вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову в задоволенні скарги
19.03.2026м. ДніпроСправа № 904/37/24
За скаргою: Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича, смт. Васильківка Дніпропетровської області
на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, м. Дніпро
У справі:
за позовом Фермерського господарства "Агрофірма Віктор", смт. Васильківка Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича, смт. Васильківка Дніпропетровської області
про стягнення 1 720 000,00грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
За участю секретаря судового засідання Большакова А.О.
Представники:
Від стягувача: не з'явився
Від боржника (скаржника): Петриченко В.В.
Від приватного виконавця: не з'явився
19 лютого 2026 року від Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича до господарського суду надійшла скарга, в якій просить:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо оголошення у розшук та фактичного звернення стягнення на транспортний засіб VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;
- скасувати постанову приватного виконавця від 13.02.2026 про розшук майна боржника;
- зобов'язати приватного виконавця зняти арешт та припинити виконавчі дії щодо зазначеного транспортного засобу;
- зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні №76798603 до розгляду цієї скарги судом.
Скаржник вважає зазначені дії приватного виконавця незаконними та такими, що порушують його права. Постановою Верховного Суду у даній справі встановлено, що кошти знаходяться на рахунку СЕА ПДВ та їх примусове стягнення у виконавчому провадженні є неможливим у зв'язку із прямою законодавчою забороною звернення стягнення на кошти таких рахунків. Таким чином: кошти фактично не є його доходом чи майном; їх стягнення у виконавчому провадженні неможливе; виконавцю відомо про ці обставини та про правову позицію Верховного Суду. Отже, обов'язок боржника фактично не може бути виконаний у спосіб примусового стягнення, що виключає застосування заходів звернення стягнення на інше майно.
Водночас, приватний виконавець вживає заходів примусового стягнення за рахунок особистого майна скаржника, зокрема транспортного засобу, що є єдиним засобом пересування та використовується для здійснення господарської діяльності. Звернення стягнення на єдиний транспортний засіб, який використовується у господарській діяльності боржника та забезпечує отримання доходу, суперечить принципу пропорційності та правовій позиції Верховного Суду щодо недопустимості надмірного втручання у право власності боржника. Звернення стягнення на особисте майно боржника за умов об'єктивної неможливості виконання рішення у спосіб, передбачений судовими рішеннями та законом, є надмірним втручанням у право власності та порушує баланс інтересів сторін виконавчого провадження.
Фермерське господарство "Агрофірма Віктор" вважає дії приватного виконавця Сивокозова О.М. правомірними та законними, а скаргу Фізичної особи-підприємця Петриченко Віталія Володимировича необгрунтованою. Стягувач просить розглянути скаргу без участі уповноваженого представника та залишити скаргу без задоволення.
Приватний виконавець не погоджується із доводами викладеними у скарзі, просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у засідання на 03.03.2026.
02.03.2026 від Петриченка В.В. надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що кошти на рахунках СЕА ПДВ не можуть бути предметом арешту та на такі кошти не може бути звернено стягнення у виконавчому провадженні. При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 20.10.2025 у справі №904/37/24. До письмових пояснень скаржник долучив витяг про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку №1 від 07.01.2026 (а.с.64 том 5)
Судове засідання, призначене на 03.03.2026 об 11:30год в залі судових засідань №3-208, не відбулося, у зв'язку з перебоями в роботі сервісу відеоконференцзв'язку "ЄСІТС".
З 03.03.2026 розгляд скарги відкладено на 19.03.2026.
12.03.2026 скаржник надав заперечення на відзив Фермерського господарства "Агрофірма Віктор".
Стягувач та приватний виконавець у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,
У січні 2024 року Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича безпідставно набуті кошти у розмірі 1 720 000,00грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 позовні вимоги Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича про стягнення 1720 000,00грн задоволено.
03.04.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024, яке набрало законної сили 03.04.2024 видано наказ №904/37/24.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі №904/37/24 скасовано; ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича про стягнення 1 720 000,00грн відмовлено у повному обсязі.
15.07.2024 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024, яка набрала законної сили 02.07.2024 видано наказ №904/37/24.
Ухвалою суду від 26.08.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича про поворот виконання судового рішення задоволено частково.
28.08.2024 на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2024, яка набрала законної сили 26.08.2024 видано наказ №904/37/24 про стягнення з Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" на користь Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича грошових коштів в сумі 117 993,36грн.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №904/37/24 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у даній справі залишено в силі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича на користь Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" 51 600,00грн витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024, які набрали законної сили 20.11.2024 видано наказ №904/37/24 від 09.12.2024.
16 грудня 2024 року Фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" направило на адресу приватного виконавця заяву про примусове виконання наказів господарського суду від 09.12.2024 (а.с.45 том 3).
16 грудня 2024 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення коштів з ФОП Петриченка В.В. на користь стягувача, постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2024 ВП №76796783 та ВП № 76797642 (а.с.49, 51 том 3).
16 грудня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №76797642 (а.с. 54 том 3).
16 грудня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ЗВП №76798603 (а.с. 54 том 3).
27.01.2025 приватний виконавець направив вимогу на адреси Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, в якій просив надати підтвердження надходження коштів у сумі 1720000,00грн на рахунок ФОП Петриченко В.В. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA858999980385199000000349777 в Казначействі України, та чи перебувають ці кошти на рахунку № UA858999980385199000000349777 в Казначействі України (а.с.74 том 3).
Згідно інформації Державної казначейської служби України від 05.02.2025 № 11-06-06/2763 (а.с.75-76 том 3) в Казначействі в системі електронного адміністрування податку на додану вартість Петриченку В.В. відкрито рахунок № НОМЕР_3 , який функціонує. В розумінні Глави 72 Цивільного кодексу України, електронні ПДВ -рахунки не є банківськими рахунками, якими платник може самостійно розпоряджатися. Крім того, на рахунки в СЕА ПДВ не поширюється дія Закону України "Про виконавче провадження".
У березні 2025 року приватний виконавець звернувся до господарського суду через систему Електронний суд із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником (в порядку ст. 336 ГПК України).
Ухвалою суду від 28.03.2025 в задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в порядку ст. 336 ГПК України, відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 у справі №904/37/24 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 у справі № 904/37/24 залишено без змін.
Доводи приватного виконавця про те, що особами в розмінні статті 336 ГПК України є саме заінтересовані особи-1,-2 у даній справі, які зобов'язанні вчинити певні дії в частині повернення коштів з рахунку СЕА ПДВ, колегією суддів оцінюються критично, оскільки рахунки СЕА ПДВ не є банківськими рахунками, якими Головного управління ДПС у Дніпропетровській області або Державної казначейської служба України може самостійно розпоряджатися, а також на такі рахунки не поширюється дія Закону України "Про виконавче провадження" оскільки на кошти, які перебувають на такому рахунку, не може бути накладено арешт або звернено стягнення за виконавчим провадженнями.
Поряд цим, відповідно до вимог ПК України кошти з електронного рахунку можуть бути стягнуті лише для погашення податкового боргу з ПДВ.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що приватний виконавець помилково ототожнює кошти, які перебувають на рахунку в СЕА, з коштами, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, та які можуть бути стягнуті на примусове виконання судового рішення, за виконавчим документом, оскільки власником цих коштів є сам боржник - ФОП Петриченко В. В.
13.02.2026 приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника: транспортний засіб VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 (а.с. 34 том 5).
Скаржник вважає, що звернення стягнення на єдиний транспортний засіб, який використовується у господарській діяльності боржника та забезпечує отримання доходу, суперечить принципу пропорційності та правовій позиції Верховного Суду щодо недопустимості надмірного втручання у право власності боржника.
Розглянувши подану скаргу, дослідивши наявні у справі матеріали господарський суд зазначає про наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічне положення закріплено в частині першій ст. 1 Закону України "Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною першою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов'язки виконавців, закріплена обов'язковість вимог виконавців.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження).
Відповідно до частини третьої ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, виконавчі дії здійснюються виконавцем саме в межах виконавчого провадження, яке розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження").
У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку (ч. 3 ст. 36 ЗУ "Про виконавче провадження").
Згідно частини першої статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження").
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження").
Матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича перебувають накази Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 №904/37/24.
Як зазначено вище, у березні 2025 року приватний виконавець звернувся до господарського суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником (в порядку ст. 336 ГПК України).
Ухвалою суду від 28.03.2025 в задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в порядку ст. 336 ГПК України, відмовлено.
Водночас суд звертає увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає приватному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 в справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що процес звернення стягнення на майно боржника, в тому числі його арешт, відбувається у певній послідовності дій, які полягають у перевірці майнового стану боржника, виявленні майна (при цьому в першу чергу коштів, а в разі їх недостатності - іншого майна) та безпосередньому арешті. При цьому, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Слід зазначити, що вказівка на можливість накладення арешту на все майно або на окремі речі, зазначена в контексті того, що арешт накладається у розмірі суми стягнення, і вибір обсягу арешту залежить саме від розміру суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.
Боржником не надано суду в порядку, передбаченому положеннями статей 73, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, доказів на підтвердження наявності коштів боржника, що перебувають у касах або інших сховищах боржника, у банках або інших фінансових установах та не обґрунтовано яким саме чином постанова про розшук майна, винесена з метою забезпечення виконання рішення суду, порушує права Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича.
Таким чином, дії приватного виконавця щодо оголошення в розшук транспортного засобу VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , прийняття постанови про розшук майна, є правомірними.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).
Враховуючи наведені норми законодавства, досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих сторонами, у їх сукупності на відповідність приписам Закону України "Про виконавче провадження", суд не вбачає підстав задовольнити вимоги скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо оголошення в розшук транспортного засобу, скасування постанови про розшук майна та зобов'язати приватного виконавця зняти арешт та припинити виконавчі дії щодо транспортного засобу, який належить боржнику (відповідачу).
У зв'язку з відмовою в задоволенні вимог скарги у суду відсутні підстави зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні №76798603.
Керуючись статтями 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Петриченка Віталія Володимировича на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 19.03.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 20.03.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва