20.03.2026 Справа № 908/3899/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі №908/3899/25
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; ідентифікаційний код юридичної особи 14305909)
до відповідачів:
1) Фермерського господарства «ГОДЛЕВСЬКИЙ ВІКТОР СЕРГІЙОВИЧ» (71201, Запорізька обл., Бердянський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. №111; e-mail: godlevsky.fg.buh@gmail.com; ідентифікаційний код юридичної особи 19277402);
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про солідарне стягнення коштів,
29.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (скорочене найменування - АТ «Райффайзен Банк») до відповідачів - Фермерського господарства «ГОДЛЕВСЬКИЙ ВІКТОР СЕРГІЙОВИЧ» (скорочене найменування - ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.»), та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №011/10892/1220124 від 27 жовтня 2021 року в загальному розмірі 18 114 305,76 грн, з яких: 16 000 000,00 грн основної заборгованості та 2 114 305,76 грн заборгованості за процентами. Судові витрати у справі в розмірі просить покласти на відповідачів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 справу №908/3899/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі №908/3899/25; присвоєно справі номер провадження 3/229/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 28.01.2025 10:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою суду від 28.01.2026 відкладено підготовче засідання до 17.02.2026 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 17.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 11.03.2026 о 14:00 год.
Ухвалою суду від 11.03.2026 відкладено підготовче засідання до 19.03.2026 о 14:00 год.
Ухвалою суду від 19.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/3899/25 до судового розгляду по суті на 07.04.2026 о 14:30 год.
19.03.2026 від позивача АТ «Райффайзен Банк» через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№6136/08-08/26 від 19.03.2026).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2026 заяву про забезпечення позову передано розгляд судді Педоричу С.І.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що предметом розгляду цієї справи є вимоги банку про стягнення солідарно з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором в розмірі 18114305, грн. Ураховуючи значну ціну позову, банк вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та ефективне поновлення порушених прав Позивача - повернення заборгованості за кредитом у значній сумі, залежить від наявності у Відповідачів майна чи грошових коштів. Тому необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів Позивача у даній справі. Зважаючи на те, що на спірному майні відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження Відповідачем-2, останній, без жодних перешкод, може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить поновлення прав та інтересів позивача у даній справі.
Банк також зазначає, що позичальник (ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.») не має майна, за рахунок якого може бути виконано судове рішення у даній справі, окрім того, що знаходиться на ТОТ Запорізької області. При цьому, ОСОБА_1 є засновником ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.», і після виникнення проблемної заборгованості Відповідач-2 не виходив на зв'язок з Банком задля добровільно врегулювання заборгованості та станом на сьогодні продовжує ігнорувати вимоги Позивача про погашення кредитної заборгованості. Рухоме майно, а саме транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2014 року випуску, що належить Відповідачу-2, експлуатується на підконтрольній Україні території, що підтверджується наявністю діючого полісу ОСЦПВ, тому достатнім та адекватним забезпеченням позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний транспортний засіб.
Розглянувши заяву, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).
Суд зауважує, що в даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Предметом позовних вимог у даній справі є вимога Банку до ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.» (позичальника, відповідача-1) та ОСОБА_1 (поручителя, відповідача-2) про погашення заборгованості у відповідності до умов договору поруки №12/Д4-1-РБ/22/533 від 27 жовтня 2021 року. Сума позову становить 18 114 305,76 гривень.
Тобто між сторонами існує спір щодо сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 18 114 305,76 грн, і виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Банк зазначає, що на адресу поручителя - ОСОБА_1 , була направлена вимога про погашення заборгованості , яка залишена ним без виконання.
Оскільки предметом судового спору є стягнення з Відповідачів на користь Позивача заборгованості в сумі 18 114 305,76 гривень, тому, враховуючи значну ціну позову, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та ефективне поновлення порушених прав Позивача повернення заборгованості за кредитом у значній сумі, залежить від наявності у Відповідачів майна чи грошових коштів.
Позичальник /Відповідач-1 у справі (ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.») не має майна за рахунок якого може бути виконано судове рішення у даній справі, окрім того що знаходиться на ТОТ Запорізької області.
ОСОБА_1 є засновником ФГ «ГОДЛЕВСЬКИЙ В.С.». При цьому, після виникнення проблемної заборгованості Відповідач-2 не виходив на зв'язок з Банком задля добровільно врегулювання заборгованості та станом на сьогодні продовжує ігнорувати вимоги Позивача про погашення кредитної заборгованості. Рухоме майно, а саме транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2014 року випуску, що належить Відповідачу-2, експлуатується на підконтрольній Україні території.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля - TOYOTA HILUX, 2014 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 . На підтвердження наявності вищевказаного майна за відповідачем надано позивачем лист Головного сервісного центру МВС у відповідь на адвокатський запит.
Орієнтовна вартість вказаного автомобіля, згідно з наданими заявником відомостями з сайту https://auto.ria.com/, складає 18000-21000 дол. США, що, з урахуванням курсу НБУ 43,9497 грн/дол. США, станом на 18.03.2026 еквівалентно 791 094,6 - 922 943,7 грн, що в порівнянні з ціною позову - 18 114 305,76 грн є значно меншою сумою.
Транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2014 року випуску, що належить Відповідачу-2 експлуатується на підконтрольній Україні території, що підтверджується наявністю діючого полісу ОСЦПВ.
Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне рухоме майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно відповідача.
За своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.
Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним рухомим майном.
Суд зауважує, що для співмірності із заявленими позовними вимогами накладення арешту на майно здійснюється у межах ціни позову.
Обраний заявником вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, та є предметом спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Наведені у заяві обставини об'єктивно свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову суперечить завданню господарського судочинства, оскільки може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у цій справі, що призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів позивача.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно (транспортний засіб) в межах ціни позову, відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін; є ефективним способом забезпечення позову і відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі №908/3899/25 (вх.№6136/08-08/26 від 19.03.2026) задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: автомобіль TOYOTA HILUX, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .
Стягувачем за ухвалою є: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (01011, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; ідентифікаційний код юридичної особи 14305909).
Боржником за ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дана ухвала, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 20.03.2026, і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 20.03.2029.
Ухвала набирає законної сили 20.03.2026, та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України, протягом десяти днів з дня її підписання.
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду видати заявникові.
Суддя Станіслав Іванович Педорич