вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
20.03.2026м. ДніпроСправа № 904/9266/21 (904/167/26)
за позовом Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", м. Київ
до відповідача-1: ОСОБА_1 , Тернопільська область, Чортківський район, с. Турильче
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська
третя особа-1 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", м. Київ
третя особа-2 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус", м. Київ
третя особа-3 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро
третя особа-4 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Акціонерний Банк "РАДАБАНК", м. Дніпро
третя особа-5 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРІУС ПРОМ", м. Дніпро
про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства.
в межах справи №904/9266/21
за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", с. Любимівська
про визнання банкрутом.
Суддя Бєлік В.Г.
Без участі (виклику) представників сторін.
Провадження по справі №904/9266/21 про банкрутство ТОВ "ЮМІН" перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Юрченко В.Я.
24.11.2025 до суду від ліквідатора ТОВ "ЮМІН" арбітражного керуючого Юрченко В.Я. надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора.
Ухвалою господарського суду від 26.11.2025 продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "ЮМІН" та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Юрченко В.Я. на три місяці. Ліквідатору боржника Юрченко В.Я. по завершенню строку ліквідаційної процедури подати суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження..
Розпорядженням керівника Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 №67 відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/9266/21.
Обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справ: Мартинюка С.В. відраховано зі штату суддів Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 15.01.2026 здійснено повторний автоматичний розподіл справи №904/9266/21 між суддями, та визначено її до розгляду судді Бєлік В.Г.
Ухвалою господарського суду від 20.01.2026 справу №904/9266/21 прийнято суддею Бєлік В.Г. до свого провадження.
15.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" надійшла заява (позовна заява) (вх. номер суду 84/26 від 15.01.2026) про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 904/9266/21 (904/167/26) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Бєлік В.Г., у провадженні якої перебуває справа №904/9266/21 про банкрутство ТОВ "ЮМІН".
Ухвалою господарського суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 26.03.2026 о 13:15год. Крім того залучено до справи третіх осіб.
28.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою просить суд вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 1 165 712 311,25 грн. шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована наступним.
Ухвалою від 28.12.2021 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 904/9266/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська, вул. Чаплинська, б. 1-а; ідентифікаційний номер юридичної особи 34823177).
Ухвалою від 05.09.2022 затверджено реєстр вимог кредиторів по справі № 904/9266/21 про банкрутство ТОВ «Юмін», загальний розмір яких склав 1 184 555 746,86 грн
Постановою господарського суду від 06.06.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ЮМІН". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Юрченко В.Я. Визнано ТОВ «ЮМІН» - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців. Ліквідатором ТОВ "ЮМІН" призначено арбітражного керуючого Юрченко Володимира Ярославовича.
Згідно ч. 1, 2 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.
Відповідно до ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Отже, з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Таким чином, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та застосовані відповідні процедури.
Згідно п. п. 1-4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Таким чином, оскільки вказаними вище положеннями чинного законодавства унормована можливість забезпечення вимог кредиторів і у інший спосіб, аніж передбачено виключно заходами, передбаченими частиною першою ст. 40 КУзПБ, такими запобіжними заходами можуть бути інші, врегульовані і передбачені ГПК України.
Вжиття судом заходів забезпечення вимог кредиторів буде спрямоване на захист прав усіх кредиторів та боржника, забезпечить збалансованість інтересів кредиторів та боржника.
Відповідно до частини першої ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24 лютого 2021 року у справі про банкрутство № 914/2404/19, надав висновки про правильне застосування ст. 40 КУПБ, а саме:
п.34 з урахуванням положень ч. 1 ст. 2, ст. 40 КУПБ та приписів ч. 1 ст. 140 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання щодо забезпечення вимог кредиторів не обов'язково господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, здійснювати виклик сторін у справі про банкрутство, в тому числі і кредиторів звимогами, які забезпечені майном боржника (заставні кредитори).
п.35. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про права та інтереси осіб, що були не залучені до участі у справі...
Отже, суд в межах справи про банкрутство в рамках вжиття судом заходів забезпечення вимог кредиторів має розглянути дане клопотання не пізніше двох днів з дня його надходження і без повідомлення учасників справи. Відповідна ухвала має відповідати вимогам до виконавчого документа.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
Отже, в першу чергу, суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Після системного аналізу вказаних обставин та доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку наявності обґрунтованої загрози істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позовних вимог у даній справі.
В той же час, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Проаналізувавши доводи заявника, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених позивачем у даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Частинами 1 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Враховуючи доводи, наведені заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням встановленого спору між сторонами у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову у частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належать відповідачу-1 в межах суми заборгованості - 1 165 712 311,25 грн.
З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що спосіб забезпечення позову, який просить позивач, відповідає заходам забезпечення позову, встановленим у статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушують права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З метою вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника, недопущення вчинення незаконних дій з майном, яке є предметом позову, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму поновлення порушених прав та інтересів, суд вважає за можливе задовольнити заяву Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про забезпечення позову повністю.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи можуть наведені в заяві обставини та подані заявниками докази ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, а отже законні підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
Заяву Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про забезпечення позову - задовольнити повністю.
Забезпечити позов Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" в межах суми позову у розмірі 1 165 712 311,25 грн., а саме шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Стягувач: Акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; ЄДРПОУ 14352406).
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 20.03.2026.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 21..03.12.2029.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.Г. Бєлік