65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/650/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece) про зустрічне забезпечення (вх. № 2-472/26 від 11.03.2026) після застосування судом заходів забезпечення позову
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» (14013, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929)
про забезпечення позову
відносно особи, яка може отримати статус учасника справи:
(відповідача) - Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece (БОЛД ВОЯДЖЕР ШИППІНГ ЛТД (адреса: 101, Караманлі Авеню, Вула, 166 73, Афіни, Греція), -
24.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, згідно якої просить суд накласти арешт на морське судно BOLD VOYAGER (IMO №9565053), зареєстрованим власником якого є компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, зареєстрована за адресою: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece, яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що у нього наявна морська вимога до Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, яка виникла на підставі пошкодження останнім вантажу заявника, а саме: гранульованого карбаміду об'ємом 13,000 метричних тон, яке відбулось внаслідок неналежного виконання судновласником договору морського перевезення вантажу на судні із порту Онне, Нігерія до порту Чорноморськ, Україна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» про забезпечення позову (вх. № 4-10/26 від 24.02.2026) задоволено; накладено арешт на судно BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), зареєстрованим власником якого є Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece (БОЛД ВОЯДЖЕР ШИППІНГ ЛТД (адреса: 101, Караманлі Авеню, Вула, 166 73, Афіни, Греція), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ; постановлено заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» в строк протягом тридцяти днів з дня постановлення даної ухвали подати позов та надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.
11.03.2026 до господарського суду від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD надійшло клопотання про зустрічне забезпечення (вх. № 472/26), згідно з яким заявник просить суд винести ухвалу, якою зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» забезпечити відшкодування можливих збитків Компанії “BOLD VOYAGER SHIPPING LTD» (реєстраційний номер: 106263 адреса: Корпорація “Траст-Компанія Маршаллових островів», Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, острів Аджелтейк, Маджуро, Маршаллові Острови, MH96960), які можуть бути спричинені забезпеченням позову у вигляді арешту судна “BOLD VOYAGER» (IMO № 9565053), вжитим відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 року у справі № 916/650/26, шляхом внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів в розмірі еквівалентному 1 166 091,14 дол. США за курсом НБУ на день сплати.
В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що 07.03.2026 року останній (в особі представника - адвоката Бобрик О.А.) направив на адресу представника ТОВ “Агропартнер» та в копії ТОВ “Агропартнер» пропозицію щодо зміни заходу забезпечення позову у вигляді арешту на лист-зобов'язання (гарантійний лист) клубу взаємного страхування “Gard», до якої додавався проект гарантійного листу клубу взаємного страхування “Gard», який передбачає зобов'язання Клубу у разі згоди ТОВ “Агропартнер» звернутися до суду із заявою про скасування арешту Судна сплатити ТОВ “Агропартнер» протягом 14 днів суму у межах 1 992 596,55 дол. США (яка дорівнює розміру морської вимоги) у разі досягнення відповідної домовленості між ТОВ “Агропартнер» та Судновласником або на підставі рішення Лондонського арбітражу, ухваленого на користь ТОВ “Агропартнер», яке набрало законної сили. Водночас, як вказує заявник, ТОВ “Агропартнер» у своєму листі від 09.03.2026 року безпідставно відхилило пропозицію Судновласника від звільнення Судна з-під судового арешту в обмін на гарантійний лист Клубу “Gard», вимагаючи натомість надати зобов'язання Клубу щодо сплати 1 995 596,55 доларів США протягом двох робочих днів після зняття арешту із Судна - тобто без відповідного рішення суду/ арбітражу по суті спору. Вказана поведінка ТОВ “Агропартнер», на переконання заявника, свідчить про те, що товариство, розуміючи, що Судновласник щодня несе значні збитки від простою Судна під арештом, має на меті примусити Судновласника та його страховика сплатити всю суму морської вимоги у безспірному порядку, позбавляючи Судновласника можливості захистити свої права під час розгляду спору по суті морської вимоги у судовому/арбітражному порядку.
Враховуючи наведену вище недобросовісну поведінку ТОВ “Агропартнер» щодо відмови у заміні заходу забезпечення позову у вигляді арешту Судна на гарантійний лист Клубу “Gard», а також те, що Судновласник не вважає себе відповідальним за морською вимогою ТОВ “Агропартнер» (про що буде зазначено у додаткових поясненнях) і не має намір сплачувати морську вимогу без відповідного рішення компетентного суду/арбітражу, за ствердженнями заявника, у Судновласника є тільки дві, встановлені ч. 4 ст. 143 ГПК України, можливості для звільнення Судна з під-арешту шляхом заміни заходу по забезпеченню позову у вигляді арешту Судна з під арешту: внесення коштів на депозитний рахунок суду у розмірі, що дорівнює морській вимоги ТОВ “Агропартнер» та надання банківської гарантій на суму, що дорівнює морській вимоги ТОВ “Агропартнер».
Як вказує заявник, внесення судновласником коштів на депозитний рахунок суду не є можливим, оскільки у Господарського суду Одеської області є тільки гривневий депозитний рахунок, а Судновласник є іноземною компанію, яка зареєстрована за законодавством Маршалових Островів і не має гривневого рахунку, з якого можливо було би перерахувати кошти на депозитний рахунок суду. Крім того, заявник зауважує, що, враховуючи, що Судновласник є компанією нерезидентом і не має рахунків в українських банків, то відповідна гарантія українського банку може бути видана на підставі банківської гарантії іншого іноземного банку, у якому відкритий рахунок Судновласника, тобто іноземний банк Судновласника має виступати контр-гарантом українського банку, який видасть гарантію прийнятною для суду в якості заміни заходів забезпечення морської вимоги ТОВ “Агропартнер». З досвіду представника Судновласника вказана вище процедура отримання банківської гарантії, враховуючи внутрішні процедури обох банків, займає близько місяця, і тому розрахунок збитків, які будуть завдані Судновласнику від простою Судна під арештом, розраховуються виходячи з 30 денного терміну.
Так, заявником наведений перелік збитків, які можуть бути завдані Судновласнику внаслідок арешту Судна, які складаються з наступного: 1) Неотриманий дохід від фрахту у розмірі 510 000 дол. США.; 2) Додаткові страхові платежі за перебування Судна у зоні бойових дій у розмірі 507 857,14 дол. США; 3) Заробітна платня та “військова премія» членам екіпажу Судна за перебування у зоні бойових дій у розмірі 56 234 дол. США; 4) Витрати, пов'язані з перебуванням Судна біля причалу у розмірі 28 500 дол. США; 5) Витрати, пов'язані з перешвартуванням до іншого причалу у розмірі 47 000 дол. США; 6) Витрати, пов'язані з залученням послуг портового вахтового у розмірі 16 500 дол. США.
Враховуючи наведене, Судновласник зазначає, що очікує понести збитки від арешту Судна у морському порту Чорноморськ на протязі 30 днів у розмірі, як мінімум, 1 166 091,14 дол. США, при цьому вказані збитки не є остаточними, оскільки не включають витрат на додаткові агентські послуги, витрати на технічне обслуговування Судна під час простою, забезпечення екіпажу, пальне та інше. Судновласник звертає увагу суду на те, що ТОВ “Агропартнер» безпідставно, ухиляючись від прийняття гарантійного листу Клубу “Гард» взамін на звільнення Судна з під арешту, свідомо завдає збитки Судновласнику, а тому вважає, що надання ТОВ “Агропартнер» зустрічного забезпечення у розмірі 1 166 091,14 дол. США є необхідним у даній справі і дозволить покрити збитки Судновласника від протиправної затримки Судна.
Посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.09.2024 року по справі № 927/997/23, від 12.09.2022 у справі № 911/172/22, заявник вказує, що застосування судом заходів зустрічного забезпечення позову буде сприятиме збалансованості між інтересами ТОВ “Агропартнер» та Судновласника і свідчить про додержання судом таких основних засад господарського судочинства як рівність сторін судового процесу перед законом і судом та пропорційність.
12.03.2026 від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду надійшли додаткові пояснення (вах. № 8886/26), в яких компанія вважає хибною позицію ТОВ “Агропартнер» стосовно того, що Судновласник несе відповідальність за злежування Вантажу через неналежну вентиляцію Вантажу під час транспортування від порту навантаження (Онне, Нігерія) до порту призначення (Чорноморськ, Україна). Судновласник надає суду Звіт доктору Мартіна Джонса (компанія “Брукс Бел») від 09.03.2026 року (далі - Звіт), який є фізиком та фахівцем з харчових наук, має диплом з відзнакою Кельнського університету та ступінь доктора фізики Кембриджського університету, є членом Інституту харчових наук і технологій (найвища категорія членства) та з 1998 року на постійній основі спеціалізується на дослідженні причин та наслідків морських вантажних інцидентів і вантажних претензій. Вказаний Звіт, як зазначає компанія, досліджує причини злежування і вимоги щодо морського перевезення Вантажу. Враховуючи вказаний звіт, компанія зазначає, що злежування (спресовування) Вантажу під час перевезення Судном сталося не з вини Судновласника, а звинувачення ТОВ “Агропартнер» у пошкодженні Вантажу внаслідок невиконання його вентиляції під час перевезення, є необґрунтованими, оскільки його вентиляція прямо заборонена міжнародними правилами з перевезення. При цьому компанія додає, що вимоги щодо неналежної якості товару (Вантажу) ТОВ “Агропартнер» має висувати продавцю - Компанії “Hexagon Trading AG», а не до Судновласника. Більш того, на переконання заявника, розмір збитків, заявлених ТОВ “Агропартнер», явно є завищеним, оскільки пресування карбаміду не спричиняє значних втрат його поживної та комерційної цінності.
13.03.2026 до господарського суду від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD надійшла заява про збільшення суми зустрічного забезпечення (вх. № 472/26), відповідно до якої компанія просить суд винести ухвалу, якою зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» (14013, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929) забезпечити відшкодування можливих збитків Компанії “BOLD VOYAGER SHIPPING LTD» (реєстраційний номер: 106263 адреса: Корпорація “Траст-Компанія Маршаллових островів», Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, острів Аджелтейк, Маджуро, Маршаллові Острови, MH96960), які можуть бути спричинені забезпеченням позову у вигляді арешту судна “BOLD VOYAGER» (IMO №9565053), вжитим відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 року у справі № 916/650/26, шляхом внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів в розмірі еквівалентному 2 427 365,54дол. США за курсом НБУ на день сплати. У поданій заяві заявник зазначає, що у клопотанні від 10.03.2026 року Судновласником не було враховано, що відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області 25.02.2026 року судом встановлена заборонена не тільки на вихід Судна з акваторії морського порту Чорноморськ, але ще і на обмеження його пересування в цьому порту, з огляду на що не враховані раніше додаткові витрати/збитки Судновласнику. Як вказує компанія, після закінчення Судном вантажних операцій за простій біля вантажного причалу Судновласник має сплачувати 1 751, 77 дол. США за кожну годину або 42 048 дол. США за добу та 1 261 274, 40 дол. США за 30 днів.
13.03.2023 до господарського суду від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 (вх. № 495/26).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі № 916/650/26 вказане клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду до розгляду у судовому засіданні на 18 березня 2023 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у задоволенні клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece) про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 2-495/26 від 13.03.2026), вжитих ухвалою суду № 916/650/26 від 25.02.2026, відмовлено повністю.
16.03.2026 від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 9102/26), згідно з яким заявник просить суд долучити до матеріалів справи докази, які були додані до Клопотання про зустрічне забезпечення від 10.03.2026 року та Додаткових пояснень у справі (щодо зустрічного забезпечення) від 12.03.2026 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
16.03.2026 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» надійшли заперечення на клопотання про зустрічне забезпечення (вх. № 9117/26), відповідно до яких товариство просить суд у задоволенні клопотання Компанії БОЛД ВОЯЖЕР ШИПІНГ ЛТД (мовою оригіналу: BOLD VOYAGER SHIPPING LTD) про зустрічне забезпечення від 11.03.2026 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування поданих заперечень товариство вказує, що клопотання про зустрічне забезпечення повністю побудоване на спекулятивних твердженнях судновласника та не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, з огляду на що вантажоодержувач строго заперечує проти задоволення клопотання про зустрічне забезпечення.
По-перше, товариство зазначає, що документи, надані судновласником, не є належними доказами через відсутність належного засвідчення перекладу на українську мову, судновласник подав до суду ряд документів, складених іноземною мовою, проте не надав належним чином засвідченого перекладу таких доказів українською мовою (додатки № 1, 3, 5-15 до Клопотання про зустрічне забезпечення).
По-друге, вантажоодержувач вказує, що у суду відсутній обов'язок застосовувати зустрічне забезпечення, відповідно до практики Верховного Суду застосування зустрічного забезпечення не є обов'язком суду, а обов'язок доказування необхідності застосування зустрічного забезпечення покладається на заявника.
При цьому товариство зауважує, що Верховний Суд вказує на те, що суд може застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України. За ствердженнями вантажоодержувача, у даному випадку такий обов'язок суду не настає, оскільки вантажоодержувач є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, її зареєстрованим місцезнаходженням є місто Чернігів, проспект Перемоги, буд. 133, а також вантажоодержувач має майно на території України.
Більше того, як зауважує товариство, практика Великої Палати Верховного Суду каже про те, що суд при розгляді питання про застосування зустрічного забезпечення має оцінити чи заявник довів імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів зустрічного забезпечення. У даному випадку, на переконання товариства, судновласник не аргументував та не доводив, що невжиття заходів зустрічного забезпечення може якимось чином призвести до утруднення виконання або невиконання рішення суду. У цьому зв'язку Вантажоодержувач стверджує, що не існує жодних аргументів щодо того, що невжиття заходів зустрічного забезпечення може якимось чином утруднити виконання судового рішення, оскільки вантажоодержувач є ключовим постачальником на ринку мінеральних добрив України, що вже 25 років (із 2001 року) забезпечує поставки добрив, що використовуються тисячами сільгоспвиробників України. Відповідно до звіту про фінансові результати, дохід вантажоодержувача у 2025 році становив 5,096,569,000 (п'ять мільярдів, дев'яносто шість мільйонів, п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч) гривень, що свідчить про високі фінансові результати вантажоодержувача. Ця сума, як вказує товариство, значно перевищує необґрунтовану та недоведену суму в 1,166,091.14 доларів США (51,498,782.67 гривень за курсом НБУ від 13.03.2026), заявлену судновласником в клопотанні про зустрічне забезпечення. Отже, за ствердженнями товариства, за відсутності будь-яких ознак та доказів того, що невжиття заходів зустрічного забезпечення утруднить чи унеможливить виконання рішення суду, у задоволенні клопотання судновласника про зустрічне забезпечення необхідно відмовити.
По-третє, вжиття заходів зустрічного забезпечення суперечитиме вимогам щодо співмірності, оскільки внаслідок пошкодження вантажу на борту судна у вантажоодержувача виникли збитки у розмірі 1,992,596.55 доларів США, які становлять зміст морської вимоги до Судновласника. Так, вантажоодержувач був змушений терміново залучити спеціалізовану організацію - ТОВ “Теус Термінал» для здійснення перевезення, фасування, зберігання та подальшого вивезення вантажу за ставкою 16.30 доларів США за одну метричну тону, що підтверджується додатком № 11 від 10 лютого 2026 року до договору про надання послуг від 1 лютого 2024 року № СК-94-АП між вантажоодержувачем та ТОВ “Теус Термінал». Більше того, як зазначає товариство, у разі задоволення клопотання про зустрічне забезпечення, вантажоодержувач, в умовах збитків у розмірі 1,992,596.55 доларів США, буде змушений додатково внести 1,166,091.14 доларів США депозиту на рахунок Суду. Таким чином, фінансовий тягар вантажоодержувача буде становити 3,158,687.69 доларів США.
По-четверте, товариство зазначає, що заявлені судновласником суми не відповідають складу збитків, передбаченому статтею 22 ЦК України. Так, практика Верховного Суду підтверджує, що відповідач зобов'язаний довести реальну ймовірність понесення збитків, застосування зустрічного забезпечення у кожній конкретній справі потребує встановлення судом реальної ймовірності заподіяння таких збитків саме внаслідок вжитих заходів забезпечення позову. Іншими словами, як вказує вантажоодержувач, поданням заяви про зустрічне забезпечення відповідач повинен довести належними доказами в порядку статей 73, 76-79 ГПК України заподіяння збитків забезпеченням позову у справі. У даному випадку, на думку товариства, суми, заявлені судновласником у клопотанні про зустрічне забезпечення, не відповідають вказаним критеріям, оскільки такі є виключно гіпотетичними розрахунками, вони не підтверджені жодними допустимими доказами, не доведено прямого причинно-наслідкового зв'язку між арештом судна та такими витратами.
По-п'яте, товариство вважає твердження судновласника щодо нібито “неотриманого доходу від фрахту» спекулятивним з огляду на триваюче розвантаження судна. Так, вантажоодержувач вказує, що судновласником не доведено, що заявлений неотриманий дохід перебував у межах припущення сторін на момент виникнення відповідних правовідносин, а наданий лист брокера компанії Optima Shipbroking Services S.A. від 5 березня 2026 року містить лише інформацію про можливу комерційну пропозицію щодо фрахтування Судна за ставкою 17 000 доларів США на добу. Водночас, як зазначає товариство, судновласником не надано жодних доказів, які б підтверджували реальність такого фрахтування, зокрема, укладеного договору фрахтування (charterparty), рахунків (інвойсів) або інших документів, що підтверджують виникнення чи нарахування відповідного доходу, з огляду на що твердження судновласника про можливість укладання такого договору не підтверджується жодними належними доказами. Також товариство вказує, що на момент подання клопотання Судно продовжує перебувати у морському порту Чорноморськ та здійснює розвантаження вантажу, причому розвантаження здійснюється не лише на користь заявника у цій справі, але й на користь інших одержувачів вантажу, що перевозився на борту судна, відтак у будь-якому випадку не могло б і не може станом на зараз залишити порт та розпочати виконання нового рейсу 5 березня 2026 року, про який іде мова у відповідному листі компанії Optima Shipbroking Services S.A. від 5 березня 2026, до завершення відповідних вантажних операцій. Отже, на переконання вантажоодержувача, навіть за відсутності арешту судна воно об'єктивно не могло б виконувати новий рейс до завершення розвантаження вантажу, а тому твердження судновласника про втрату доходу від фрахту не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з арештом судна.
По-шосте, товариство вважає, що заявлені додаткові страхові платежі та додаткові платежі не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, оскільки заявлені судновласником витрати на оплату екіпажу та портові витрати є звичайними витратами на експлуатацію судна, які виникають незалежно від факту арешту судна.
По-сьоме, вантажоодержувач вказує, що гарантійний лист P&I клубу не є законним способом забезпечення позову. Наразі товариство зазначає, що судова практика також виходить з того, що гарантійний лист P&I клубу не є належним зустрічним забезпеченням арешту судна, накладеного судом: “Водночас, приписами ГПК України не віднесено до заходів забезпечення позову гарантію P&I клубу. Так само, положеннями Кодексу торговельного мореплавства не передбачено використання у питаннях затримання суден задля забезпечення морських вимог гарантії P&I клубу. Таким чином, наданий Гарантійний лист-зобов'язання від 20.05.2024 не може слугувати підставою для скасування заходів забезпечення позову».
При цьому доводи судновласника про неможливість надання банківської гарантії та неможливість внесення коштів на депозитний рахунок суду у зв'язку з відсутністю рахунку в Україні, на переконання товариства, не відповідають дійсності, оскільки судновласник не навів жодних доказів того, що він не має можливості відкрити рахунок або видати банківську гарантію в Україні або здійснити ці дії через свого представника, який його представляє в суді.
17.03.2026 до Господарського суду Одеської області від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо заперечення на клопотання про зустрічне забезпечення (вх. № 9330/26).
17.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» до господарського суду надійшли заперечення на заяву про збільшення суми зустрічного забезпечення (вх. № 9446/26), в яких вантажоодержувач категорично заперечує проти задоволення заяви про збільшення зустрічного забезпечення, оскільки: (A) судновласник не довів наявності підстав для збільшення розміру зустрічного забезпечення та (B) ГПК України не передбачає механізму зміни або збільшення вимог, заявлених у клопотанні про зустрічне забезпечення, а тому подання такої заяви є фактичною спробою змінити первісні вимоги поза межами процесуальних процедур.
18.03.2026 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» надійшли заперечення на додаткові пояснення Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD у справі № 916/650/26 (вх. № 9483/26), згідно з якими товариство просить суд у задоволенні клопотання компанії БОЛД ВОЯЖЕР ШИПІНГ ЛТД (мовою оригіналу: BOLD VOYAGER SHIPPING LTD) про зустрічне забезпечення від 11.03.2026 відмовити у повному обсязі.
Розглянувши клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про зустрічне забезпечення, суд зазначає про таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів заяви, 28.11.2025 між ТОВ “Агропартнер» (покупець) та компанією HEXAGON TRADING AG (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № SHX25-10858, згідно із умовами якого, продавець продав, а заявник купив 13,000 метричних тон гранульованого карбаміду (+/10 % за вибором продавця) насипом із наступними якісними характеристиками: частка азоту - мін. 46.0%; частка біурету - макс. 1.2% волога-макс. 0.5% гранульованість (2-5 мм) - мін. 90%. При цьому умовами договору, зокрема, передбачено: період відвантаження - 15.12.2025 - 20.01.2026; поставка - варіант а) «вартість і фрахт», один безпечений порт Чорноморськ/Одеса/Південий на вибір продавця; ціна - 429,50 доларів США за 1 метричну тонну на умовах варуанту а) «вартість і фрахт», один безпечений порт Чорноморськ/Одеса/Південий на вибір покупця; оплата - варіант а) попередня оплата в розмірі 1 000 000 доларів США телеграфним переказом, залишок суми сплачується до моменту проходження судном протоки Босфор згідно з інвойсом продавця.
Подалі - 30.12.2025 між ТОВ “Агропартнер» та компанією HEXAGON TRADING AG (продавець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № SHX25-10858 від 28.11.2025, згідно з якою сторони внесли зміни до пунктів договору щодо кількості та ціни товару, шляхом зазначення кількості товару - мінімум /максимум 13 000 метричних тонн та ціни - 430,15 доларів США за метричну тонну.
Згідно з технічним паспортом товару (карбаміду) та паспорту безпеки матеріалу, виданих компанією-виробником INDORAMA ELEME FERTILIZER&CHEMICALS LIMITED, характеристиками товару, зокрема є: біла тверда речовина, сипуча гранульована форма; умови зберігання товару: зберігати в сухому, прохолодному та добре провітрюваному приміщенні; захищати від впливів погоди, особливо від прямих сонячних променів і дощу; захищати від вологи, яке може спричинити утворення грудок та пилу.
Так, вантаж (гранульований карамбіт) вагою 13 000 метричних тонн було завантажено в порту Онне, Нігерія на борт судна BOLD VOYAGER, про що свідчить наявний в матеріалах справи коносамент № 58-В/25 від 26.12.2025, який підписано та скріплено печаткою капітаном судна BOLD VOYAGER. При цьому коносамент містить посилання та інкорпоровує чартерпатію.
З матеріалів заяви вбачається, що вантаж було доставлено до порту розвантаження - Чорноморськ, Україна, розвантажування якого розпочалось - 01.02.2023. Водночас, як зазначає ТОВ “Агропартнер», вантаж було доставлено у незадовільному стані, з наявністю затверділих нашарувань карбаміду по всій висоті трюмів, щільного поверхневого шару та грудок/бриль різного розміру, що підтверджується листами протесту: ТОВ «Baltic Control Ukraine Ltd» від 02.02.2026 та від 23.02.2026, ТОВ «Денолте Україна» від 02.02.2026, а також інспекційним звітом ТОВ “Baltic Control Ukraine Ltd» від 23.02.2026. Відтак, товариство зазначало, що погіршення стану вантажу під час перевезення завдало йому суттєвих збитків, які й визначають суть та розмір морської вимоги до судновласника та наразі становлять 1 992 596 55 доларів США, з яких: 1 773 896,55 доларів США - втрата вартості товару, зумовленого пошкодженням, злежаваністю та скам'янілістю вантажу, який мав бути в подальшому поставлений заявником контрагентам, відповідно до договорів поставки: № 23 від 05.01.2026 (укладеного між заявником та ТОВ “Ферті Грейн») та № 14 від 10.01.2026 (укладеного між ТОВ “Агропартнер» та ТОВ “Добрива Волині»); 211 900 доларів США - витрати на подрібнення та фасування вантажу, на підставі договору № CK-94-AП від 01.02.2024 (із додатком №11 від 10.02.2026), укладеного між заявником та ТОВ “Теус Термінал»; 6 800 доларів США - витрати на залучення інспектора для здійснення фіксації доказів пошкодження вантажу. При цьому заявник вказав, що 23.02.2026 ним було надіслано судновласнику лист-претензію із вимогою про відшкодування завданих збитків у зв'язку з істотним погіршенням якості товару (втрати його властивостей) у загальному розмірі 1 992 596,55 доларів США разом із відповідним рахунком-фактурою, однак жодної відповіді на претензію та оплати досі не надано.
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» про забезпечення позову (вх. № 4-10/26 від 24.02.2026) задоволено; накладено арешт на судно BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), зареєстрованим власником якого є Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece (БОЛД ВОЯДЖЕР ШИППІНГ ЛТД (адреса: 101, Караманлі Авеню, Вула, 166 73, Афіни, Греція), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ; постановлено заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» в строк протягом тридцяти днів з дня постановлення даної ухвали подати позов та надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.
Водночас процесуальний закон передбачає також право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, що передбачено статтею 141 ГПК України.
Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до статті 146 ГПК України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність ухвали суду.
За положенням частини другої статті 141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення (частина третя статті 141 ГПК України).
Крім цього, зважаючи на положення частини четверту статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22).
Отже, на відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права “Про забезпечувальні та запобіжні засоби в міжнародному цивільному процесі» (ILA, 1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів. Сказане застосовне і до господарського процесу, який в цій частині містить аналогічне регулювання.
З огляду на зазначене, у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, скаржник не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
Наразі господарський суд зауважує на тому, що при вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
З аналізу положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Отже, під зустрічним забезпеченням слід розуміти спосіб гарантування відшкодування можливих збитків, які можуть бути заподіяні одній зі сторін господарського процесу забезпеченням позову. З огляду на те, що зустрічне забезпечення не може бути вжито господарським судом без застосування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову є залежним від інституту забезпечення позову, тобто зустрічне забезпечення є складовою частиною інституту забезпечення позову.
Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема, принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Більш того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в частині третій статті 141 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти механізм, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду, що наділені обмежувальним характером для позивача і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову.
Заходи до зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення прав, наявності та розміру понесення можливих збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і можливими збитками, покладено на заявника відповідача.
Саме лише посилання заявника на необхідність застосування такого інституту не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже застосуванню заходів зустрічного забезпечення має передувати доведеність відповідачем існування правових підстав для їх вжиття, а саме: обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Господарський суд зазначає, що, звертаючись з клопотанням про зустрічне забезпечення, Компанія просить вжити захід зустрічного забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі 2 427 365,54 дол. США за курсом НБУ на день сплати (з урахуванням заяви про збільшення суми зустрічного забезпечення), посилаючись на те, що в результаті недобросовісної поведінки ТОВ “Агропартнер» Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD щодня несе значні збитки від простою судна під арештом, при цьому товариство має на меті примусити судновласника та його страховика сплатити всю суму морської вимоги у безспірному порядку, позбавляючи судновласника можливості захистити свої права під час розгляду спору по суті морської вимоги у судовому/арбітражному порядку, оскільки компанія не вважає себе відповідальною за морською вимогою ТОВ “Агропартнер» і не має намір сплачувати морську вимогу без відповідного рішення компетентного суду/арбітражу.
Так, при вирішенні клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про зустрічне забезпечення, врахувавши, що згідно з ухвалою суду від 25.02.2026 вжито заходи забезпечення позову в справі у вигляді накладення арешту на судно BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), зареєстрованим власником якого є Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ, господарський суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду з заявою про забезпечення позову є складовою правосуб'єктності сторони в господарському процесі та може покладати на відповідного учасника справи встановлені процесуальним законом додаткові обов'язки, в тому числі щодо сплати зустрічного забезпечення.
Наразі господарський суд враховує, що у пунктах 59 - 62 постанови від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що положення статті 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
За таких обставин, згідно постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, скаржник не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
Підсумовуючи наведене, суд погоджується з доводами представника Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD у даній справі про наявність підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі.
Щодо розміру зустрічного забезпечення, господарський суд зазначає, що такий розмір визначається судом з урахуванням обставин справи та приписів Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (частина третя статті 141 ГПК України).
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стосовно включення до розміру збитків неотриманого доходу від фрахту у розмірі 510 000 дол. США господарський суд зазначає наступне.
По-перше, суд зазначає, що наданий лист брокера Компанії Optima Shipbroking Services S.A. від 05.03.2026 року містить лише інформацію про можливу комерційну пропозицію щодо фрахтування Судна за ставкою 17 000 доларів США на добу. Разом з тим господарський суд зауважує, що судновласником не надано жодних доказів, які би підтверджували реальність такого фрахтування та досягнення між компаніями офіційних домовленостей, зокрема, укладеного договору фрахтування (charterparty), рахунків (інвойсів) або інших документів, що підтверджують виникнення чи нарахування відповідного доходу, а твердження судновласника про можливість укладання такого договору не підтверджується жодними належними доказами.
По-друге, суд зауважує, що на момент подання клопотання про зустрічне забезпечення - 11.03.2026 року судно продовжувало перебувати у морському порту Чорноморськ та здійснювати розвантаження вантажу як на користь заявника у цій справі, так і користь інших одержувачів вантажу, що перевозився на борту такого Судна, з огляду на що судно у будь-якому випадку не могло б залишити порт та розпочати виконання нового рейсу, про який іде мова у листі Компанії Optima Shipbroking Services S.A. від 05.03.2026 до завершення відповідних вантажних операцій.
Наразі суд додає, що жодних належних та допустимих доказів того, що судно було готове розпочати виконання нового рейсу 14 березня 2026 року заявником клопотання до матеріалів такого клопотання не надано.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вказані витрати у розмірі 510 000 дол. США не доведені заявником як такі, що входять до розміру зустрічного забезпечення.
Щодо включення до розміру збитків додаткових страхових платежів за перебування судна у зоні бойових дій у розмірі 507 875,14 дол. США суд вказує наступне.
Так, на підтвердження посилань стосовно того, що у зв'язку з арештом судна судновласник вимушений сплачувати додаткові страхові платежі страховій компанії Hellenic Mutual War Risks Association (Bermuda) Limited за перебування судна у зоні бойових дій у розмірі 507 857,14 доларів США за 30 днів, судновласник посилається на електронне листування між Компанією Graham Shipping Co. та Компанією Hellenic Mutual War Risks Association, а також на лист страхового брокера Nereus Marine Services S.A. щодо вартості судна та збільшеної страхової вартості.
Разом з тим суд зазначає, що наведені документи не підтверджують наявності у судновласника реального та безумовного обов'язку здійснювати відповідні страхові платежі, оскільки: 1) судновласником не надано договору страхування або інших документів, які би підтверджували умови страхового покриття, порядок нарахування таких платежів та виникнення обов'язку їх сплати; 2) судновласником не надано рахунків (інвойсів), платіжних вимог або інших первинних фінансових документів, які би підтверджували фактичне нарахування страховиком відповідних платежів або необхідність їх сплати.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що вказані витрати у розмірі 507 875,14 дол. США не доведені заявником як такі, що входять до розміру зустрічного забезпечення.
Стосовно включення до розміру збитків заробітної плати та «військової премії» членам екіпажу судна за перебування у зоні бойових дій у розмірі 56 234 дол. США; витрат, пов'язаних з перебуванням судна біля причалу у розмірі 28 500 дол. США; витрат, пов'язаних з перешвартуванням до іншого причалу у розмірі 47 000 дол. США; витрат, пов'язаних з залученням послуг портового вахтового у розмірі 16 500 дол. США господарський суд зауважує, що вказані витрати є звичайними операційними витратами Судновласника, які виникають у процесі експлуатації Судна та здійснення ним господарської діяльності. Зокрема, витрати на оплату праці членів екіпажу є невід'ємною складовою експлуатації Судна і підлягають сплаті Судновласником незалежно від того, здійснює судно комерційний рейс, перебуває у порту або очікує завершення вантажних операцій. Аналогічно ж, витрати, пов'язані з перебуванням судна у порту, включаючи оплату причалу, послуги буксирів, лоцманів, швартових команд або портового вахтового, є типовими портовими витратами, які виникають у зв'язку із заходженням судна до порту та здійсненням портових операцій. Наразі господарський суд зауважує, що такі витрати взагалі не можуть вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України, оскільки стосуються звичайних витрат на утримання судна та здійснення господарської діяльності, які судновласник зобов'язаний нести незалежно від наявності чи відсутності арешту судна.
Також суд додає, що сам судновласник посилається на лист морського агента ТОВ “Феррі Груп» від 16 січня 2026 року, який містить інформацію про можливі витрати, пов'язані з перебуванням Судна у порту, який був складений задовго до заходження судна до порту Чорноморськ, з огляду на що відповідні витрати перебували у межах звичайних комерційних очікувань судновласника ще до заходу судна у порт, а отже не можуть розглядатися як збитки, спричинені арештом судна.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вказані витрати у розмірі 56 234 дол. США, 28 500 дол. США, 47 000 дол. США та 16 500 дол. США відповідно не доведені заявником як такі, що входять до розміру зустрічного забезпечення.
Щодо включення до розміру збитків розміру причального збору у сумі 1 751,77 дол. США за кожну годину або 42 048 дол. США за добу у загальному розмірі 1 261 274, 40 дол. США за 30 днів, господарський суд вказує наступне.
Так, із копії листа Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Чорноморськ) від 14.03.2026 р., адресованого Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD та Товариству з обмеженою відповідальністю “Карго ФП», вбачається, що у такому листі державне підприємство повідомило, що встановлене судом обмеження у пересуванні судна у межах акваторії виключає можливість здійснення будь-яких маневрових операцій, пов'язаних з переміщенням судна, у тому числі його перешвартування до іншого причалу, зокрема, до неробочого або допоміжного, до моменту скасування або зміни заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку. При цьому підприємство зауважило, що після завершення вантажних операцій судно BOLD VOYAGER (IMO № 9565053) займатиме робочий причал морського порту Чорноморськ, який повинен використовуватися виключно для здійснення вантажних операцій та обробки суден. Так, з огляду на викладене, підприємство зауважило, що перебування судна BOLD VOYAGER біля робочого причалу після завершення вантажних операцій підпадає під регулювання п. 5.6 розділу V Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, у зв'язку з чим підлягають застосуванню ставки причального збору, встановлені для простою судна біля вантажного причалу після завершення вантажних операцій.
Також підприємство у вказаному листі вказало, що Адміністрація порту отримала лист ТОВ “Карго ФП» (вих. № 2026/03/12 - AS - 001 ) щодо судна “BOLD VOYAGER», у якому повідомляється, що за інформацією судновласника наразі тривають перемовини з метою врегулювання претензій вантажоотримувача, однак остаточне вирішення спору очікується після завершення вивантаження судна на причалі № 2 ДП “МТП “Чорноморськ». Водночас, як вказало ДП “АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП “АМПУ» (адміністрація морського порту Чорноморськ) судновласнику, станом на 14.03.2026, не зважаючи на завершення вантажних операцій та значний час, що минув з накладенням арешту, питання врегулювання спору, який став підставою для застосування відповідного заходу забезпечення позову, залишається невирішеним.
З огляду на зазначення ДП “АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП “АМПУ» (адміністрація морського порту Чорноморськ) судновласнику розміру причального збору, який підлягає нарахуванню останньому за зайняття судна BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), незважаючи на завершення вантажних операцій, робочого причалу, який повинен використовуватися виключно для здійснення вантажних операцій та обробки суден, а саме 1 751 дол. США за годину, суд доходить висновку, що компанією доведено необхідність вжиття заходів зустрічного забезпечення у вказаній частині у сумі 1 261 274, 40 дол. США за курсом НБУ на день сплати.
При цьому судом не приймаються до уваги посилання ТОВ “Агропартнер» на те, що судновласник не надав жодних доказів фактичного нарахування або виникнення відповідних витрат, оскільки відсутні будь-які рахунки, вимоги порту, інвойси чи інші первинні фінансові документи, які би підтверджували виникнення обов'язку сплати заявленого причального збору, що свідчить про те, що наведені у заяві розрахунки ґрунтуються виключно на припущеннях судновласника та не можуть вважатися ані реальними збитками, ані навіть обґрунтовано ймовірними збитками, з огляду на наступне. Як зазначено судом вище, саме ДП “АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП “АМПУ» (адміністрація морського порту Чорноморськ) у листі від 14.03.2026, адресованому Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD та ТОВ “Карго ФП», повідомило про нарахування розміру причального збору у розмірі 1 751 дол. США за годину з огляду на зайняття судна BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), незважаючи на завершення вантажних операцій, робочого причалу, який повинен використовуватися виключно для здійснення вантажних операцій та обробки суден, та неможливість перешвартування такого судна до іншого причалу з огляду на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.02.2026.
Також судом не приймаються до уваги твердження ТОВ “Агропартнер» про те, що документи, надані судновласником, не є належними доказами через відсутність належного засвідчення перекладу на українську мову, оскільки 16.03.2026 від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 9102/26), згідно з яким заявник просив суд долучити до матеріалів справи докази, які були додані до Клопотання про зустрічне забезпечення від 10.03.2026 року та Додаткових пояснень у справі (щодо зустрічного забезпечення) від 12.03.2026 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
Стосовно тверджень Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про те, що остання зверталася до ТОВ “Агропартнер» із пропозицією щодо зміни заходу забезпечення позову у вигляді арешту на лист-зобов'язання (гарантійний лист) клубу взаємного страхування “Gard», до якої додавався проект гарантійного листу клубу взаємного страхування “Gard», однак товариство у своєму листі від 09.03.2026 року безпідставно відхилило пропозицію судновласника від звільнення судна з-під судового арешту в обмін на гарантійний лист Клубу “Gard», господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 143 ГПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
З огляду на викладене господарський суд зазначає, що господарське процесуальне законодавство України не передбачає можливості забезпечення позову гарантійним листом клубу взаємного страхування “Gard». При цьому суд додає, що положення Кодексу торговельного мореплавства України також не встановлюють використання гарантії клубу взаємного страхування “Gard» як процесуального інструменту забезпечення морської вимоги або звільнення судна з-під арешту.
Між тим господарський суд зауважує, що доводи Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, як судновласника, про неможливість надання банківської гарантії та неможливість внесення коштів на депозитний рахунок суду у зв'язку з відсутністю рахунку в Україні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Крім того, твердження ТОВ “Агропартнер» із посиланнями на п. 48 постанови Верховного Суду від 16.01.2026 у справі № 906/1112/25 про те, що у суду відсутній обов'язок застосовувати зустрічне забезпечення, господарським судом не приймаються до уваги, оскільки у п. 48 вказаної постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав: “48. При цьому частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін. Про це зазначено у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 916/770/24». Відтак, у вказаному пункті 48 постанови мова йде про застосування зустрічного забезпечення позову під час звернення особи із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, а не під час розгляду поданої відповідачем окремої заяви про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Надавши належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів зустрічного забезпечення, з урахуванням принципу співмірності та обставин даної справи, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD та застосувати до ТОВ “Агропартнер» захід зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання товариство внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 1 261 274, 40 дол. США за курсом НБУ на день сплати, що, за позицією суду, є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв'язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 7 і 8 статті 141 ГПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Керуючись ст.ст. 74, 86, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece) про зустрічне забезпечення (вх. № 2-472/26 від 11.03.2026) - задовольнити частково.
2. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» (14013, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929) внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (код ЄДРПОУ 03499997; рахунок у форматі IBAN UA928201720355209002000005416; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172) грошові кошти у сумі 1 261 274, 40 дол. США (один мільйон двісті шістдесят одна тисяча двісті сімдесят чотири долара 40 центів) за курсом НБУ на день сплати у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.
3. Відмовити у задоволенні решти вимог клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece) про зустрічне забезпечення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 255 - 257 ГПК України.
Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна