вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3190/25
Господарський суд Київської області в складі головуючого судді Христенко О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 911/3190/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конотопський авіаремонтний
завод “Авіакон», м. Конотоп Сумської обл.
до Фізичної особи-підприємця Захарченка Ігоря Віталійовича, м. Боярка
Київської обл.
про стягнення 7 920,00 грн
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Захарченка Ігоря Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення 7 920,00 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що відповідач в порушення вимог Податкового кодексу України своєчасно, в повному обсязі та належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило.
Відповідач - фізична особа-підприємець Захарченко Ігор Віталійович не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІКС.
Разом з цим, судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи за його участі шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали суду підприємством зв'язку.
У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/3190/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» («замовник», позивач) та Фізичною особою-підприємцем Захарченко Ігорем Віталійовичем («виконавець», відповідач) укладений договір про надання послуг № 24/10-2022/846-22 від 22.11.2022.
За умовами п. 1.1. Договору відповідач, як виконавець, зобов'язується за дорученням позивача, як замовника, надати послуги з проведення технічного обслуговування інфрачервоних трубчастих обігрівачів «Blackheat BH 50 UT» в кількості 24 од., згідно коду класифікатору ДК 021:2015 (50530000-9 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки»), а позивач, як замовник, зобов'язується прийняти і оплатити послуги. Детальний перелік послуг наведено у додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг, наведена в Специфікації на надання послуг (додаток № 2) та становить 47 520,00 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 7 920,00 грн.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розрахунок за послуги здійснюється в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50 % від загальної вартості послуг по специфікації протягом 10 банківських днів після набрання чинності Договору та на підставі виставленого рахунку, в залежності від того, яка подія настане пізніше; остаточний розрахунок в розмірі 50 % протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 2.2 Договору позивачем було здійснено 50 % передоплати від вартості всього Договору в сумі 23 760,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 960,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 256 від 06.01.2023.
За результатом вказаної оплати, здійсненої позивачем на користь відповідача, відповідачем було виписано та зареєстровано податкову накладну № 1 від 06.01.2023, в якій зазначено в графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» зазначено послуги з проведення технічного обслуговування інфрачервоних трубчастих обігрівачів (ІТГО) «Blackheat BH 50 UT» (24 од), в графі «Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на доданку вартість» зазначено 23 760,00 грн, в графі «Сума податку на додану вартість» вказано 4 752,00 грн., всього на загальну суму 28 512,00.
Сума зазначена в податковій накладній №1 від 06.01.2023 не відповідає даним первинного документу, а саме платіжного доручення № 256 від 06.01.2023. Розрахунок коригування по податковій накладній № 1 від 06.01.2023 відсутній.
Послуги з проведення технічного обслуговування інфрачервоних трубчастих газових обігрівачів “Blackheat BH 50UT» були надані, що підтверджується актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 20.01.2023 на суму 47 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 920,00 грн.
Оплата по даному Договору відповідачу була перерахована позивачем платіжною інструкцією № 1010 від 08.02.2023 на суму 23 760,00 грн.
Відповідачем була зареєстрована податкова накладна № 1 від 08.02.2023 в якій зазначено в графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» послуги з проведення технічного обслуговування інфрачервоних трубчастих обігрівачів (ІТГО) «Blackheat BH 50 UT» (24 од), в графі «Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на доданку вартість» зазначено 23 760,00 грн, в графі «Сума податку на додану вартість» вказано 4 752,00 грн., всього на загальну суму 28 512,00.
Сума за двома податковими накладними від 06.01.2023 та від 08.02.2023 становить 47 520,00 грн база оподаткування без урахування ПДВ та 9 504,00 грн ПДВ, що не відповідає первинному документу, а саме акту № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 20.01.2023, в якому зазначено загальну вартість робіт 47 520,00 грн, в тому числі ПДВ 7 920,00 грн.
Відповідно до п. 2.4. Договору всі електронні податкові накладні або розрахунки коригування до них повинні бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. Якщо відповідач не зареєструє податкові накладні або розрахунки коригування до них в обумовлені терміни позивач сплатить суму ПДВ тільки після реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них.
Згідно п. 2.5 Договору за несвоєчасну реєстрацію або відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі в терміни, передбачені законодавством України, відповідач несе матеріальну відповідальність, а саме: відшкодовує позивачу збитки, що виникли з його вини, у розмірі суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними.
Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині фінансових та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).
Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 10.2 Договору).
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.178); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцеві про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Отже, обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до ч. 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
При цьому принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов'язання, та покладають та таку особу обов'язок доведення відсутності вини (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Таким чином, вищезазначеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни належним чином скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
В порушення даних норм фізична особа-підприємець Захарченко Ігор Віталійович податкові накладні на суму 23 760,00 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 3 960,00 грн та на суму 23 760,00 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 3 960,00 грн. на адресу позивача в ЄРПН не зареєстровано.
Податкові накладні № 1 від 06.01.2023 та № 1 від 08.02.2023 виписані відповідачем на інші ніж у первинних документах суми та із зазначенням іншого (більшого) ПДВ, та не дають права позивачу на включення їх до податкового кредиту, так як виписані на суми, що не відповідають даним первинного документу та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.
Доказів подання відповідачем до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунків коригування щодо вказаних сум до суду не надано.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 151 вих. № 2803 від 26.06.2025 (докази направлення якої наявні в матеріалах справи), яка залишена відповідачем без реагування.
Таким чином, фактично позивач отримав право на податковий кредит у розмірі 7 920,00 грн, замість 9 504,00 грн зазначених відповідачем у податкових накладних.
Враховуючи викладені обставини справи, суд встановив, що відповідач в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 договору належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 7 920,00 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, доказово підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарченко Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Авіакон» (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, код ЄДРПОУ 12602750) 7 920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн 00 коп збитків та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 20.03.2026.
Суддя О.О. Христенко