації та Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач, РФ), в рахунок відшкодування майнової шкоди (реальних збитків), завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, грошових коштів у сумі 8 056 633,00 грн, що станом на 10.06.2025 згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 194 174,00 доларам США або 170 074,00 євро.
В обґрунтування позову Підприємство покликається на пошкодження належного йому майна в результаті збройної агресії відповідача проти України, внаслідок якої м. Херсон, де знаходиться належне позивачу нерухоме майно, 09.01.2025 та 31.05.2025 зазнало ракетних ударів. Позивач вказує, що в результаті протиправних дій відповідача частина м. Херсон була пошкоджена, а майно Підприємства (нежитлові будівлі та споруди, які в сукупності являють собою цілісний майновий комплекс - виробничо-складську базу), зазнало значного руйнування, пошкодження та знищення. З посиланням на результати будівельно-технічної експертизи, позивач зазначає, що вартість відновлення його нерухомого майна після обстрілів становить 8 056 633,00 грн, що еквівалентно 194 174,00 доларам США.
Ухвалою від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5152/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2026, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою від 02.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2026.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Суд зазначає, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з цією країною, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення ухвал суду безпосередньо до компетентних органів РФ чи до посольства РФ в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17.
За цих обставин, суд здійснював повідомлення відповідача про розгляд даної справи єдино можливим і законним способом, який передбачений ч. 4 ст. 120 ГПК України, - через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Неявка відповідача в даному випадку не може перешкоджати реалізації гарантованого Конституцією України та міжнародними актами права осіб на доступ до правосуддя. Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від відповідача не надходило. При цьому відповідач відзив на позов і жодних доказів суду також не надав, а тому справу згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує за наявними матеріалами.
02.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 11.03.2026.
11.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Позивач є власником нежитлових будівель та споруд, які становлять цілісний майновий комплекс (виробничо-складську базу) та розташовані за адресою: м. Херсон, Корабельний район, вулиця Робоча, будинок 64.
Право власності Підприємства на належний йому цілісний майновий комплекс підтверджуються такими документами: Договір купівлі-продажу № 5130 від 16.01.2003; Договір купівлі-продажу № 5577 від 25.09.2003; Договір купівлі-продажу № 5578 від 25.09.2003; Договір купівлі-продажу від 08.11.2004 за реєстровим № 6620; Договір купівлі-продажу від 29.03.2006 за реєстровим № 1324; рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 08.07.2015 у справі № 667/7343/14-ц (набрало законної сили 17.09.2015); Договір купівлі-продажу від 19.04.2016 за реєстровим № 777 та Договір про внесення змін від 29.04.2016 за реєстровим № 848; Договір купівлі-продажу від 08.08.2017 за реєстровим № 1674 (зворот а.с. 22-39).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 451297448 від 10.11.2025 (а.с. 40-41) Підприємство є одноосібним власником нежитлових будівель (приміщення складу Б загальною площею 73,5 кв.м, навіс И, туалет Є, будівля з підвальним приміщенням Ж загальною площею 60,2 кв.м), розташованих по вул. Робочій, 64 у м. Херсоні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1479193165101), власником 9/100 та 15/100 часток нежитлових будівель та споруд (частина адміністративної будівлі А загальною площею 253 кв.м, частина адміністративної будівлі З (приміщення №6,7) загальною площею 69,1 кв.м, частина складу Б (приміщення №2а) загальною площею 58,2 кв.м, огорожа 1,2, мостіння І), розташованих по вул. Робочій, 64 у м. Херсоні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 904725765101), одноосібним власником нежитлових будівель (адміністративна будівля З загальною площею 242,1 кв.м, що складається з приміщень №2, 3, 4 першого поверху, другий поверх; майстерня В загальною площею 740,6 кв.м; склад Д загальною площею 87,9 кв.м), розташованих по вул. Робочій, 64 у м. Херсоні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 865742565101).
У матеріалах справи наявний технічний паспорт від 02.03.2018 на будівлі та споруди, які розташовані по вул. Робочій, 64 у м. Херсоні (а.с. 42-49).
Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136600:01:001:2679, площею 0,2555 га, право оренди якої 07.07.2020 було зареєстровано за Підприємством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 37251432).
09.01.2025, внаслідок збройної агресії РФ, місто Херсон зазнало обстрілу із застосуванням винищувачів СУ-34 (попередньо із застосуванням 4-х керованих авіабомб «УПМБ Д-30». Пряме влучання ворожого снаряда на територію Підприємства спричинило масштабну пожежу та руйнування належних на праві власності Підприємству будівель і споруд, що підтверджується Актом про пожежу від 09.01.2025 (зворот а.с. 59-61).
За даним фактом УСБУ в Херсонській області розпочато кримінальне провадження № 22025230000000009 від 09.01.2025 (витяг з ЄРДР наявний у матеріалах справи - а.с. 55).
Внаслідок вказаної події (влучання та пожежі) було також фізично знищено первинну документацію Підприємства за період з 1998 по 2025 рр., про що позивач листом від 16.01.2025 № 16/01 повідомив контролюючий орган - ГУ ДПС у Полтавській області (зворот а.с. 61-62).
05.03.2025 року Комісією з обстеження пошкодженого та зруйнованого майна на території Херсонської міської територіальної громади, що діяла на підставі розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації № 620р від 22.07.2024, було проведено візуальне обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, та складено Акт комісійного обстеження, згідно з яким пошкодження будівель літ. «В» та «Д» були оцінені як «незначні» (категорія Іа), оскільки конструкції ще зберігали відносну цілісність, а будівля літ. «З» зазнала значних руйнувань (категорія ІІІ) і визнана такою, що відновленню не підлягає (зворот а.с. 64-67).
Відомості, зафіксовані в Акті комісійного обстеження від 05.03.2025, внесено до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна 07.03.2025 (витяг з реєстру - зворот а.с. 67-71).
31.05.2025, внаслідок повторного обстрілу території Підприємства, було пошкоджено належні йому будівлі та споруди, що розташовані по вул. Робочій, 64 у м. Херсоні.
Позивач звертає увагу, що саме цей другий удар призвів до критичної деформації несучих конструкцій, які раніше мали лише часткові пошкодження.
За фактом обстрілу, що відбувся 31.05.2025, розпочато кримінальне провадження № 12025231020000607 від 31.05.2025 (витяг з ЄРДР наявний у матеріалах справи - зворот а.с. 71-72).
З метою визначення вартості відновлення пошкоджених після обстрілів будівель та споруд, позивач звернувся до судового експерта Малого О. В. із заявою про проведення будівельно-технічної експертизи.
За результатами проведення будівельно-технічної експертизи експерт склав Висновок № 06/2025 від 10.07.2025 (зворот а.с. 76-103), згідно з яким вартість відновлення після обстрілу, що пошкодив конструкції будівель і споруд, розташованих за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Робоча, 64, складає: 8 056 633,00 грн або 194 174,00 долари США за курсом НБУ, в тому числі ПДВ 1 342 772,00 грн.
У висновку експерт зазначає, що відповідно до результатів огляду на місці було виявлено, що внаслідок агресивних воєнних дій, впливу вибухової хвилі, уламків та високих температур, будівлі та споруди зазнали пошкоджень. Про це свідчить характер пошкоджень, а також факт внесення будівель за вказаною адресою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (дата реєстрації провадження 09.01.2025 та 31.05.2025). Відповідно до результатів огляду на місці було виявлено, що пошкоджень та руйнувань зазнали адміністративна будівля, літ. «З», склад, літ. «Д», навіс, літ. «И», будівля з підвалом, літ. «Ж», туалет, літ. «Є», майстерня, літ. «В», приміщення складу, літ. «Б».
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 8 056 633,00 грн, що станом на 10.06.2025, згідно з курсом Національного банку України, еквівалентно 194 174,00 доларам США або 170 074,00 євро.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму завданих збитків у національній валюті України - гривні, із одночасним зазначенням у резолютивній частині рішення суду грошового еквівалента вказаної суми в доларах США та Євро станом на дату фіксації збитків (10.06.2025). Така вимогу позивач обґрунтовує необхідністю повного та ефективного відшкодування шкоди, враховуючи інфляційні процеси та те, що вартість будівельних матеріалів та робіт, необхідних для відновлення зруйнованої бази, об'єктивно взаємопов'язана з курсом твердих світових валют.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1163, 1164, 1165 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика). Відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).
Згідно з п. 5, 6 Методики оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.
Відповідно до п. 7-9 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою. Об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності, в тому числі, є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, наведеною, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Матеріали справи свідчать, що 09.01.2025 та 31.05.2025 належне позивачу нерухоме майно зазнало ушкоджень та руйнувань в результаті обстрілів РФ.
З метою визначення вартості відновлення пошкоджених після обстрілів будівель та споруд, позивач звернувся до судового експерта Малого О. В. із заявою про проведення будівельно-технічної експертизи.
За результатами проведення будівельно-технічної експертизи експерт склав Висновок № 06/2025 від 10.07.2025 (зворот а.с. 76-103), згідно з яким вартість відновлення після обстрілу, що пошкодив конструкції будівель і споруд, розташованих за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Робоча, 64, складає: 8 056 633,00 грн або 194 174,00 долари США за курсом НБУ, в тому числі ПДВ 1 342 772,00 грн.
Отже, судом встановлено, що в діях відповідача наявний склад правопорушення, оскільки саме РФ відповідальна за всі дії, що вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. При цьому факт збройної агресії РФ в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також який визнаний на міжнародному рівні.
За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги Підприємства про стягнення з відповідача збитків у розмірі 8 056 633,00 грн, що станом на 10.06.2025 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 194 174,00 доларам США або 170 074,00 євро, підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є обґрунтованими, доведеними і такими, що ґрунтуються на нормах українського і міжнародного права.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
За цих підстав, здійснюючи розподіл судових витрат та приймаючи до уваги задоволення, судовий збір в розмірі 96 679,60 грн підлягає покладенню на відповідача зі стягненням в дохід бюджету.
Керуючись ст. 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з держави Російської Федерації (Russian Federation, код держави згідно зі стандартом Міжнародної організації по стандартизації (ISO) ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Велика Дмитрівка, будинок 15 А, будова 1; основний державний реєстраційний номер: 1037739514196; загальноросійський класифікатор підприємств і організацій: 00035335; тел.: +7 (800) 250-79-78, +7 (495) 987-56-56; електронна адреса: https://epp.genproc.gov.ru; електронна пошта: mail@genproc.gov.ru, genproc@gov.ru, erp_support@genproc.gov.ru) та в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будова 1; основний державний реєстраційний номер: 1037739668834; загальноросійський класифікатор підприємств і організацій: 00015616; тел.: +7 (495) 568-07-10; електронна адреса: https://minjust.gov.ru; електронна пошта: info@minjust.gov.ru, ministry@mid.ru) збитки у розмірі 8 056 633,00 грн, що станом на 10.06.2025 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 194 174,00 доларам США або 170 074,00 євро.
3. Стягнути з держави Російської Федерації (Russian Federation, код держави згідно зі стандартом Міжнародної організації по стандартизації (ISO) ru/rus 643) в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, ГСП-3, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Велика Дмитрівка, будинок 15 А, будова 1; основний державний реєстраційний номер: 1037739514196; загальноросійський класифікатор підприємств і організацій: 00035335; тел.: +7 (800) 250-79-78, +7 (495) 987-56-56; електронна адреса: https://epp.genproc.gov.ru; електронна пошта: mail@genproc.gov.ru, genproc@gov.ru, erp_support@genproc.gov.ru) та в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будова 1; основний державний реєстраційний номер: 1037739668834; загальноросійський класифікатор підприємств і організацій: 00015616; тел.: +7 (495) 568-07-10; електронна адреса: https://minjust.gov.ru; електронна пошта: info@minjust.gov.ru, ministry@mid.ru) в дохід бюджету (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) 96 679,60 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 11 березня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 20 березня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков