Іменем України
11 січня 2011 року справа № 5020-7/169
За позовом Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»
(проспект Леніна, буд. 81, приміщення 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002,
вул. І. Дубового, 14, м. Київ, 02100)
до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99018)
про стягнення 27 183,15 грн.,
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - не з'явився (клопотання)
Від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 27 183,15 грн., у тому числі 19 198,27 грн. заборгованості по щомісячним лізинговим платежам, 1 764,35 грн. пені, 984,60 грн. індексу інфляції, 4 843,02 грн. штрафу та 3 % річних у розмірі 392,91 грн.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак, 10.01.2011, до розгляду справи у засіданні суду, на адресу суду надійшло клопотання, в якому позивач просив розглядати справу за відсутності представника, внаслідок неможливості забезпечення його явки.
Відповідач у засідання суду не з'явився, вимоги ухвал суду від 24.11.2010, від 09.12.2010 та від 22.12.2010 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи у засіданні суду повідомлявся належним чином -рекомендованою кореспонденцію, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
20.11.2007 між сторонами був укладений договір фінансового лізину № LA07000398 (надалі - ДФЛ).
Відповідно до п. 1.1. цього договору лізингодавець (позивач) зобов'язувався надати, а лізингоодержувач -прийняти предмет лізингу згідно додатку 1 на умовах цього договору.
Предмет лізингу -Jac HFC 1020K Bort, лізинговий період (місяці - 60), вартість предмету лізингу -50 991,01 грн., референційна валюта -USD (долари США).
Всі додатки до цього договору є його невід'ємними частинами (п. 2.1. договору).
01.04.2009 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору.
Згідно з п. 3.1. договору всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні з урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2 до цього договору.
Всі платежі можуть бути змінені лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та додатку 2 (п. 3.2. договору).
Згідно з п.п. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість»комісія, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ оподатковується ПДВ (п. 3.3. договору).
Пунктом 3.4. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.04.2009, передбачалось, що сторони погодили наступні лізингові платежі:
- одноразові платежі: перший платіж -1 004,75 дол. США (5 099,11 грн.), останній платіж -0,00 дол. США (0,00 грн.);
- щомісячні платежі без ПДВ 399,07 дол. США -відшкодування вартості предмету лізингу -150,71 дол. США (764,85 грн.), банківські відсотки та комісія -248,36 дол. США.
У відповідності з п. 8.2. Додатку 2, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 до вищевказаного договору, лізингоодержувач зобов'язувався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно ДФЛ протягом п'яти календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у ДФЛ та виставленому рахунку. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно ДФЛ. Лізингові платежі сплачується в українській гривні. У зв'язку з тим, що у ДФЛ вказна референційна валюта -долари США, всі платежі в гривні на дату виставлення рахунку по курсу 6,5 грн. (шість гривень 50 копійок) до 1 (одного) долара США.
Згідно з п. 10.1. Додатку 2 до договору лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію ДФЛ у випадку, якщо лізингоодержувач, зокрема, порушує будь-яке з зобов'язань, покладене на нього у відповідності до положень ДФЛ.
Лізингодавець має право відмовитись від ДФЛ та вимагати повернення транспортного засобу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів (п. 10.2. Додатку 2 до договору).
На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу предмет лізингу -транспортний засіб Jac HFC 1020K Bort, об'єм двигуна 2 540 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_3, тип кузову -вантажний фургон, колір -червоний, вартістю 50 991,01 грн. (у тому числі ПДВ - 8 498,50 грн.), що підтверджено актом від 18.12.2007 приймання-передачі предмета лізингу до договору лізингу LA07000398 від 20.11.2007.
Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість перед позивачем у розмірі 19 198,27 грн.
Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивачем було вручено відповідачу повідомлення № 10/05-014 від 31.05.2010 про розірвання договору, а відповідачем було повернено позивачу предмет лізингу про що складено відповідний акт повернення предмету лізингу від 31.05.2010, проте, заборгованість відповідачем у добровільному порядку погашена не була
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Пунктом 8.9. Додатку 2 до договору передбачено, що у разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами) передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, згідно розрахунку позивача відповідачу нараховано 1 764,35 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 984,60 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 392,91 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.
У відповідності з п. 10.8 Додатку 2 до договору дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування у повному обсязі витрат лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізингоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% вартості всіх недоотриманих лізингових платежів лізинодавця за договором лізингу.
З урахуванням викладеного, позивачем нараховано відповідачу 4 843,02 грн. штрафу, який також підлягає стягненню з відповідача.
Контррозрахунків сум основного боргу, пені, штрафу, індексу інфляції та 3% річних відповідачем суду надано не було.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 27 183,15 грн., у тому числі 19 198,27 грн. заборгованості по щомісячним лізинговим платежам, 1 764,35 грн. пені, 984,60 грн. індексу інфляції, 4 843,02 грн. штрафу та 3 % річних у розмірі 392,91 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити.
2). Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99018, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(юридична адреса: проспект Леніна, буд. 81, приміщення 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, фактична адреса: вул. І. Дубового, 14, м. Київ, 02100, ідентифікаційний код 30726921, р/р 26007300065977 у ПАТ «Форум», м. Київ, МФО 322948, або на інші рахунки) 27 183,15 грн., у тому числі 19 198,27 грн. заборгованості по щомісячним лізинговим платежам, 1 764,35 грн. пені, 984,60 грн. індексу інфляції, 4 843,02 грн. штрафу та 3 % річних у розмірі 392,91 грн., а також 271,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Суддя С. М. Альошина