номер провадження справи 4/8/26
20.03.2026 Справа № 908/129/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А)
до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 759 815,83 грн.
15.01.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІКС 15.01.2026, (вх. № 186/08-07/26 від 15.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 759 815,83 грн. заборгованості за договором на постачання товару № 53-121-0121-10909 від 23.11.2021, в тому числі 445 273,20 грн. основного боргу за поставлений товар, 52 847,22 грн. 3 % річних та 261 695,41 грн. інфляційних втрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 справу № 908/129/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/129/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/8/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 06.05.2026.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 11, 525, 526, 530, 612, 625, 626, 692, 712 ЦК України, договоромна постачання товару № 53-121-0121-10909 від 23.11.2021 на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 759 815,83 грн. заборгованості, в тому числі 445 273,20 грн. основного боргу за поставлений товар, 52 847,22 грн. 3 % річних та 261 695,41 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 20.01.2026 про відкриття провадження у справі № 908/129/26 відповідачу запропоновано у строк до 05.02.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 03.03.2026 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 19.02.2026 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
29.01.2026 через підсистему «Електронний суд» Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано Відзив на позовну заяву б/н від 29.01.2026 (вх. № 2333/08-08/26 від 29.01.2026). Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив,що позивачем невірно встановлении? період прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати поставленого товару. А саме, зазначив, що 28.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору від 23.11.2021, якою змінено строк поставки: для товару (крім позицій 85-90) - листопад-грудень 2021 року, для позицій 85-90 - червень 2022 року. 19.04.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2, якою виключили позиції 85- 90 зі специфікації та визначили нову загальну вартість договору - 371 060,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 74 212,20 грн., разом - 445 273,20 грн. Інші умови договору залишилися без змін. Згідно з договором, оплата здійснюється протягом 60 днів після поставки повного обсягу товару. Оскільки остаточний перелік товару визначено 19.04.2022, строк оплати почався 20.04.2022 та закінчився 18.06.2022, тому прострочення можливе лише з 21.06.2022. Отже, вважає, що розрахунок позивача з 01.02.2022 є помилковим і суперечить умовам договору. Також, зазначив, що згідно з п.п. 3.2, 3.3 Договору, частина вартості товару (без ПДВ) сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки всього товару, а сума ПДВ - після реєстрації податкової накладної в ЄРПН. При цьому строк оплати ПДВ договором не встановлений. Податкова накладна № 38 від 29.11.2021 була зареєстрована в ЄРПН лише 05.07.2022, тобто після закінчення 60-денного строку оплати основної вартості товару. 23.12.2025 відповідач отримав претензію Позивача про сплату заборгованості. Отже, вважає, що сума ПДВ 74 212,20 грн. підлягає сплаті після реєстрації податкової накладної та в строк, визначений у претензії, тобто до 02.01.2026. Тому, зауважує, що твердження Позивача про обов'язок оплати до 31.01.2022 є безпідставним. Крім того вважає, що враховуючи умови договору щодо строку оплати, нарахування 3 % річних та інфляціи?них витрат за період з 01.02.2022 по 15.01.2026 є безпідставним, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов'язання, як вартості поставленого товару без ПДВ (371 061,00 грн.), так і в частині оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ (74 212,20 грн.). Просив застосувати строк позовноі? давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Також, зазначив, що АТ «НАЕК «Енергоатом» є підприємством державного сектору, що забезпечує виробництво електроенергії. З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. 04.03.2022 м. Енергодар та Запорізька атомна електростанція були захоплені військовими рф і віднесені до тимчасово окупованих територій. Листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 підтверджено, що військова агресія рф та воєнний стан є форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 до їх офіційного завершення. Окупація НАЕК «Енергоатом» найбільшої атомної станції призвела до втрати значної частини виробничих потужностей, недовиробництва електроенергії та значних фінансових втрат, а також потреби у значних витратах на відновлення інфраструктури. Ці обставини є надзвичайними та об'єктивними, не залежать від волі Відповідача і істотно ускладнюють своєчасне виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність його вини. Водночас підприємство продовжує виконувати стратегічну роль у забезпеченні енергетичної безпеки України. На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
02.02.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 02.02.2026 (вх. № 2518/08-08/26 від 02.02.2026), в яких останній зазначив, що належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здіи?снення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстраціі? податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань. Крім того, зауважив, що між сторонами були укладені Додаткові угоди №1 та №2, якими змінено лише строки поставки товару та його асортимент. Водночас зазначені угоди не містять жодних положень щодо зміни порядку чи строків оплати товару. Отже, вважає, що умови договору в частині порядку та строків оплати залишилися незмінними та підлягають застосуванню у первісній редакції договору. Також, зазначив, що нарахування інфляціи?них втрат та трьох відсотків річних здіи?снено позивачем за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, з урахуванням зупинення перебігу строків позовноі? давності під час карантину та воєнного стану, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, вважає, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище у зв'язку з окупацією не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру заявлених до стягнення сум.
09.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 09.02.2026 (вх. № 3041/08-08/26 від 09.02.2026), в яких відповідач зазначив, що позивачем до позовноі? заяви додана податкова накладна № 38 від 29.11.2021 та квитанція №1 від 06.07.2022 про і?і? реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Як вбачається з квитанціі? №1 від 06.07.2022 податкова накладна № 38 від 29.11.2021 зареєстрована в ЄРПН лише 05.07.2022. Тобто, замість реєстраціі? податковоі? накладноі? № 38 від 29.11.2021 в ЄРПН у строк до 15.01.2022, вона була зареєстрована в ЄРПН лише 05.07.2022. Також зауважив, що зобов'язання зі сплати інфляціи?них та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного та залежить від основного зобов'язання, не можуть нараховуватися 3 % річних та інфляціи?ні витрати на суму ПДВ без і?і? відповідноі? реєстраціі? в ЄРПН, в порушення обов'язків Позивача за Договором і без настання строку для виконання зобов'язання Відповідачем.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 19.02.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, рішення прийнято без його проголошення - 20.03.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.11.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговии? дім «Доноват» (далі - Позивач) укладено Договір на постачання товару №53-121-01-21-10909 (далі - Договір).
29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1420 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», якою утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.
Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).
11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Таким чином, Акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом» (позивач) є правонаступником покупця за договором.
Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 2 984 379,36 грн. з ПДВ. Строк поставки товару: листопад-грудень 2021. (п., п. 1.1, 1.2 Договору).
В пункті 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 19.04.2022 сторонами погоджено, що загальна вартість продукціі?, що поставляється за договором, становить 371 060,00 грн. Крім того, ПДВ - 74 212,20 грн. Разом з ПДВ - 445 273,20 грн.
Відповідно до умов п. 3.2. Договору, Оплата за поставлении? товар, здіи?снюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару визначеного в п.1.1., шляхом переказу грошових коштів на розрахунковии? рахунок Постачальника.
Відповідно до умов п. 3.3. Договору, Оплата частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здіи?снюється після реєстраціі? від Постачальника належним чином оформленоі? податковоі? накладноі? в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Поставка товару відбувається на умовах DDP- м.Енергодар згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоотримувач 3В ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», вул. Промислова, 13, м. Енергодар,Запорізька обл.,(склад №3).
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». (п. 4.4 Договору).
За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє один рік.
28.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою п. 1.2 договору виклали в новіи? редакціі?: «Строк поставки товару, окрім позиціи? 85-90, листопад - грудень 2021. Строк поставки позиціи? 85-90 - червень 2022».
19.04.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою виключили товар, зазначении? в позиціях 85-90 п. 1.1 Договору, а також виклали п. 3.1 Договору у наступні редакції: «Загальна вартість продукції, що поставляється, становить 371 061,00 грн., крім того ПДВ - 74 212,20 грн., разом - 445 373,20 грн.». Інші умови Договору залишились незмінними.
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару, що підтверджується видатковою накладною, а саме:
- № 127 від 29.11.2021 на суму 445 273,20 грн. з ПДВ.
Зазначена вище видаткова накладна підписана уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.
Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною не заперечив.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-0121-10909 від 23.11.2021 на суму 445 273,20 грн. є доведеним.
16.12.2026 Позивачем на адресу відповідача направлена Претензія за вих. № 1/10909 про погашення заборгованості за поставлении? товар та сплату штрафних санкціи?.
Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 445 273,20 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 52 847,22 грн. 3 % річних та 261 695,41 грн. інфляційних втрат.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору.
Отже, з моменту поставки товару (29.11.2021) та отримання відповідачем повного обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 28.01.2022.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у визначені Договором строки та розмірі не здійсненна.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.
Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Сторонами визначено у розділі 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 445 273,20 грн.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).
Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов'язку щодо складання податкової накладної, а саме склав, зареєстрував та направив відповідачу відповідні докази, що підтверджується податковою накладною: № 38 від 29.11.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 05.07.2022).
При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач нібито невірно визначив строк оплати за договором, Суд зазначає, що додатковими угодами № 1,2 внесено зміни виключно до строку постачання товару та и?ого асортименту. Однак, додаткові угоди не містять жодних положень щодо зміни строку або порядку оплати товару, а отже, умови договору в частині строків оплати залишилися незмінними та продовжують діяти у первісніи? редакціі?.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 52 847,22 грн. 3 % річних та 261 695,41 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар за спірним Договором, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 52 847,22 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 01.02.2022 по 15.01.2026.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем допущено помилку при визначенні періоду нарахування 3 % річних. При цьому суд зауважує, що не виходить за межі позовних вимог, та задовольняє річні саме у період визначений позивачем.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 847,22 грн. 3 % річних.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 261 695,41 грн., які розраховані за загальний період лютий 2022 року грудень 2025 року.
Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 261 695,41 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов'язань за Договором,суд зауважує на наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 06.05.2026.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Умовами розділу 9 «Форс-мажор» Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.
У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації.
Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.
Сам факт дії воєнного стану в Україні не може вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено відповідними документами.
Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором.
Щодо застосування позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зауважує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID- 19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всіи? територіі? Украі?ни було встановлено карантин.
Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв'язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі??ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину. Цеи? Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібнии? правовии? висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк діі? карантину неодноразово продовжувався, а відмінении? він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всіи? територіі? Украі?ни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час діі? карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Украі?ні» було введено воєннии? стан в Украі??ні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни. Надалі строк діі? воєнного стану в Украі?ні неодноразово продовжувався Указами Президента Украі?ни, цеи? стан триває до теперішнього часу, а саме до 06.05.2026.
Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19, згідно з яким у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?ого діі?. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу Украі?ни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни викладено в новіи? редакціі?, відповідно до якоі? у період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента Украі?ни «Про введення воєнного стану в Украі?ні», перебіг позовноі? давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах діі? воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Відновлено обчислення строків позовноі? давності лише 04.09.2025 року із набуттям чинності Закону Украі??ни «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовноі? давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляціи?них втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 01.02.2022 по 15.01.2026, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача суд визнав хибними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 42775590) 445 273 (чотириста сорок п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 20 грн. основного боргу, 52 847 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 22 грн. 3 % річних, 261 695 (двісті шістдесят одну тисячу шістсот дев'яносто п'ять) грн. 41коп. інфляційних втрат, 9 117 (дев'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 20» березня2026 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.