Іменем України
12 січня 2011 року справа № 5020-4/227
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 99014, АДРЕСА_1)
до Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” (вул. Фіолентовське шосе, 6, м. Севастополь, 99006, ідентифікаційний код 34957686)
про визнання недійсним рішення загальних зборів Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” від 25.02.2009,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1 -паспорт АР № НОМЕР_2 від 23.12.1997; ОСОБА_2 - представник, довіреність від 01.12.2010;
відповідач: Філонов О.О., - представник, довіреність №1 від 02.04.2010;
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” про визнання недійсним рішення загальних зборів Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” від 25.02.2009, відновлення ОСОБА_1 в членах кооперативу, зобов'язання Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” знову закріпити за ним надану раніше земельну ділянку, пойменовану згідно схеми розташування ділянок, як місце № 2 в ряду «Z», а також зобов'язання Споживого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” повернути торговельний павільйон ОСОБА_1 на територію ринку на закріплене за ним місце.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.11.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 02.12.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства та статуту Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський”(далі -Кооператив) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 рішенням загальних зборів Кооперативу був виключений з його членів, а його торговельний павільйон безпідставно перенесено за межі території ринку.
У судовому засіданні 02.12.2010 представник відповідача надав клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентівський”про визнання недійсним рішення загальних зборів Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський”від 25.02.2009 в частині виключення з членів кооперативу приватного підприємця ОСОБА_1 та зобов'язання правління Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” відновити приватного підприємця ОСОБА_1 в членах кооперативу на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такій спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі з огляду на статтю 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В даному випадку ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Севастополя як фізична особа-підприємець до юридичної особи - Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський”. Тому, за суб'єктним складом даний спір підлягає вирішенню у господарському суді по суті позовних вимог.
Представнкам сторін у судових засіданнях були роз'яснені їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесулаьного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
16.01.2008 ОСОБА_1 на загальних зборах Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” був прийнятий у його члени, що підтверджується протоколом зборів правління Кооперативу № 9 від 16.01.2008 (а.с.10-12), членською книжкою (а.с.16).
25.02.2009 рішенням загальних зборів Кооперативу зі складу членів був виключений ОСОБА_1, що підтверджується протоколом зборів правління Кооперативу № 16 від 25.02.2009, що і стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” від 25.02.2009 про виключення з членів кооперативу, відновлення ОСОБА_1 в членах кооперативу, суд вважає такі вимоги не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
За суб'єктним складом дана справа підвідомча господарському суду, але спір не є таким, що випливає з корпоративних відносин, а оскаржуване рішення не є таким, що зачіпає права ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця, через наступне.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про кооперацію” членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Відповідно до статей 5, 6 Закону України “Про споживчу кооперацію” первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.
Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Членство у споживчому товаристві може бути індивідуальним і колективним.
Індивідуальними членами споживчого товариства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей і завдань споживчого товариства.
Членами учнівських споживчих товариств, що створюються при загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах, можуть бути особи, які досягли 14-річного віку.
Колективними членами споживчого товариства можуть бути фермерські господарства, колективні сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, кооперативні, державні та інші підприємства, що поділяють його цілі та інтереси.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту Кооперативу членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які винесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених Статутом Кооперативу, додержуються вимог Статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Зі змісту пункту 3.1 Статуту Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський”, статті 10 Закону України “Про кооперацію”, статей 5, 6 Закону України “Про споживчу кооперацію”, вбачається, що індивідуальними членами Кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, обмеження щодо наявності статусу підприємця або іншого статусу не встановлено, тобто ОСОБА_1 являється членом Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” саме фізична особа.
Зазначена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2010 у справі № 5020-10/168.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 було виклчюено із членів кооперативу саме як громадянина, тому права ОСОБА_1 зачіпаються саме як громадянина, а не як фізичної особи-підприємця.
Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тому, суд вважає за необхідне з'ясувати за захистом яких саме прав підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду та чи позбавляється підприємець можливості здійснювати підприємницьку діяльність на ринку “Фіолентівський” внаслідок виключення його з членів кооперативу.
Так, Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02 № 57/188/84/105 затверджено Правила торгівлі на ринках.
Відповідно до пункту 1 Правил торгівлі на ринках, ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 2-4 Правил торгівлі на ринках, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.
Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності.
Пункт 13 Правил торгівлі на ринках закріплює поняття торговельного місця - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.
Пунктом 2 Наказу від 26.02.2002 № 57/188/84/105 про затвердження Правил торгівлі на ринках встановлено, що Правила торгівлі на ринках носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі органами місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської ради № 1879 від 06.04.2004 було затверджено Правила торгівлі на ринках м. Севастополя.
Так, частиною 4 пункту 16 Правил торгівлі на ринках м. Севастополя встановлено, що у випадку використання торгового місця на умовах оренди у продавця має бути копія угоди з адміністрацією ринку.
Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках м. Севастополя передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується встановити строк дії угоди, асортимент (вид) товару, які реалізуються, розташування торгового місця, умови оренди торгового місця, розмір і порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Таким чином, права ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця оскаржуваним рішенням про виключення його членів кооперативу, як громадянина, не порушуються, а сам ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, не позбавляється можливості здійснювати підприємницьку діяльність на ринку “Фіолентівський” внаслідок виключення його з членів кооперативу.
Оскільки позов подано ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем, то суд відмовляє у задоволенні позову з огляду на відсутність порушених прав ОСОБА_1 саме як фізичної особи-підприємця.
В той же час, суд звертає увагу ОСОБА_1 на той факт, що його права можуть бути захищені як права громадянина в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції, оскільки, з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про господарські товариства", статті 2 Закону України “Про кооперацію” та пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, спір за участю суб'єкту господарювання, який не є господарським товариством (кооператив, приватне, колективне підприємство тощо) не є корпоративним.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” знову закріпити за ним надану раніше земельну ділянку, пойменовану згідно схеми розташування ділянок, як місце № 2 в ряду «Z», то суд вважає такі вимоги не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Листом (а.с.13) Споживчий кооператив „Підприємці ринку „Фіолентівський” повідомив позивача про те, що рішенням Правління Кооперативу, оформленим протоколом № 8 від 14.01.2008, йому буде надано земельну ділянку площею 24 м2 для будівництва торгівельного павільйону згідно з наведеною схемою. Виділення земельної ділянки здійснюватиметься після укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 2,85 га за адресою: Фіолентівське шосе, 6 у м. Севастополі.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2008 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та СК „Підприємці ринку „Фіолентівський” (Орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки б/н (далі -Договір оренди землі), згідно з пунктами 1.1, 2.1 Договору оренди землі Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,8500 га, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 6, -для будівництва та обслуговування речового ринку з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови. Договір зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.08.2008 за № 040865900093.
На виконання досягнутих домовленостей Споживчий кооператив „Підприємці ринку „Фіолентівський” запропонував фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 укласти договір про дольову участь у будівництві (далі -Договір), який би визначав умови будівництва та експлуатації підприємцем торгівельного об'єкта на земельній ділянці площею 2,85 га, розташованій за адресою: м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 6 (пункт 1.1 Договору). За умовами цього Договору Сторони стають співвласниками торгівельного об'єкта з розміром часток: Адміністрація (Споживчий кооператив „Підприємці ринку „Фіолентівський”) -5/100, Підприємець -95/100 (пункт 1.6 проекту Договору) (а.с.31-33).
25.04.2009 ОСОБА_1 направив на адресу Кооперативу лист, в якому просив розглянути і підписати його варіант договору дольової участі в будівництві двоповерхового торговельного об'єкту у зв'язку з тим, що на представленому Кооперативом договорі не обумовлені основні умови договору, включено пункти, які не стосуються договору дольової участі, а відносяться до договору про надання послуг та договору підряду.
Фактично договір про дольову участь у будівництві, який би визначав умови будівництва та експлуатації підприємцем торгівельного об'єкта на земельній ділянці площею 2,85 га, між сторонами у справі не укладено.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа, і зокрема суб'єкт господарювання, має право звернутися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів. Цими ж статтями визначені шляхи (способи) захисту прав та законних інтересів особи.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України, який є спеціальним законом по відношенню до Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Спосіб захисту обирається залежно від права, за захистом якого звертається особа.
Так, набуття і реалізація прав на землю громадянами та юридичними особами унормовані главою 19 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 116 зазначеного Кодексу, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено судом, відповідач є орендарем земельної ділянки площею 2,8500 га, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 6, на підставі договору оренди від 23.07.2008.
Право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК України).
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (ч. 4 ст. 93 ЗК України).
Порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачений статтею 124 Земельного кодексу України. Згідно з частиною першою зазначеної норми, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Питання виникнення права власності та права користування земельною ділянкою унормовані статтею 125 Земельного кодексу України. Так, відповідно до вказаної статті, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вимагає від Споживчого кооперативу „Підприємці ринку „Фіолентівський” закріпити за ним надану раніше земельну ділянку.
Частиною другою статті 116 Земельного Кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Такого способу захисту прав як „закріплення земельної ділянки” чинним законодавством України не передбачено.
Отже, позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.
У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” № 01-8/344 від 11.04.2005 (з наступними змінами і доповненнями), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.
Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання Споживчого кооперативу “Підприємці ринку “Фіолентовський” повернути торговельний павільйон ОСОБА_1 на територію ринку на закріплене за ним місце, то суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю закріпленого за ОСОБА_1 місця та за відсутності у ОСОБА_1 оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права на земельну ділянку.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Повне рішення в порядку статті 84 ГПК України
оформлено і підписано 14.01.2011.