вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"20" березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/292/26
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" від 17.03.2026 вих.№ 72 (вх.№ 02.3.1-02/2467/26 від 17.03.2026)
про забезпечення позову, подану до позовної заяви у справі №907/292/26
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат", м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер", смт Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 311 774,76 грн заборгованості
Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" про стягнення 311 774,76 грн заборгованості, з яких 246 950,40 грн основного боргу, 51 819,18 грн пені, 7 959,64 грн інфляційних втрат та 5 045,54 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки смоли КФС-Ф № 01-055/Р24 від 02.07.2024 в частині здійснення повної оплати поставленого товару.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/292/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026.
Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер", які знаходяться на всіх рахунках цього Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах спірної суми 311 774,76 грн, а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" відкривати нові рахунки в банківських установах до вирішення спору по суті.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2026 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Мірошниченку Д.Є.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову заявник вказує, що предметом поданого позову є вимога про стягнення з відповідача 246 950,40 грн основної суми боргу, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня в розмірі 51 819,18 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 959,64 грн, 3 % річних в розмірі 5 045,54 грн, а всього - 311 774,76 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
Стверджує, що оскільки предметом позову заявника є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 311 774,76 грн, відповідний позов може бути забезпечений накладенням арешту на грошові кошти, що належать відповідачу як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належатимуть відповідачу у межах 311 774,76 грн, що повністю відповідає розміру позовних вимог.
Зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно. А також, відповідно до даних фінансової звітності, оприлюднених щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" на платформі Opendatabot, фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" свідчить про наявність об'єктивних ризиків невиконання майбутнього судового рішення.
Так, за результатами фінансової звітності за 2024 рік дохід підприємства становив 9 272 100 грн, при цьому підприємство отримало збиток у розмірі 668 800,00 грн. Водночас активи підприємства становлять 6 644 500,00 грн, тоді як сума зобов'язань становить 7 313 300,00 грн, що свідчить про перевищення зобов'язань над активами та фактичну відсутність власного капіталу підприємства. Відтак, на переконання позивача, відповідач є фінансово нестійким суб'єктом господарювання, оскільки його зобов'язання перевищують активи, а господарська діяльність є збитковою.
Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до даних відкритих державних реєстрів, у 2025 році відповідач не задекларував жодного найманого працівника і, на переконання позивача, така обставина свідчить про відсутність у відповідача стабільної організаційної та виробничої структури для здійснення господарської діяльності.
Таким чином вважає, що існує обґрунтована ймовірність того, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може розпорядитися грошовими коштами або припинити діяльність, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1);
- забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1);
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункт 4 частини 1).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20).
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Так, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Предметом позову в даній справі є вимога Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" 246 950,40 грн основного боргу, 51 819,18 грн пені, 7 959,64 грн інфляційних втрат та 5 045,54 грн 3% річних, а отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, за висновком суду, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
З огляду на викладене вище, враховуючи обставини справи, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову та є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження коштами та майном, на яке накладено арешт, і водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення спору по суті.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 року у справі №759/22148/24 арешт грошових коштів і майна відповідачів у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер", що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 311 774,76 грн.
Натомість, щодо такої вимоги заявника у якості способу забезпечення позову як заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" відкривати нові рахунки в банківських установах до вирішення спору по суті, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки такі заходи можуть призвести до втручання в господарську діяльність відповідача та порушення його прав щодо здійснення господарської діяльності з метою, зокрема, й отримання прибутків.
При цьому, також судом береться уваги, що сума спірної заборгованості є незначною в розумінні статті 12 ГПК України, справа відноситься до малозначної, відтак, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог є достатнім, адекватним та співмірними із предметом позову, що забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Окремо суд зазначає, що положенням частини 6 статті 140 ГПК України передбачається можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Між тим суд зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина 1 статті 141 ГПК України): Відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" не позбавлене права звернутися до суду із клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Згідно з частиною 8 статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" від 17.03.2026 вих.№ 72 (вх.№ 02.3.1-02/2467/26 від 17.03.2026) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" (89000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт Великий Березний, вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 45578008), що знаходяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позовних вимог у розмірі 311 774,76 грн (триста одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 76 коп).
3. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Стягувач: Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" (89200, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Перечин, вул. Ужанська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00274105)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатія Веніер" (89000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, смт Великий Березний, вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 45578008)
Ця ухвала набирає законної сили з 20.03.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання у строк, передбачений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 20.03.2026.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Д. Є. Мірошниченко