номер провадження справи 34/6/25
18.03.2026 Справа № 908/236/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/236/25
за позовом: Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498909 (Оріхівське шосе, буд. 10-а, м. Запоріжжя, 69033)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69033)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 234 504 грн 04 коп. безпідставно набутих грошових коштів
за участю уповноважених представників:
від позивача: Лобіков Д.В., адвокат, свідоцтво № 1334 від 02.04.2002; довіреність № 502 від 02.02.2026;
від відповідача: Неудачін Р.В., адвокат, свідоцтво ЗП № 001944 від 04.12.2018, довіреність № 2 від 02.01.2026
До Господарського суду Запорізької області 27.01.2025 через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» про:
- визнання недійсними додаткових угод: №1 від 28.02.20; № 2 від 03.08.20; № 3 від 21.09.20; № 4 від 10.11.20; № 5 від 17.11.2020; № 6 від 28.12.20; № 7 від 28.12.20; № 9 від 08.02.21; № 10 від 17.02.21, що укладені до договору № 684 від 04.03.2020, укладеному між КНП “Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (код 05498909) нова назва - КНП “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498909 (вул. Оріхівське шосе, буд. 10-а, м. Запоріжжя, 69033) та ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» (69033, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код 42093239);
- стягнення з ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» на користь КНП “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради 234 504,04 грн, безпідставно набутих грошових коштів.
У позові позивач посилається на невідповідність оскаржуваних додаткових угод, та обов'язку відповідача повернути безпідставно отримані кошти згідно з ч. 2 ст. 215, 256, 257, ч.1 ст.327 ЦК України, п.7 ч.4 ст. 36, ст. 37 ЗУ “Про публічні закупівлі», п.34 ч.1 ст. 2 , абз.1 ч.6 ст.22 , ч.1 ст.3, ч.12 ст.23, ч.9 ст.78, ч.1 ст. 57, п.34 ч.1 ст.66 Бюджетного Кодексу, абз.1 п.2.4. розділу ІІ Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань, бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну України № 372 від 02.04.14 року, в результаті чого вони повинні бути визнані недійсними, а кошти підлягають поверненню.
У позові позивач просив розглянути справу в порядку загального позовного провадження, з викликом представників сторін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу № 908/236/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження по справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 19.02.2025 о 11 год. 20 хв.
12.02.25 від відповідача надійшов відзив на позову. у якому зазначено, що специфіка електричної енергії як товару полягає в тому, що її споживання відбувається постійно та безперервно. Законом України «Про публічні закупівлі» від 13.04.2017 № 2019 (далі - Закон № 2019) (у редакції, чинній на момент укладання Договору) вже прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10%. Про це свідчить формулювання «зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі». Тобто законодавець зазначає, що підвищення ціни до 10% є можливим у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Крім того, враховуючи специфіку ринку електричної енергії та його особливості, Закон №2019 не встановлює обмеження щодо строків зміни ціни. Тобто підвищення цін на електроенергію може здійснюватися пропорційно збільшенню ціни на ринку, так часто, як це потрібно, але не більше ніж до 10% щоразу. Експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-6003 від 06.04.2020, № ОИ-6557 від 08.09.2020 та № ОИ-6686 від 06.10.2020 (до відзиву додаються) на підставі яких було укладено додаткові угоди № 1 від 28.04.2020, №3 від 21.09.2020 та № 4 від 10.11.2020, повністю відповідають вимогам ЗУ «Про публічні закупівлі» та рекомендаціям Мінекономіки, а саме: відображають коливання ціни на ринку електричної енергії «на добу наперед», що з початку функціонування ринку електричної енергії (з 01.07.2019) використовується, як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії. Навіть якщо керуватись логікою Позивача, яку останній приводить в позовній заяві, незрозуміло з яких підстав Додаткова угода № 1 від 28.04.2020 до Договору, якою ціна за одиницю товару була змінена в межах 10% у зв'язку з коливанням ціни електричної енергії між періодами лютий (період проведення торгів та визначення тендерної пропозиції ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») та березень 2020 року, відсоток різниці 11,24 %, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» повинна бути визнана недійсною. Грошові кошти за Договором сплачувались відповідно актів приймання-передачі підписаними у встановленому законом порядку двома сторонами, у тому числі грошові кошти у розмірі 234 504,04 грн., тому твердження сторони Позивача про те, що ця сума є надмірно сплаченою сумою за Договором є помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Ухвалою суду від 19.02.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 19.03.2025 о 11 год. 00 хв.
18.03.2025 через підсистему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 19.03.2025 представник відповідача підтримав вказане клопотання, просив зупинити провадження у даній справі.
Представник позивача зазначив, що на час судового засідання не ознайомлений із клопотанням відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.03.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав судове засідання на 02.04.2025 о 11 год. 20 хв.
01.04.2025 від представника позивача через підсистему “Електронний суд» до суду надійшло клопотання про долучення доказів та додаткові пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті поданих документів, просив долучити докази до матеріалів справи, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Документи надані позивачем прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вирішено розглянути у наступному судовому засіданні.
За наслідками судового засідання, судом відкладено підготовче засідання на 23.04.2025 о 11 год. 40 хв.
В судовому засіданні 23.04.2025 судом розглядалось клопотання відповідача про зупинення провадження у справі
Представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник позивача заперечив проти клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 23.04.2025 зупинено провадження у справі № 908/236/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.02.2026 о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні 16.02.2026 здійснювалась фіксація судового процесу.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/236/25. Оголосив склад суду.
10.02.2026 від представника позивача через підсистему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, які прийняті судом до розгляду.
За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представників сторін, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.03.2026 о 11 год. 40 хв.
02.03.26 від представника позивача надійшло вступне слово, яке долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 11.03.2026 здійснювалась технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви. Судом досліджувались докази.
Представники відповідача також виступив із вступним словом.
В судовому засіданні 11.03.26 судом оголошено перерву до 18.03.26.
В судовому засіданні 18.03.26 судом заслухано заключні слова сторін, прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд
18.01.2020 в електронній системі публічних закупівель Prozorro було оприлюднено інформацію про закупівлю Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради (Замовник) електричної енергії з ідентифікатором UA 2020-01-18-000259-с, очікуваною вартістю 1 995 664,00 грн. з ПДВ за 950 316,00 кВт*год (тобто 2,1 грн. з ПДВ за 1 кВт*год).
Згідно із тендерною документацією, критерієм відбору переможця була ціна.
За результатами аукціону від 07.02.2020 переможцем торгів стало ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з тендерною пропозицією в розмірі 1 170 568,80 грн. з ПДВ за 950 316,00 кВт*год електричної енергії, тобто за ціною 1,80 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.
14.02.2020 замовник прийняв рішення про визнання переможцем торгів та намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».
28.02.2020 замовник змінив своє найменування на Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (код ЄДР 05498909).
04.03.2020 між КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» було укладено Договір № 684 про постачання електричної енергії (далі Договір №684).
Згідно із п. 2.1 Договору № 684 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) зобов'язався продати КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (Споживачу) товарну продукцію - електричну енергію, а Споживач оплатити Постачальнику вартість поставленої електричної енергії.
Початкова загальна ціна договору складала 1 710 658,80 грн. за ПДВ, обсяг постачання електричної енергії - 950 316,00 кВт*год, а ціна за1 кВт електричної енергії становила 1,80 грн. з ПДВ (п. 5.1 Договору № 684).
В подальшому сторонами було підписано десять додаткових угод до Договору № 684 від 04.03.2020, вісім з яких стосувались збільшення ціни за одиницю товару та зменшення обсягів закупівлі.
Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.04.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 863923,63 кВт*год, на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-6003 від 06.04.2020 збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до 1,98 грн. з ПДВ.
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.08.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 828802 кВт*год, на підставі Постанови НКРЕКП № 1329 від 11.07.2020 та Постанови НКРЕКП № 1437 від 22.07.2020 збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до 2,083008 з ПДВ.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 21.09.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 784886,74 кВт*год, на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-6557 від 08.09.2020 збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 10.11.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 747916 кВт*год, на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати № 6686 від 06.10.2020, збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 07.10.2020.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 10.11.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 646926 кВт*год, збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 07.10.2020.
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 28.12.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 632717 кВт*год, на підставі Постанови НКРЕКП № 1998 від 04.11.2020 збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 07.10.2020 по 31.10.2020;
5. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;
6. 2,734908 грн. з ПДВ за період з 01.12.2020 по 31.12.2020.
Відповідно до додаткової угоди № 7 від 28.12.2020, сторони встановили обсяг електричної енергії - 550934 кВт*год, збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 07.10.2020 по 31.10.2020;
5. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;
6. 2,734908 грн. з ПДВ за період з 01.112.2020 по 31.12.2020.
Відповідно до додаткової угоди № 9 від 08.02.2021, сторони встановили обсяг електричної енергії - 600934 кВт*год, на підставі Постанови НКРЕКП № 1998 від 04.11.2020 збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 07.10.2020 по 31.10.2020;
5. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;
6. 2,734908 грн. з ПДВ за період з 01.12.2020 по 31.12.2020.
7. 2,734908 грн. з ПДВ за період з 01.01.2021.
Відповідно до додаткової угоди № 10 від 17.02.2021, сторони встановили обсяг електричної енергії - 589223 кВт*год, на підставі Постанови НКРЕКП № 1998 від 04.11.2020 збільшили ціну за 1 кВт*год електричної енергії до:
1. 1,98 грн. з ПДВ за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 07.10.2020 по 31.10.2020;
5. 2,48628 грн. з ПДВ за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;
6. 2,734908 грн. з ПДВ за період з 01.12.2020 по 31.12.2020.
7. 2,734908 грн. з ПДВ за період з 01.01.2021.
В підсумку, КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР сплатило на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 1 340 525,12 грн з ПДВ за 589 223,00 кВт*год електричної енергії за Договором № 684 з розрахунку:
1. 1,98 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
2. 2,26068 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01.08.2020 по 31.08.2020;
3. 2,26068 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01.09.2020 по 06.10.2020;
4. 2,48628 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 07.10.2020 по 31.10.2020;
5. 2,48628 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;
6. 2,734908 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01.12.2020 по 31.12.2020;
7. 2,734908 грн. з ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії за період з 01.01.2021 по 28.02.2021.
Згідно із розпорядженням Запорізької обласної військової адміністрації № 275 від 08.05.2024, назву Замовника перейменовано на КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЗАКЛАД ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ХВОРОБ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення зазначених додаткових угод до договору, на думку позивача, вартість 1кВт/год електроенергії зросла з 1,80 грн до 2,734908 грн, що призвело до значного підвищення ціни, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/330/18 від 18.06.2019.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (вказана редакція статті діяла як на момент укладення додаткової угоди № 2, так і в період укладення додаткових угод № 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Тобто закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Водночас підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Аналогічна правова позиція також викладалась у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2022 № 927/563/20.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 наведено такий висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»:
“ 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».
Так, додатковою угодою № 1 ціну електричної енергії підвищено на 10% у порівнянні із ціною, визначеною у основному договорі, тобто в межах максимального ліміту у 10%.
Отже додаткова угода № 1 до договору укладена в межах норм, передбачених законом, так як ціна за одиницю товару збільшена в межах 10%.
Однак, додатковими угодами № 2,3,4, 5, 6, 7, 9, 10 ціну електричної енергії було збільшено на понад 10% у порівнянні з первинною ціною договору, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод № № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 до договору № 684 від 04.03.2020 про постачання електричної енергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, у постанові від 21 листопада 2025 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 викладено і такі висновки:
"Щдо оцінки листа Мінекономіки від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю"
182. Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про наявність неоднакового праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону
№ 922-VIII, а саме наявність відмінного від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, роз'яснення Міністерства економіки України, викладеного в листі від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06, оскільки позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19).
183. За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
184. Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами.
185. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
186. Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
187. Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23)…
…Щодо відступу від попередніх висновків Великої Палати Верховного Суду
190. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
191. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в законодавстві України відсутній принцип, згідно з яким пізніший висновок Верховного Суду відміняє його попередній висновок. Єдиний механізм узгодження правозастосування, який передбачає процесуальний закон, - це механізм відступу від висновку щодо застосування норм права, зокрема, на користь висновку Великої Палати Верховного Суду в разі, якщо йому суперечить висновок касаційного суду.
192. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. подібний правовий висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).
193. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 29 січня 2025 року просила, зокрема, відступити від висновку, викладеного у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII стосовно неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
194. Велика Палата Верховного Суду враховує, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
195. Водночас з часу формування правового висновку у справі № 922/2321/22, від якого пропонує відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, минув лише один рік. Відповідно ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення Великої Палати призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого Великою Палатою Верховного Суду висновку, немає.
196. Так само в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні посилання на зміни в період з січня 2024 року суспільного контексту, через які застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 підхід очевидно застарів внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
197. Внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону
№ 922-VIII (на неврахуванні яких наголошує скаржник та про що зазначає колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 29 січня 2025 року), якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22.
198. З огляду на викладене та з урахуванням наведених вище у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
Стосовно стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів.
Правовим наслідком недійсності додаткових угод є втрата ними чинності з моменту їх укладення та повернення до редакцій договору № 684 від 04.03.2020, що передували підписанню відповідних додаткових угод.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного договору.
Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у подібних правовідносинах, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути такі грошові кошти в силу статей 216, 1212 ЦК України.
КНП “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради сплачено ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» 1340525,12 грн за 589223 кВт*год електричної енергії, в той час як за правильною ціною мало бути сплачено 1 166 661,54 грн.
Таким чином, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод, які визнаються судом недійсними, позивачем надмірно сплатило відповідачу 173863,58 грн, відтак він має право вимагати від постачальника електричної енергії повернення вказаної суми.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсними додаткові угоди: № 2 від 03.08.20; № 3 від 21.09.20; № 4 від 10.11.20; № 5 від 17.11.2020; № 6 від 28.12.20; № 7 від 28.12.20; № 9 від 08.02.21; № 10 від 17.02.21 до Договору № 684 від 04.03.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 05498909) нова назва - Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498909 (вул. Оріхівське шосе, буд. 10-а, м. Запоріжжя, 69033) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69033, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69033) на користь Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 05498909 (Оріхівське шосе, буд. 10-а, м. Запоріжжя, 69033) 173 863 (сто сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят три) грн 58 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 26 831 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять одна) грн 95 коп. судового збору. Видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20.03.26.
Суддя А.О. Науменко