65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/963/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову у справі
за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради
до фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Олексіївни
про скасування державної реєстрації права, зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення)торгового павільйону
встановив:
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради подав до суду позовну заяву до фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Олексіївни, якою просить:
- Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Бондаренко Тетяни Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 21 кв. м за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42-в, з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653).
- Зобов'язати фізичну особу-підприємця Бондаренко Тетяну Олексіївну (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку загальною площею 29,4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) торгового павільйону 21 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку територіальної громади, здійснив самочинне будівництво і за відсутності документів, передбачених чинним законодавством, зареєстрував за собою право власності на торговий павільйон 21 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, прокурор зазначає, що Білгород-Дністровська міська рада не надавала відповідачу прав на володіння, користування земельною ділянкою територіальної громади, на якій знаходиться павільйон; також відповідач не отримувала дозволу на забудову. Прокурор посилається на те, що згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За поясненнями прокурора, нежитлова будівля, площею 21 кв. м за адресою: вулиця Миколаївська, 42В, місто Білгород Дністровський, Одеська область фактично є тимчасовою спорудою, яка не підлягає технічній інвентаризації та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Одночасно з позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, якою просить:
1) накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653).
2) заборонити фізичній особі-підприємцю Бондаренко Тетяни Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653).
3) заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653).
Прокурор посилається на те, що відповідачка має можливість у будь-який час здійснити відчуження нерухомого майна, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб. Невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту, а також заборони відповідачці на вчинення певних дій на спірне майно та заборони іншим особам виконувати щодо нього інші зобов'язання, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача - Білгород-Дністровської міської ради.
Прокурор зазначає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки Білгород-Дністровська міська рада не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Прокурор вважає, що заходи забезпечення позову жодним чином не порушать права відповідачки - ФОП Бондаренко Тетяни Олексіївни володіти спірним об'єктом нерухомості; при цьому, вказаний захід забезпечення позову не обмежує права ФОП Бондаренко Тетяни Олексіївни користуватися майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише реєстрацію та відчуження спірного об'єкту на час розгляду справи у суді.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/9314/24, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 15.01.2025 у справі № 904/1803/24.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24, від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20. Крім того, аналогічні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/9314/24, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 19.02.2025 у справі № 916/4912/24.
З огляду на викладене, суд відмовляє в накладенні арешту на об'єкт нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653), оскільки ці заходи забезпечення позову не узгоджуються із предметом та підставами позову. Суд зазначає, що позовні вимоги в цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення / витребування об'єкта нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653) на користь позивача.
Щодо заходів забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653), суд зазначає таке.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд дійшов висновку, що заборона будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину відповідача є обґрунтованим, розумним, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки у разі ймовірного вчинення відповідачем дій з передачі нежитлової будівлі третім особам, їх відчуження, стане неможливим захист або поновлення прав і законних інтересів позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду із заявами про доповнення підстав позову.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для забезпечення позову у даній справі шляхом заборони будь-яким суб'єктам реєстрації здійснювати реєстраційні дії щодо належного відповідачу нерухомого майна - будівлі магазину.
Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі спрямоване виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Заборона на реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - це захід, що блокує зміну власника або обтяжень нерухомості, але даний захід не скасовує вже існуючи обтяження нерухомого майна.
Необхідно зауважити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.25 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, проведення реєстраційних дій зупиняється, що в свою чергу також є підтвердженням того, що захід забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо магазину носить тимчасовий характер, не впливає на права третіх осіб та не блокує господарську діяльність відповідача. Такі заходи забезпечення позову спрямовані виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Крім того, суд, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та може полягати у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.
Заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також дають змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду у разі задоволення позову у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 918/1063/24, постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі №916/5313/25.
З огляду на викладене, суд частково задовольняє заяву прокурора про забезпечення позову.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З огляду на те, що на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- Заборонити фізичній особі-підприємцю Бондаренко Тетяни Олексіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653).
- Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину, загальною площею 21 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 42- в (РНОНМ 1498817251103, номер відомостей про речове право 25091653).
3. В решті заяви - відмовити.
4. Стягувач за цією ухвалою - Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області (код 03528552, м. Білгород-Дністровський Одеської області, вул. Незалежності, 39)
Боржник - фізична особа-підприємець Бондаренко Тетяна Олексіївна (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )
5. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження". Ухвала може бути пред'явлена до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.03.2026.
6. Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Повний текст ухвали складено та підписано 19.03.2026.
Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна