20.03.2026 Справа № 914/825/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
розглянув матеріали заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошових коштів у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів боржника для оплати аліментів на утримання дитини.
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 стягнення грошових коштів у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів боржника для оплати аліментів на утримання дитини.
Розглянувши подану заяву, у відповідності до вимог розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Згідно з ч. 1-3 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Із змісту заяви випливає, що спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання фізичною особою ОСОБА_2 зобов'язань по оплати аліментів на утримання дитини.
Отже, спірні правовідносини виникли з сімейних правовідносин між фізичними особами, з огляду на вищевикладене дана заява про видачу судового наказу не може розглядатися в господарських судах.
Розгляд справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, здійснюється загальними судами (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів боржника для оплати аліментів на утримання дитини.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя Запотічняк О.Д.