Справа № 909/373/26
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
20.03.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши без виклику сторін заяву Фізичної особи - підприємця Остапук Тетяни Миколаївни (вх. № 2437/26 від 18.03.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом: Фізичної особи - підприємця Остапук Тетяни Миколаївни
( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Свіщовського Олександра Миколайовича
(
АДРЕСА_2 )
про стягнення в сумі 307 120, 00 гривень,
без виклику сторін у судове засідання,
Фізична особа - підприємець Остапчук Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. № 2386/26 від 17.03.2026) до відповідача Фізичної особи - підприємця Свіщовського Олександра Миколайовича про стягнення заборгованості в сумі 307 120, 00 гривень.
Підставами позовних вимог позивач зазначає те, що 22.12.2025 між Фізичною особою - підприємцем Остапчук Тетяною Миколаївною та Фізичною особою - підприємцем Свіщовським Олександром Миколайовичем був укладений усний договір поставки дошки дубової.
В той же день, Фізичною особою - підприємцем Остапчук Тетяною Миколаївною на розрахунковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ "Приватбанк", були перераховані грошові кошти у розмірі 307 120, 00 гривень з призначенням платежу "За дошку дубову, згідно рахунку б/н від 22 грудня 2025 року без ПДВ".
Однак замовлена позивачем дошка у розумні строки відповідачем поставлена не була, а під час усного спілкування відповідач відмовляється повертати сплачені кошти, або виконувати договір поставки.
18.03.2026 за вх. № 2437/26 через підсистему "Електронний суд" Фізична особа - підприємець Остапчук Тетяна Миколаївна звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи - підприємця Свіщовського Олександра Миколайовича, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ "Приватбанк" (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), та будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову 307 120, 00 гривень.
При обґрунтуванні заяви про забезпечення позову заявник вказує, що на його переконання наразі існують обставини, що можуть істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Так з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного порталу "Судова влада України" слідує, що відповідач: Фізична особа - підприємець Свіщовський Олександр Миколайович має ряд фінансових зобов'язань перед так званими "мікрокредитними" організаціями.
Зокрема, заочним рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02.04.2025, яке частково змінено постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.12.2025 у справі № 344/21344/24, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014 заборгованість за кредитними договорами та договором позики в розмірі 27 010, 00 гривень.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 0.07.2025 у справі № 342/1521/24 стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Процент" заборгованість за кредитним договором № 2299-1619-1 від 14.11.2023 у розмірі 40 300, 00 гривень, яка складається з: 5 000, 00 гривень - заборгованість за кредитом; 35 300, 00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за період з 14.11.2023 по 13.11.2024, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 гривень.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14.10.2025 у справі № 344/6923/25, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", код ЄДРПОУ: 42649746, заборгованість за кредитним договором № 10002853317 від 25.12.2020 у розмірі 26 587, 98 гривень.
Таким чином, заявник звертає увагу, що відповідач у справі ОСОБА_1 , будучи одночасно фізичною особою-підприємцем, систематично користується послугами мікрокредитних організацій, що на думку заявниці, свідчить про його ненадійність, як контрагента, та неналежну ділову репутацію.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед такими кредиторами становить 93 897, 98 гривень, не враховуючи стягнутих судових витрат.
Заявник зауважує, що вся вказана заборгованість стягнута з відповідача вже після того, як він зареєструвався фізичною особою-підприємцем (13.02.2025).
В такому випадку, на думку заявника, існує реальна небезпека того, що відповідач Свіщовський О. М. використає перерахованому йому за господарським договором сумою передоплати у розмірі 307 120, 00 гривень, яка є предметом цього господарського спору, для виконання своїх зобов'язань, як фізичної особи перед мікрокредитними фінансовими установами, що значно ускладнить виконання можливого рішення про задоволення цього позову. Окрім того, використання послуг мікрокредитних організацій свідчить про те, що майновий стан відповідача не є достатнім для повного та вчасного виконання можливого рішення суду про задоволення цього позову.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звертала увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що існування судової практики в частині доказування очевидних речей не нівелює обов'язок заявника довести наявність обставин, на які він посилається та не звільняє його від подання належних та достатніх доказів із належним нормативно-правовим обґрунтуванням.
За сукупністю зазначеного та встановленого, судом наразі не вбачається існування виняткових обставин у спірних правовідносинах та наявність підстав для накладення арешту на кошти відповідача в межах суми стягнення оскільки припущення позивача, що кошти (майно), які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути та/або зменшитись за кількістю не є достатньо обґрунтовані.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 у справі № 910/1762/20 вказав, що посилання на наявність інших справ про стягнення заборгованості з відповідача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а подана заява мотивована лише припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником не зазначено та не додано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинюються відповідні дії, які спрямовані на знищення, зменшення, відчуження або передачу чи іншим чином реалізацію його майна, в тому числі відповідних грошових коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, не навів обставин та не подав належних доказів, із якими законодавство пов'язує необхідність їх застосування.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Остапук Тетяни Миколаївни (вх. № 2437/26 від 18.03.2026) про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.
4. Ухвала підписана - 20.03.2026.
Суддя В. В. Михайлишин