65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову
"18" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/650/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Самойловій С.А.,
розглянувши клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece) про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 2-495/26 від 13.03.2026), вжитих ухвалою суду № 916/650/26 від 25.02.2026
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» (14013, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 133, код ЄДРПОУ 31818929)
про забезпечення позову
відносно особи, яка може отримати статус учасника справи:
(відповідача) - Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece (БОЛД ВОЯДЖЕР ШИППІНГ ЛТД (адреса: 101, Караманлі Авеню, Вула, 166 73, Афіни, Греція)
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» - Лебедєв П.В.;
від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD - Бобрик О.А.
24.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, згідно якої просить суд накласти арешт на морське судно BOLD VOYAGER (IMO №9565053), зареєстрованим власником якого є компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, зареєстрована за адресою: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece, яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що у останнього наявна морська вимога до Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, яка виникла на підставі пошкодження останнім вантажу заявника, а саме: гранульованого карбаміду об'ємом 13,000 метричних тон, яке відбулось внаслідок неналежного виконання судновласником договору морського перевезення вантажу на судні із порту Онне, Нігерія до порту Чорноморськ, Україна.
Також заявник зазначав, що 28.11.2025 ТОВ “Агропартнер» (покупець) та Компанія HEXAGON TRADING AG (продавець) уклали договір купівлі-продажу № SHX25-10858 (далі - “контракт»), згідно умов якого продавець продав, а заявник купив 13 000 метричних тон гранульованого карбаміду (+/10 % за вибором продавця) насипом із наступними якісними характеристиками: частка азоту - мін. 46.0%, частка біурету-макс. 1.2%, волога - макс. 0.5% гранульованість - (2-5 мм) - мін. 90%.
При цьому заявник вказав, що контракт передбачає базис поставки CFR (“Вартість і фрахт») порт Чорноморськ (Україна). Ціна товару, відповідно до додаткової угоди № 1 до контракту становить 430.15 доларів США за 1 метричну тонну. Порядок оплати товару за контрактом передбачає передоплату у розмірі 1 000 000 доларів США, а також повну оплату за товар до моменту проходження судном протоки Босфор відповідно до рахунку-фактури продавця.
Як стверджував заявник, з 21.12.2025 по 26.12.2025 року вантаж було завантажено на борт судна в порту Онне, Нігерія. При завантаженні продавцем було номіновано сюрвеєрську компанію SGS INSPECTION SERVICES NIGERIA для проведення інспекції завантажувальних робіт вантажу на борт судна, за результатами проведеної якої було видано сюрвеєрський звіт від 27.12.2025, в якому, зокрема, встановлено, що вантаж було завантажено на борт судна у належному стані. Також за результатами лабораторного дослідження SGS INSPECTION SERVICES NIGERIA було видано сертифікат аналізу № 260116053F від 05.01.2026 року, в якому встановлено, що вантаж був білим, без пилу, вільно сипучим, без шкідливих домішок із наступними результатами, що відповідають якісним вимогам за контрактом. Відтак, на момент завантаження на борт судна, яке закінчилось 26.12.2025, вантаж був у належному стані за контрактом, вільно сипучий та із належним рівнем вологи.
26.12.2025 представником судновласника було підписано коносамент, який підтверджує завантаження вантажу об'ємом 13,000 метричних тон на борт судна. При цьому в коносаменті зазначено, що Вантаж “завантажено в порту завантаження у очевидно належному стані та порядку» та “прийнято на борт без зауважень». Коносамент мітить посилання та інкорпорує Чартерпартію.
Також 26.12.2025 продавцем було видано рахунок-фактуру № 2510858 на оплату ціни вантажу загальною сумою 5 591 950 доларів США. ТОВ “Агропартнер» сплатило повну вартість вантажу, та, відповідно, є власником вантажу, який було завантажено на борт судна в порту Онне, Нігерія, та який судновласник зобов'язався за коносаментом доставити в належному стані до порту призначення - Чорноморськ, Україна.
Разом з тим, як зазначив заявник, 01.02.2026 судно подало повідомлення про готовість до розвантаження вантажу в порту Чорноморськ, Україна. Після початку розвантажувальних робіт - 02.02.2026 інспектор ТОВ “БАЛТІК КОНТРОЛ ЮКРЕЙН» зафіксував суттєве погіршення стану вантажу, втрату вільно сипучих властивостей та утворення великих скам'янілих / затверділих грудок, про що був виданий відповідний лист-протест. Також лист-протест щодо неналежного стану вантажу було складено експедитором ТОВ “ДЕНОЛТЕ УКРАЇНА». Крім того, погіршення стану вантажу було зафіксовано в сюрвеєрському звіті інспектора № ILY/017/26 від 23.02.2026, за висновками якого встановлено, що вантаж було доставлено у незадовільному стані з наявністю затверділих нашарувань карбаміду по всій висоті трюмів, щільного поверхневого шару та грудок/бриль різного розміру.
Таким чином, заявник зазначив, що під час розвантаження судна було зафіксовано істотне погіршення фізичного стану та неналежну якість вантажу, зокрема, його злежування, утворення твердих грудок і втрату сипучості, що унеможливило нормальне механізоване розвантаження та фасування, про що, зокрема, було повідомлено судновласника листом від 05.02.2026.
Крім того, заявник вказав, що відповідно до технічного паспорту та паспорту безпеки для належного зберігання та перевезення вантажу його необхідно регулярно вентилювати; відсутність вентиляції та наявність вологи призводить до злежування, утворення грудок та затвердіння вантажу. 23.02.2026 інспектором ТОВ “БАЛТІК КОНТРОЛ ЮКРЕЙН» видано лист-протест щодо вентиляції вантажу, в якому зазначено, що під час рейсу вантаж не вентилювався та міг зазнати впливу конденсійної вологи внаслідок коливань температур навколишнього середовища, що могло негативно вплинути на його стан.
Заявник наголосив, що станом на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову судно “BOLD VOYAGER» (ІМО: № 9565053) перебуває в акваторії Чорноморського морського порту біля причалу № 2 ЧФ ДП “АМПУ», що підтверджується листом заступника капітана Чорноморського морського порту № 229/15-06-0018 від 23.02.2026.
З огляду на вищевикладене, заявник зазначає, що погіршення стану вантажу під час перевезення завдало йому суттєвих збитків. Такі збитки і визначають суть та розмір морської вимоги до судновласника, які наразі становлять 1 992 596 55 доларів США, з яких: 1 773 896,55 доларів США - втрата вартості товару, зумовленого пошкодженням, злежаваністю та скам'янілістю вантажу, який мав бути в подальшому поставлений заявником контрагентам, відповідно до договорів поставки: № 23 від 05.01.2026 (укладеного між заявником та ТОВ “Ферті Грейн») та № 14 від 10.01.2026 (укладеного між ТОВ “Агропартнер» та ТОВ “Добрива Волині»); 211 900 доларів США - витрати на подрібнення та фасування вантажу, на підставі договору № CK-94-AП від 01.02.2024 (із додатком №11 від 10.02.2026), укладеного між заявником та ТОВ “Теус Термінал»; 6 800 доларів США - витрати на залучення інспектора для здійснення фіксації доказів пошкодження вантажу.
При цьому заявник вказав, що 23.02.2026 ним було надіслано судновласнику лист-претензію із вимогою про відшкодування завданих збитків у зв'язку з істотним погіршенням якості товару (втрати його властивостей) у загальному розмірі 1 992 596,55 доларів США разом із відповідним рахунком-фактурою, однак жодної відповіді на претензію та оплати досі не надано.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» про забезпечення позову (вх. № 4-10/26 від 24.02.2026) задоволено; накладено арешт на судно BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), зареєстрованим власником якого є Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece (БОЛД ВОЯДЖЕР ШИППІНГ ЛТД (адреса: 101, Караманлі Авеню, Вула, 166 73, Афіни, Греція), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ; постановлено заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» в строк протягом тридцяти днів з дня постановлення даної ухвали подати позов та надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.
13.03.2023 до господарського суду від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 (вх. № 495/26). В обґрунтування заявленого клопотання Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (далі - Судновласник) звертає увагу суду на те, що зазначеною ухвалою, окрім заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ, суд також обмежив судно «Bold Voyager» (далі - Судно) в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ. У той же час, як вказує заявник, відповідно до ч. 2 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, на яку послався суд у вказаній вище ухвалі, арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги. При цьому заявник вказує, що визначення арешту судна, наведене у ст. 41 КТМ України, не застосовується у даному випадку з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 14 КТМ України і те, що Судно не зареєстровано в Україні. За ствердженнями заявника, накладення арешту на судно відповідно до положень Конвенції п. 9 ч. 1 ст. 137 ГПК України полягає у затриманні судна у порту, що забезпечує неможливість його виходу з порту, але не передбачає обмеження пересування судна в межах акваторії порту. Так, заявник зазначає, що положеннями ч. 3 ст. 144 ГПК України визначений порядок виконання ухвали про арешт морського судна; ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, а виконання такої ухвали покладено на капітана морського порту, філію Адміністрації морських портів України, органів Державної прикордонної служби та митні органи. Тобто, як вказує заявник, на вказані державні органи покладено обов'язок виконання ухвали про арешт морського судна і саме ці органи визначають спосіб виконання ухвали суду про арешт морського судна: «затримання судна» або «обмеження в його пересуванні в порту», виходячи з обставин перебування судна у порту. При цьому, на переконання заявника, використання частки «або» у словосполученні «затримання судна або обмеження в його пересуванні» свідчить про те, що вказані заходи не мають вживатись одночасно. Між тим заявник стверджує, що метою арешту морського судна є запобігання його виходу з порту для забезпечення морської вимоги, а встановлення додаткової заборони на пересування Судна в межах акваторії порту не сприяє досягненню цієї мети.
Судновласник звертає увагу суду на те, що встановлення судом обмеження у пересуванні Судна в акваторії морського порту Чорноморськ завдає Судновласнику додаткових до заборони виходу з порту збитків, створює додаткові безпекові ризики під час перебування Судна у морському порту Чорноморськ. Так, відповідно до адресованого Судновласнику листа від ТОВ «Феррі Груп» від 12.03.2026 року (яке є морським агентом Судна під час перебування у морському порту Чорноморськ) через заборону суду у пересуванні Судна у акваторії порту адміністрація порту не дозволяє перешвартування Судна до іншого причалу для відстою після закінчення вантажних операцій. У зв'язку з тим, що причал, на якому Судно здійснювало розвантажувальні операції і перебуває зараз, є значно перевантаженим, до Судна буде застосовуватись штраф за затримку причалу у розмірі 1 751 дол. США за кожну годину до тих пір, поки Судно не звільнить причал. Таким чином, за ствердженнями заявника, після закінчення Судном вантажних операцій за простій біля вантажного причалу Судновласник має сплачувати 1 751,77 дол. США за кожну годину або 42 048 дол. США за добу та 1 261 274,40 дол. США за 30 днів.
Так, заявник вказує, що обмеження судом Судна у пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ позбавляє Судновласника можливості зменшити збитки і перемістити Судно для відстою на інший вільний причал за суттєво меншими ставками портових зборів. До того ж, як зазначає заявник, заборона у пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ створює додаткові ризики, пов'язані з постійними ракетними та дроновими атаками з боку рф на порти України, включаючи морський порт Чорноморськ, оскільки у випадку небезпеки та/або будь-якої аварійної/надзвичайної ситуації Судно не зможе відійти від причалу, біля якого воно зараз знаходиться.
На останнє представник Судновласника звертає увагу суду на те, що відповідно до усталеної судової практики арештів морських суден у морських портах України, арешт судна здійснюється шляхом заборони виходу судна з порту, що забезпечує досягнення мети забезпечення морської вимоги без створення надмірних обмежень для судновласника. При цьому заявник вказує, що, дослідивши Єдиний державний реєстр судових рішень, не знайшов інших ухвал Господарського суду Одеської області про арешт морських суден, де суд обмежив судна в пересуванні у межах акваторії порту, де вони були арештовані.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі № 916/650/26 вказане клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду до розгляду у судовому засіданні на 18 березня 2023 р.
17.03.2026 року до Господарського суду Одеської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» - адвоката Лебедєва П.В. надійшла заява (вх. № 9325/26), згідно з якою останній просить суд забезпечити його участь у судовому засіданні, призначеному на 18.03.2026 об 11:30 по справі № 916/650/26, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2026 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 9325/26 від 17.03.2026) задоволено; постановлено проведення судового засідання по справі № 916/650/26, яке призначене Господарським судом Одеської області на 18.03.2026 об 11:30 год., здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon» (доступ до системи за посиланням: vkz.court.gov.ua).
17.03.2026 року до Господарського суду Одеської області від Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 9406/26), відповідно до якого заявник просить суд залучити до матеріалів справи лист Адміністрації морського порту Чорноморськ від 14.03.2026 року, адресований компанії “Bold Voyager Shipping Ltd», щодо неможливості надати дозвіл судну “Bold Voyager Shipping Ltd» на перешвартування до неробочого чи допоміжного причалу через обмеження в його пересуванні в акваторії порту відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 року.
У судовому засіданні 18.03.2026:
- представник Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD підтримав клопотання про скасування заходів забезпечення позову, просив суд його задовольнити;
- представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» щодо клопотання заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає про таке.
За положеннями п. 9 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
За положенням п. 1 ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року (далі - Конвенція) “морська вимога» означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року “арешт» означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 2 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Статтею 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Частиною 2 ст. 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року вказано, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України (ч. ч. 1, 2 ст. 41 КТМ України).
Відповідно до п. 19-21 ч. 1 ст. 42 КТМ України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; заставою судна.
Так, звертаючись до Господарського суду Одеської області з заявою (вх. № 4-37/23 від 24.02.2026), Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» послалось на те, що Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD пошкодила вантаж заявника - ТОВ “Агропартнер», а саме: гранульований карбамід об'ємом 13,000 метричних тон, яке відбулося внаслідок неналежного виконання судновласником - Компанією BOLD VOYAGER SHIPPING LTD договору морського перевезення вантажу на судні із порту Онне, Нігерія до порту Чорноморськ, Україна.
При постановленні господарським судом ухвали від 25.02.2026 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), яким володіє Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD та яке перебуває в акваторії морського порту Чорноморськ, суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» права морської вимоги до Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, на підставі, як зазначив заявник, спричинених збитків, що виникли внаслідок пошкодження якості вантажу при його перевезенні на загальну суму 1 992 596,55 доларів США.
Наразі доводи Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про те, що обмеження судом судна у пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ позбавляє Судновласника можливості зменшити збитки і перемістити судно для відстою на інший вільний причал за суттєво меншими ставками портових зборів судом оцінюються критично з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду».
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах “Бурдов проти Росії», “Горнсбі проти Греції».
Таким чином, виконання судового рішення повинно розглядатися як складова частина “судового розгляду» за змістом статті 6 Конвенції.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 р.).
Згідно зі ст. 1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття “майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (рішення Європейського Суду у справі “Спорронг і Льоннрот проти Швеції», рішення Європейського Суду у справі “Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 р.).
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Наразі господарський суд зауважує, що ухвала Господарського суду Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову від 25.02.2026 у справі № 916/650/26, якою накладено арешт на судно BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії морського порту Чорноморськ та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ набрала законної чинності 25.02.2026 року.
При цьому господарський суд наголошує, що заявник - Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD вказану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 в апеляційному порядку не оскаржувала, а відтак погодилася з її змістом та із такою ухвалою в цілому.
До того ж суд зазначає, що 02.03.2026 року адвокат Бобрик О.А. звернувся в інтересах Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) (вх. № 7363/26), згідно з якою просив внести його дані РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/650/26; перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.
При цьому 03.03.2026 року адвокат Бобрик О.А. звернувся в інтересах Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD до господарського суду із заявою про надання можливості ознайомитися з паперовими матеріалами справи № 916/650/26, як представнику компанії “Bold Voyager Shipping Ltd», яка може отримати статус учасника справи (відповідач).
Відтак, починаючи з 02 березня 2026 року Компанія BOLD VOYAGER SHIPPING LTD вже була обізнана про наявність ухвали Господарського суду Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову від 25.02.2026 у справі № 916/650/26 та із відповідною апеляційною скаргою на таку ухвалу не звернулася да апеляційного господарського суду.
Крім того, як випливає зі змісту заяви інтересах Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD, обставинами, які, на думку останнього, є підставою для скасування заходів забезпечення позову, зокрема, є те, що відповідно до усталеної судової практики арештів морських суден у морських портах України, арешт судна здійснюється шляхом заборони виходу судна з порту, що забезпечує досягнення мети забезпечення морської вимоги без створення надмірних обмежень для судновласника. При цьому заявник вказує, що, дослідивши Єдиний державний реєстр судових рішень, не знайшов інших ухвал Господарського суду Одеської області про арешт морських суден, де суд обмежив судна в пересуванні у межах акваторії порту, де вони були арештовані.
Наведені заявником у клопотанні доводи щодо необхідності скасування вжитих судом заходів забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з ухваленим суддею рішенням. Однак, незгода заявника з процесуальним рішенням судді про вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для скасування таких заходів у порядку ст. 145 ГПК України.
Між тим посилання заявника на лист Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Чорноморськ) від 14.03.2026 р. господарський суд вважає недоречним, оскільки у вказаному листі начальник Адміністрації морського порту Чорноморськ якраз таки й зазначає про чинну ухвалу Господарського суду Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову від 25.02.2026 у справі № 916/650/26, якою, зокрема, встановлені обмеження щодо пересування в акваторії порту Чорноморськ судна BOLD VOYAGER (IMO № 9565053), що свідчить про виконання підприємством вказаної ухвали суду.
Поряд з цим суд зауважує, що фактично клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD про скасування заходів забезпечення позову зводиться до перегляду висновку суду про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» про забезпечення морської вимоги, що не передбачено чинним ГПК України.
За умовами ст. 5 цієї Конвенції суд чи будь-який інший відповідний судовий орган, у межах компетенції якого судно було заарештовано, дозволяє зняття арешту під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, крім випадків, коли судно було заарештоване у звязку з морськими вимогами, що перераховані в підпунктах "o" та "p" пункту 1 статті 1. У таких випадках суд або інший відповідний судовий орган може дозволити продовження експлуатації судна власником, якщо останній надасть заставу в сумі, достатній для явки відповідача або інший вид забезпечення, або зможе визначити порядок ведення справ судна під час арешту. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір.
Прохання про зняття арешту під таке забезпечення не може тлумачитися ані як визнання відповідальності, ані як відмова від використання законного обмеження відповідальності власника судна.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 6 Міжнародної конвенції, якими передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна та зняття арешту під заставу, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
Аналогічні приписи містить ст. 44 Кодексу торгівельного мореплавства України. Так вказаною статтею передбачено, що арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за розміром. За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна. Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності. Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.
Зі змісту вказаних норм права випливає, що у разі надання судновласником достатнього забезпечення морської вимоги судно може бути звільненим.
При цьому, положення зазначених нормативних актів не визначають поняття “достатнього забезпечення морської вимоги чи іншого виду забезпечення». Разом з тим положення чинного законодавства наділяють можливістю не вчиняти арешту морського судна або звільнити судно, арештоване як захід забезпечення позову, шляхом надання суду відповідної гарантії (як то банківська гарантія чи інше).
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 143 ГПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.
Між тим доказів відповідного забезпечення морської вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер» з метою звільнення судна з-під арешту або задоволення цієї морської вимоги Компанією BOLD VOYAGER SHIPPING LTD не надано в обґрунтування підстав для скасування заходів забезпечення морської вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Положеннями п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. №16 встановлено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Викладене свідчить, що скасування заходів забезпечення позову можливо лише в таких випадках:
- у разі закінчення провадження у справі з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову, або шляхом закриття провадження у справі чи залишенням позову без розгляду;
- у випадку повного виконання рішення суду у разі задоволення позову;
- у разі, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ч. 3 ст. 86 ГПК України визначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак, Компанією BOLD VOYAGER SHIPPING LTD не наведено законодавчо визначених підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі № 916/650/26, тому суд не вбачає підстав для скасування таких заходів забезпечення морської вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер».
Керуючись ст.ст. 74, 86, 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання Компанії BOLD VOYAGER SHIPPING LTD (address: 101, Karamanli Avenue, Voula, 166 73, Athens, Greece) про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 2-495/26 від 13.03.2026), вжитих ухвалою суду № 916/650/26 від 25.02.2026, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення
Повний текст ухвали складено та підписано 20.03.2026 року.
Суддя Ю.І. Мостепаненко