номер провадження справи 15/213/25
06.03.2026 Справа № 908/3986/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118-а, в інтересах держави в особі позивача - Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький хлібозавод № 4», 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), буд. 50
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
31.12.2025 через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача - Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький хлібозавод № 4» про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 протягом періоду часу з 01.03.2022 по 31.12.2022 в розмірі 344863,14 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.12.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/3986/25 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3986/25. Присвоєно справі номер провадження 15/213/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.
Запропоновано відповідачу у строк до 04.02.2026 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем; роз'яснено відповідачу право подачі у строк до 04.02.2026 заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; позивачу запропоновано у строк до 18.02.2026 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк до 06.03.2026 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Підставою для звернення з позовом зазначено, що відповідачу належить нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці, яке належить міській раді на праві власності. Відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави та не сплачує кошти за користування земельною ділянкою у встановленому законом розмірах. Просить позов задовольнити та стягнути заборгованість.
Відповідач щодо позову заперечив та зазначив, що за спірний період земельна ділянка була віднесена до території активних бойових дій і з урахуванням норм законодавства, відповідач звільняється від сплати плати за землю за період з 01.01.2022 по 31.12.2022. Датою нормативної грошової оцінки земельної ділянки є дата, зазначена в технічній документації. Жодним нормативним актом не передбачено такої форми розрахунку НГО, як самостійне ділення наявної у витягу НГО за наступний рік на коефіцієнт індексації для визначення НГО за минулий рік. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, визначається відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку (в частині коду цільового призначення) на дату формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і, відповідно, не є коефіцієнтом, який розраховується у відповідній технічній документації. Формування витягу про НГО за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру здійснюється з урахуванням багатьох факторів, що унеможливлює проведення самостійного розрахунку відповідачем суми НГО за 2018-2023 роки виключно шляхом ділення суми НГО за 2024 рік на коефіцієнти індексації. Просить у позові відмовити.
Прокурор у відповіді на відзив зазначив, що у цій справі заявлено до стягнення заборгованість за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 та рішення в іншій справі надано лише з тих підстав, що судом вже надано оцінку спірним правовідносинам. Відповідач користується земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, а спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є кондиційними, отже відповідач не є суб'єктом який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати за землю за спірний період. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки морже бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не змінювалась, отже розрахунок недоотриманих коштів здійснено з урахуванням Витягу від 22.11.2024.
Міська рада надала відповідь на відзив та зазначила, що оскільки відповідач користується земельною ділянкою без укладення договору оренди землі він не є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати коштів за користування земельною ділянкою за спірний період. Витяг з технічної документації з НГО від 22.11.2024 відповідає додатку № 17 до методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 за № 1147, зокрема, у Витязі міститься посилання на кадастровий номер земельної ділянки щодо якої надано витяг, а також нормативна грошова оцінка земельної ділянки у гривнях. Відповідачем не надано будь-якого іншого доказу, яким би були спростовані дані, наведені у позові, у т.ч. не надано іншого витягу нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата підписання повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
23.05.2007 сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004, площею 1,6857 та, розташовану за адресою: вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 50, м. Запоріжжя, вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що свідчить про набуття нею правового статусу об'єкта цивільних прав відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України.
29.07.2016 зареєстровано право власності Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 04053915) на земельну ділянку із кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
12.04.2007 відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.05.2007 за № 040726100342 (договір оренди землі від 23.05.2007 № 040726100342), земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 була передана Запорізькою міською радою в оренду Приватному підприємству «Фабрика делікатесних сирів» (ідентифікаційний код 32875438) для розташування маслосирбази, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 50.
25.04.2016 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/839/16 вищевказаний договір оренди землі було розірвано (07.05.2016 рішення набрало законної сили), та зобов'язано Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004, площею 1,6857 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова (вул. Олексія Поради), 50 на користь Запорізької міської ради.
08.11.2016 відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» на об'єкт нерухомого майна - склад літ. Б, склад літ. Г, склад літ. Л, склад літ. С, склад літ. Т, ТІ, вагон-лазня літ. О, битовка літ. ТЗ, навіс літ. Г1, навіс літ. И, навіс літ. М2, навіс літ. Р1, навіс літ. П3, навіс літ. П4, навіс літ. П5, навіс літ. В3, навіс літ. В4, навіс літ. В5, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 821462223101). Підстава для реєстрації: договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2092 від 08.11.2016, зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Швецовою О.С.
08.11.2016 згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстроване право спільної часткової власності у розмірі 1/2 за ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» на об'єкт нерухомого майна - інв. №10003, 10001, 10002, 10004, 10005, 10006, 10007, 10008, 10009, 19, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 821237923101). Підстава реєстрації: договір купівлі-продажу частки нерухомого майна № 3002 від 08.11.2016 та договір № 3004 від 08.11.2016, зареєстровані приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Швецовою О.С.
20.02.2019 згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано право власності ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» (ідентифікаційний код 40910733) на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, адміністративно-побутовий комплекс літ. Ш-2, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 50 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1742602823101). Підстава реєстрації: договір купівлі-продажу № 1308 від 20.02.2019, укладений між Приватним підприємством «Фабрика делікатесних сирів» (ідентифікаційний код 32875438, ПП «ФДС») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький Хлібозавод № 4» (ідентифікаційний код 40910733), зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк 1.1.
Розташування вказаних об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 підтверджується п. п. 1.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2092 від 08.11.2016, п. п. 1.1.договору купівлі-продажу частки нерухомого майна № 3002 від 08.11.2016, п. п. 1.1. договору купівлі-продажу частки нерухомого майна № 3004 від 08.11.2016, п. п. 1.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1308 від 20.02.2019.
Протягом періоду часу з 20.02.2019 (дати останньої державної реєстрації права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004) на час звернення з позовом до суду ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» використовує вказану земельну ділянку без достатньої правової підстави.
Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1488/25 від 10.09.2025 за позовом Шевченківської окружної прокуратури, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні, функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради до ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» стягнуто безпідставно набутих коштів у вигляді орендної, плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 протягом періоду з 20.02.2019 по 31.10.2024 у розмірі 2 006 369,12 грн. Зазначене рішення охоплювало 2022 рік за період з 01.01.2022 по 28.02.2022. Заборгованість за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 до стягнення не пред'являлась. Рішення оскаржено в апеляційному порядку та законної сили не набрало.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 7734/5/08-01-04-01-05 від 18. 08.2025, за даними інформаційної бази ГУ ДПС у Запорізькій області за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 (площа 1,6857 га) за період з 2019 року по теперішній час не надавалась податкова звітність до контролюючих органів ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» (ідентифікаційний код 40910733) або іншими юридичними особами.
Відповідно до Витягу № НВ-2300158262024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.11.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 становить 16 672 752,99 грн.
На підставі вищезазначених документів та рішень Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО від 22.11.2024 № НВ-2300158262024, копії листа ГУ ДГІС у Запорізькій області № 7734/5/08-01-04-01-05 від 18.08.2025, листа державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25, здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» (ідентифікаційний код 40910733) земельною ділянкою площею 16857 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Відповідно до зазначеного розрахунку, загальний розмір безпідставно набутих ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004, площею 1,6857 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50, протягом періоду часу з 01.03.2022 по 31.12.2022 становить 344 863,14 грн.
Прокурор в інтересах позивача просить стягнути з ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави у вигляді несплаченої орендної плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 344 863,14 грн.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній У власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).
Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» виник й обов'язок з оформлення права на земельну ділянку.
Поряд із цим встановлено, що в період з дати державної реєстрації права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна по теперішній час ТОВ «Запорізький хлібозавод №4» використовує земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 без правовстановлюючих документів.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій цей будинок, будівля або споруда розміщені.
Так, за змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нерухомого майна, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем об'єктом нерухомого майна презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).
Також слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у Порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.20222 у справі № 922/2060/20 та від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що на праві власності належить ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4», та за користування якою орган прокуратури просить стягнути безпідставно набуті (збережені) кошти у виді орендної плати сформована 23.05.2007, про що внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.
Згідно із ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Із змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну - ділянку, на якій розташований цей об єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Збереження цього майна почалося з моменту державної реєстрації 20.02.2019 права власності ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» на об'єкт нерухомого майна - незавершеного будівництва, адміністративно-побутового комплексу літ. Ш-2, загальною площею 930,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), буд. 50 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1742602823101), який розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь - яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом маю ь розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна мас право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17; від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14,01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.11.2022 в справі № 922/519/20, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі .№ 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212 ЦК України правових наслідків дій/ бездіяльності відповідача у вигляді збереження у себе відповідних сум орендної плати.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув, або вартість цього майна.
Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
З часу державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4», у товариства виникло зобов'язання укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004, на якій цей об'єкт нерухомого майна розташований.
ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» за рахунок Запорізької міської ради. Під час розгляду справи № 908/1488/25 прокуратурою не пред'являлась до стягнення з ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» заборгованість з безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 протягом періоду з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Запорізькою міською радою виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» (ідентифікаційний код 40910733) земельною ділянкою площею 16 857 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 та відповідно розмір заборгованості становить 344 863,14 грн.
Ураховуючи, що ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» у вказаному періоді часу користувалось спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави відповідно до положень ст. 1212 ЦК України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержані у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 344 863,14 грн.
Посилання відповідача на звільнення його від сплати орендної плати за спірний період є безпідставним в силу наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 N2 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до її. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено пп. 69.14', відповідно до якого тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, зокрема абзац 1 вказаного пункту встановлював таке: за період з 01.01.2022 до 31.12.20222 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - у частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Аналіз пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 № 1668/39004.
Відповідно до вказаного Переліку вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022 (постанова Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265,1.3 ст. 265 ПК України, виснував, що: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд при розгляді справи N° 908/1196/24 за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах Запорізької міської ради до ПрАТ «Запоріжабразив» з аналогічним предметом спору (постанова від 08.07.2025).
Також при розгляді справи № 908/1301/24 за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до ТОВ «Вектор-Інвест» про стягнення безпідставно збережених коштів (справа з подібних правовідносин) Верховний Суд у пункті 4.13 постанови від 01.07.2025 конкретизував правовий висновок, викладений у зазначеній вище постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, та виснував, що «положення Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Зазначене підтверджується постановами Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 910/8635/24, від 02.12.2025 у справі № 908/1926/24, від 09.12.2025 у справі № 905/1313/24.
Ураховуючи те, що відповідач користувався земельною ділянкою без укладення договору оренди землі та спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є кондикційними, ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» не є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 01.03.2022 по 31.12.2022, передбачених пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. XX Перехідних положень ПК України.
Щодо розрахунку суд зазначає наступне.
30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016.
30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Враховуючи дані вказаного рішення, розмір орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 складає 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 не змінився та становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 та від 28.11.2018 №26 у спірний період не змінювались, не скасовувались і є чинними.
Згідно із ч. 1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України був чинний на час спірних правовідносин), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру розміщені значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель для всіх категорій земель і видів земельних угідь за 1996-2025 роки, які повинні враховуватись користувачами земельних ділянок при розрахунку розміру плати за землю (орендної плати) на майбутній рік.
Відомості у Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок є обов'язковими для визначення орендної плати (Велика Палата Верховного Суду від 23.05.2018 (справа № 629/4328/16-ц, від із.02.2019 (справа № 320/5877/17)).
Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є офіційним документом Державного земельного кадастру, він формується програмними засобами ДЗК та видається в електронній формі, печатки та підписи на витягах не передбачені діючим нормативно-правовим законодавством України.
06.07.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 753 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», затвердженої Постановою КМУ від 03.11.2021 №1147, яка передбачає, зокрема, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Надання послуги з видачі витягів із технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, а також земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, повністю автоматизовано.
Функціонал щодо автоматичного формування витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів дає змогу розраховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок населених пунктів з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру за умови внесення до Державного земельного кадастру відомостей про таку оцінку.
Згідно з Витягу № НВ-230015862024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.11.2024, НГО земельної ділянки з кадастровим номером: 231.0100000:07:036:0004 становить 16 672 752,99 гривні.
Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зокрема Кні - добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Відповідно до п.п.14 п.24 вищевказаної постанови, до державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: нормативно грошова оцінка (значення нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з п. п. 8 п. 22 цього Порядку; дата проведення нормативно грошової оцінки земель.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 та від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто шляхом множення) від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
У даному випадку, через відсутність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2022 рік. Розрахунок заборгованості здійснено на підставі даних Витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки № НВ-230015862024 від 22.11.2024.
Відповідно до роз'яснення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у листі № 18-8-0.37.1-2255/2-25 від 11.06.2025, отримання значення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки (у разі відсутності витягів із технічної документації з НГО земельних ділянок за минулі роки, а також за умови чинної технічної документації з НГО з якої такі витяги формувались) можливе шляхом ділення на відповідне значення коефіцієнта індексації.
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Судова практика у вказаних правовідносинах є сталою, а відтак підлягає застосуванню судами при розгляду справ (постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №922/4264/20, від 10.01.2024 у справі №712/7879/22).
Розрахунок доходу, отриманого від безпідставно збереженого відповідачем майна за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 було здійснено з врахуванням вимог ст. 289 ПК України, шляхом ділення значення розміру НГО спірної земельної ділянки станом на 22.11.2024, що не потребує спеціальних знань.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі №913/169/18 дійшов до висновку, що використання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінкуземельної ділянки для розрахунку розміру орендної плати за попередні роки не суперечить діючому законодавству.
У постановах від 16.11.2022 у справі № 922/519/20) та від 10.01.2024 у справі № 712/7879/22 враховувались доводи сторін, аналогічні викладеним у позові, при визначенні розміру сум, які підлягають стягненню з відповідача за фактичне користування сформованою земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому майно, адже витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Щодо форми Витягу №НВ-230015862024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.11.2024, то він відповідає додатку № 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 за № 1147, зокрема, у зазначеному доказі міститься кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також нормативна грошова оцінка земельної ділянки у гривнях. Вказаної інформації цілком достатньо для обчислення розміру орендної плати.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 646/4738/19 Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки у певний період щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку, рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити НГО земельної ділянки, є належним доказом у справі. Крім того, використання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку розміру орендної плати, може використовуватись за попередні роки.
За період з часу, коли Запорізькою міською радою було прийнято рішення від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», нормативно грошова оцінка земель у місті Запоріжжі не змінювалася та є сталою до теперішнього часу. Вказана інформація підтверджується даними офіційного сайту Запорізької міської ради.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписами ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позиції та обставин справи, наведеної прокуратурою та позивачем у позові та доказів наданих до матеріалів справи.
Обґрунтування наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
За змістом ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно із ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя. Згідно з ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» у період часу з 01.03.2022 по 31.12.2022 користувалось земельною ділянкою 2310100000:07:036:0004, яка належить Запорізькій міській раді, без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим бюджет міста не отримав грошові кошти від сплати орендної плати.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Норма ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло ід власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 є Запорізька міська рада.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-рч(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті -23 Закову України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до Компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Попри відтермінування втрати чинності окремих положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», обласна прокуратура все ж таки вважає за необхідне надати окреме обґрунтування виключності підстав для представництва інтересів держави у вказаних правовідносинах.
У мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам/закріпленкм у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.
Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.
На вказане також звернув увагу Верховний Суд за результатами касаційного перегляду справи № 160/4161/24 (п. 68 постанови від 18.12.2025).
Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі № 394/438/22 зазначив, що винятковими випадками, за яких прокурорможе здійснювати представництво інтересів держави в суді, е порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/9 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами Інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 тощо).
«Інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У даному випадку предметом позову є стягнення недоотриманого доходу за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 без правовстановлюючих документів за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 344 863, 14 грн.
Згідно із ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міських територіальних громад належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. ст. 10, 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» використовував земельну ділянку без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим бюджет міста недоотримав кошти у розмірі 344 863,14 грн.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання вказаної земельної ділянки, особливо в умовах складної економічної ситуації під час воєнного стану, порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання земельних ресурсів та недоотримання місцевим бюджетом доходу, який може бути використаний органом місцевого самоврядування на потреби територіальної громади, у тому числі на виконання функцій в галузі оборонної роботи, соціального захисту населення, відновлення пошкодженого майна внаслідок бойових дій, спричинених внаслідок агресії російської федерації проти України.
Починаючи з 01.03.2022 та на час звернення прокурора до суду Запорізькою міською радою не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вживала.
На виконання вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області листом №57-101- 4983вих-25 від 12.08.2025 повідомила Запорізьку міську раду про наявність обставин, які свідчать про порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку.
Окружною прокуратурою додатково направлено лист № 57-101-5318вих-25 від 22.08.2025 з метою надання Запорізькій міській раді листа Головного управління ДПС у Запорізькій області № 7734/5/08-01-04-01-05 від 18.08.2025 для використання інформації, наданої контролюючим органом, під час здійснення розрахунку безпідставно набутих ТОВ «Запорізький хлібозавод №4» коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50, протягом періоду часу з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 824-7/01/01-07 від 29.09.2025 надано окружній прокуратурі розрахунок недоотриманого доходу за фактичне використання ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 50 з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Також, додатково надано лист Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради № 02-07/3345 від 23.09.2025, яким повідомлено і окружну прокуратуру про те, що відповідно до інформації Департаменту правового забезпечення міської ради, ними не вживалися заходи судово-претензійного характеру щодо стягнення з ТОВ «Запорізький хлібозавод № 4» недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2310100000:07:036:0004 за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Таким чином, протягом розумного строку, (починаючи з першого повідомлення окружної прокуратури про необхідність захисту порушених інтересів держави та до теперішнього часу) суб'єкт владних повноважень (Запорізька міська рада) не здійснив заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Вказане свідчить, що не зважаючи на порушення інтересів держави, позивач заходів із стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в судовому порядку самостійно не здійснив. Таким чином, наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду прокурора.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області листом № 57-101- 8619вих-25 від 29.12.2025 повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
З урахуванням наведеного вище та наданих доказів, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю. Заперечення відповідача щодо позову є безпідставними.
Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 4» (вул. Олексія Поради, буд. 50, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69014, Україна, ідентифікаційний код 40910733) на користь Запорізької міської ради (проспект Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, Україна, ідентифікаційний код 04053915) безпідставно набуті (збережені) кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0004 протягом періоду часу з 01.03.2022 по 31.12.2022 в розмірі 344 863,14 грн (триста сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят три гривні 14 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 4» (вул. Олексія Поради, буд. 50, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69014, Україна, ідентифікаційний код 40910733) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вулиця Космічна буд. 118а, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69050, Україна, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені в 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4138,36 грн (чотири тисячі сто тридцять вісім гривень 36 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.03.2026.
Суддя І. С. Горохов