про розгляд заяви
05 березня 2026 року Справа № 915/1531/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В.,
за участю представників
від позивача: Мельников В.І., Леденчук О.С.
від відповідача та третьої особи: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі
за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул.Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710)
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про: стягнення 75524,19 грн майнової шкоди
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 задоволено позовні вимоги та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710, р/р НОМЕР_3 Держказначейська служба України, м. Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору.
На виконання вказаного рішення суду 20.02.2023 видано відповідний наказ суду.
13.02.2026 до суду від Миколаївського міського центру зайнятості надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, сформована в системі "Електронний суд" №б/н від 13.02.2026 (вх.№2019/26), в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 шляхом перерахування 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441, м.Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) НОМЕР_4.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3900 "Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості" триває процедура припинення Миколаївського міського центру зайнятості шляхом його приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441). Передавальний акт з червня 2023 року перебуває на затвердженні у Міністерстві економіки України, що унеможливлює завершення процедури реорганізації у державного реєстратора.
Як вказує заявник, 11.07.2025 наказ Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2023 у справі №915/1531/20 було пред'явлено на примусове виконання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, проте останнє листом від 11.02.2026 повідомило позивача, що при наборі рахунку в АС "Казна-Видатки" видано помилку реквізитів стягувача, що унеможливлює проведення безспірного списання, та просило надати уточнені реквізити банківського рахунку, на які слід перерахувати кошти за вищевказаним виконавчим документом.
Заявник зазначає, що станом на сьогодні розрахункові рахунки Миколаївського міського центру зайнятості в органах Держказначейства закрито, у зв'язку з чим кошти, стягнуті з боржника, не зможуть бути перераховані заявнику.
Заявник вказує, що згідно із п.п. 11 п. 9 Положення про Миколаївський міський центр зайнятості (код доступу для перегляду, копіювання та роздрукування Положення про Миколаївський міський центр зайнятості на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents: 74270844015) Миколаївський міський центр зайнятості має право стягувати відповідно до законодавства кошти Фонду. Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості №314-к від 15.12.2022 створено Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості. Відповідно до п. 2 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості створюється у Миколаївському районі Миколаївської області. Філія виконує функції, покладені на неї Миколаївським обласним центром зайнятості (далі - регіональний центр зайнятості). Разом з тим, нормами п. 6 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості передбачено, що Філія не є юридичною особою, не має окремого балансу, окремого рахунку в установах банків. У зв'язку з цим кошти стягуються безпосередньо на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості, який є юридичною особою публічного права та має рахунки в органах Державної казначейської служби України на підставі п. 5 Положення про Миколаївський обласний центр зайнятості.
Відтак, заявник, з метою усунення обставини, що істотно ускладнює виконання рішення, просить суд змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) НОМЕР_4.
Ухвалою суду від 17.02.2026 прийнято вказану заяву Миколаївського міського центру зайнятості до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 05.03.2026 о 10:30.
У судове засідання 05.03.2026 з'явилися представники заявника, які підтримали заяву, просили суд її задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
Водночас, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а тому враховуючи положення ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Відповідно до змісту статті 233 ГПК України, 05.03.2026 за результатами розгляду заяви, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали заяви Миколаївського міського центру зайнятості про зміну способу виконання рішення суду у даній справі та заслухавши пояснення представника позивача (заявника) Мельникова В.І., господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 задоволено позовні вимоги та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710, р/р НОМЕР_3 Держказначейська служба України, м.Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.
Як передбачено ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
На виконання вказаного рішення суду 20.02.2023 видано відповідний наказ суду, який 11.07.2025 був пред'явлений на примусове виконання до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області.
Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області листом №16-06-06/1657 від 11.02.2026 повідомило позивача, що при наборі рахунку в АС "Казна-Видатки" видано помилку реквізитів стягувача, що унеможливлює проведення безспірного списання, та просило надати уточнені реквізити банківського рахунку, на які слід перерахувати кошти за вищевказаним виконавчим документом.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст. 3, 8, ч. 1, 2 ст. 55, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).
Зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена ним в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.
Як було встановлено судом, відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3900 "Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості" триває процедура припинення Миколаївського міського центру зайнятості шляхом його приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441), при цьому передавальний акт, який з червня 2023 року перебуває на затвердженні у Міністерстві економіки України, унеможливлює завершення процедури реорганізації у державного реєстратора.
Наведене свідчить, що процедура реорганізації Миколаївського міського центру зайнятості шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості наразі триває та не завершена у встановленому порядку.
Відповідно до п. 1. ст. 104 Цивільного кодексу юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до пункту 4 розділу VII Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Казначейства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758 (у редакції наказу Мінфіну від 18.01.2024 №23), у разі ліквідації або реорганізації клієнта (зокрема шляхом приєднання), рахунки закриваються на підставі поданої заяви клієнта.
До заяви позивачем додано копії повідомлення про закриття рахунків Миколаївського міського центру зайнятості від 28.02.2023 та від 03.03.2023.
З огляду на викладене, позивачем було закрито свої рахунки в органах Державної казначейської служби України в межах передбаченої законом процедури реорганізації юридичної особи шляхом приєднання, що здійснено відповідно до пункту 4 розділу VII Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Казначейства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758 (у редакції наказу Мінфіну від 18.01.2024 №23).
Суд встановив, що 20.02.2023 Господарський суд Миколаївської області видав наказ у справі №915/1531/20 про примусове стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ідентифікаційний код 42559710, р/р НОМЕР_3 Держказначейська служба України, м. Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору. Вказані суми мають бути перераховані саме на рахунок Миколаївського міського центру зайнятості в Державній казначейській службі України (р/р НОМЕР_3, м.Київ), який був закритий 03.03.2023.
На звернення позивача до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області з примусовим виконанням наказу суду від 20.02.2023 у справі №915/1531/20, управління листом №16-06-06/1657 від 11.02.2026 повідомило позивача, що при наборі рахунку в АС "Казна-Видатки" видано помилку реквізитів стягувача, що унеможливлює проведення безспірного списання.
З наведеного вбачається, що оскільки розрахункові рахунки Миколаївського міського центру зайнятості в органах казначейства були закриті 28.02.2023 та 03.03.2023, суд зазначає, що виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2023 у справі №915/1531/20 є об'єктивно неможливим, оскільки відсутній чинний рахунок отримувача для зарахування стягнутих коштів.
З огляду на викладене, суд констатує, що невиконання судового рішення становить порушення конституційних засад судочинства та підриває принципи верховенства права. Як вже було зазначено, виконання судового рішення, відповідно є невід'ємною складовою права на судовий захист, недотримання обов'язку щодо виконання судового рішення ставить під сумнів ефективність правосуддя та порушує право на справедливий судовий розгляд.
Разом з тим, суд вказує наступне: пунктом 6 наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3900 "Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості" встановлено, що Миколаївський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Миколаївського міського центру зайнятості.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина друга статті 107 Цивільного кодексу України).
Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків.
Разом з тим, відповідно до п. 5. Положення про Миколаївський міський центр зайнятості, у разі припинення діяльності Миколаївського міського центру зайнятості (шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу, приєднання, перетворення) його активи передаються Центральному апарату Служби, Миколаївському обласному центру зайнятості, іншому районному, міському або міськрайонному центру зайнятості (далі - базовий центр зайнятості) (за рішенням Центрального апарату Служби) або зараховуються до доходу Фонду.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що Миколаївський обласний центр зайнятості є правонаступником Миколаївського міського центру зайнятості, а отже до нього переходять всі права та обов'язки, дане підтверджується умовами наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3900 "Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості".
Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості №314-к від 15.12.2022 створено Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості.
Відповідно до п. 2 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості, Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості (далі - Філія) створюється у Миколаївському районі Миколаївської області. Філія виконує функції, покладені на неї Миколаївським обласним центром зайнятості (далі - регіональний центр зайнятості).
Разом з тим, відповідно до п. 6 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості Філія не є юридичною особою, не має окремого балансу, окремого рахунку в установах банків.
У зв'язку з цим діяльність зі стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року на території міста Миколаєва здійснює безпосередньо Миколаївський обласний центр зайнятості на підставі п.п. 16, 17 п. 7 Положення про Миколаївський обласний центр зайнятості.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані із закриттям усіх рахунків позивача, а також тривалим процесом його реорганізації, який наразі перебуває на завершальній стадії, об'єктивно унеможливлюють виконання судового рішення у спосіб, визначений первісно. За таких умов, відповідно до положень статті 331 ГПК України, зміна способу і порядку виконання судового рішення є єдиним ефективним та правомірним механізмом реалізації прийнятого рішення.
Зміна зазначеного порядку виконання рішення відповідає порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, а саме - не є ухваленням нового рішення, що підлягає окремому виконанню, і водночас є необхідною для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше визначений спосіб.
Суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду, оскільки грошова форма виконання залишається незмінною.
Водночас, встановлені обставини свідчать про наявність підстав для зміни саме порядку виконання рішення суду шляхом визначення рахунку, на який підлягають стягненню кошти, що забезпечить реальне виконання судового рішення та не призведе до зміни його змісту.
У контексті вищевикладених обставин суд вважає за можливе змінити порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68, ідентифікаційний код 03491441, р/р НОМЕР_4 Держказначейська служба України, м. Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи викладене, заява Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №б/н від 13.02.2026 (вх. №2019/26 від 13.02.2026) у справі №915/1531/20 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково заяву Миколаївського міського центру зайнятості про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №б/н від 13.02.2026 (вх. №2019/26 від 13.02.2026) у справі №915/1531/20.
2. Змінити порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі №915/1531/20 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68, ідентифікаційний код 03491441, р/р НОМЕР_4 Держказначейська служба України, м. Київ) 75524,19 грн майнової шкоди, а також 2102,00 грн судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та у порядку, встановленому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 19.03.2026 (з урахуванням умов воєнного стану).
Суддя В.С. Адаховська