пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 березня 2026 року Справа № 903/767/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Персона»
про розстрочення виконання рішення
по справі №903/767/25
за позовом: заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації, Луцької міської ради
до відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю “Гранд Персона»
про стягнення 4283170,28 грн,
за участі учасників справи:
від заявника (відповідача): н/з;
від позивача: н/з;
від прокуратури: Костюк Н.В., прокурор відділу, службове посвідчення №071760 від 01.03.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
установив:
рішенням Господарського суду Волинської області від 26.11.2025 у даній справі позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю “Гранд Персона» на користь Луцької міської ради 4276983,12 грн, з них 2483520,50 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, 1486618,53 грн інфляційних втрат, 306844,09 грн 3% річних. У решті позову - відмовлено. Вирішено стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю “Гранд Персона» на користь Волинської обласної прокуратури 51323,79 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2026 року рішення Господарського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року в справі №903/767/25 залишено без змін.
06.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмежено відповідальністю “Гранд Персона» надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду. При цьому просять суд (із урахуванням заяви про уточнення прохальної частини заяви від 12.03.2026) розстрочити для ТОВ «ГРАНД ПЕРСОНА» виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.11.2025 по справі №903/767/25 у частині залишку заборгованості в розмірі 3 920 000,00 грн., визначивши наступний порядок його виконання (у одного року з дня ухвалення рішення): 1) до 25.03.2026 сплатити 100 000,00 грн (початок періоду розстрочення); 2) до 24.04.2026 сплатити 477 500,00 грн; 3) до 25.05.2026 сплатити 477 500,00 грн; 4) до 25.06.2026 сплатити 477 500,00 грн; 5) до 24.07.2026 сплатити 477 500,00 грн; 6) до 25.08.2026 сплатити 477 500,00 грн; 7) до 25.09.2026 сплатити 477 500,00 грн; 8) до 23.10.2026 сплатити 477 500,00 грн; 9) до 25.11.2026 сплатити 477 500,00 грн (кінець періоду розстрочення). Вказаний графік дозволить сплатити до 25.11.2026 суму в розмірі 3 920 000,00 грн.
Ухвалою суду від 10.03.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року по справі № 903/767/25 призначено на 18.03.2026. Запропоновано учасникам справи в строк по 16.03.2026 надати суду пояснення по суті викладеного в заяві про розстрочку виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року по справі № 903/767/25. Запропоновано заявнику конкретизувати прохальну частину заяви про розстрочення рішення, зазначивши графік платежів, а саме початок періоду розстрочення заборгованості та конкретні помісячні дати всього періоду розстрочення з відповідним розміром коштів, які підлягають до сплати, докази направлення відповідної заяви (уточнення) іншим учасникам справи подати суду.
12.03.2026 через систему «Електронний суд» від заявника (відповідача) надійшла заява про уточнення прохальної частини заяви про розстрочення виконання рішення. Дана заява прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
18.03.2026 через систему «Електронний суд» від заявника (відповідача) надійшла заява у якій просить суд проводити судове засідання по справі без участі представника ТОВ "ГРАНД ПЕРСОНА". Крім того, просить суд задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення. Дана заява долучена до матеріалів справи.
18.03.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла заява у якій просить суд розгляд вказаної заяви здійснити у відсутності представника Луцької міської ради. У її вирішенні покладаються на розсуд суду. Дана заява долучена до матеріалів справи.
18.03.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла заява у якій просить суд розгляд вказаної заяви здійснити у відсутності представника Волинської обласної державної адміністрації. У її вирішенні покладаються на розсуд суду. Дана заява долучена до матеріалів справи.
18.03.2026 представники заявника (відповідача) та позивачів 18.03.2026 не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду заяви.
Прокурор у судовому засіданні 18.03.2026 не заперечувала щодо задоволення заяви Товариства з обмежено відповідальністю “Гранд Персона» про розстрочення виконання судового рішення.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає таке.
За приписами ч.ч. 1-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 239 ГПК України).
Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду, як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 березня 2024 року у справі № 905/1053/23.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 ГПК України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Враховуючи наведене, щодо наявності підстав для розстрочення суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.
Ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:
1. виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);
2. невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);
3. відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);
4. за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).
Суд звертає увагу, що при розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення.
Водночас, саме на заявника в контексті приписів статтей 74, 76-79 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
В обґрунтування розстрочки виконання рішення суду заявник (відповідач) зокрема зазначає, що з аналітичної довідки вбачаються наступні фактичні обставини щодо реальної можливості виконати рішення добровільно за умови розстрочення.
1) Фінансовий стан підприємства (за 2025 рік). Основні фінансові показники. Чистий дохід 3 653,8 тис. грн, Чистий прибуток 189,1 тис. грн, Власний капітал 7 545,2 тис. грн, Загальні активи 8 302,5 тис. грн, Грошові кошти 59,4 тис. грн, Поточні зобов'язання 757,3 тис. грн.
2) Аналіз платоспроможності. Співвідношення суми позову до фінансових показників. Сума заборгованості згідно рішення суду (4 276 983,12 грн) співвідноситься до економічних показників таким чином: 115% річного доходу підприємства; понад 22 річних чистих прибутки; 50% балансової вартості активів.
При цьому, доводить, що одноразове виконання зобов'язання у повному обсязі призведе до втрати ліквідності підприємства та фактичної зупинки господарської діяльності, тобто до банкрутства.
3) Ліквідність. Коефіцієнт поточної ліквідності (2025): 469,7 / 757,3 = 0,62, де: 469,7 тис. грн. - підсумок оборотних активів за 2025 рік (відомості з балансу з урахуванням таких статей: запаси, дебіторська заборгованість, інша поточна заборгованість, грошові кошти), 757,3 тис. грн. - поточні зобов'язання на кінець звітного періоду 2025 року (відомості з балансу). Грошові кошти покривають лише 1,4% суми позову.
4) Економічне обґрунтування необхідності розстрочення Підприємство здійснює діяльність у сфері оренди нерухомості. Здає в оренду офісні (нежитлові) приміщення. Тобто, грошові надходження формуються поступово, зокрема, щомісячно. Активи представлені переважно основними засобами (нерухомістю), їх негайна реалізація суттєво зменшить дохідну базу, призведе до втрати джерела погашення боргу та засобів ведення господарської діяльності, спричинить збитки.
При цьому, з урахуванням поточного фінансового стану, підприємство спроможне виконати рішення, без втрати власної ліквідності та фактичної зупинки господарської діяльності, протягом 12 місяців.
Також при вирішенні даної заяви доводить, що слід врахувати, що станом на 06.03.2026 не погашена сума боргу становить 3 920 000,00 грн.
4 276 983,12 - 356 983,12 = 3 920 000,00 грн., де: 4 276 983,12 грн. - сума заборгованості згідно рішення суду; 356 983,12 грн. - сума оплачена 05.03.2026.
Заявник (відповідач) зазначає, що додані до заяви документи підтверджують викладені вище аргументи. За результатами діяльності у 2024 році підприємство мало збиток у розмірі 199,9 тис. грн. За результатами діяльності у 2025 році - чистий прибуток у розмірі 189,1 тис. грн. З доданих реєстрів операцій по рахунку за останні шість місяців (з вересні 2025 року до лютого 2026 року) вбачається, що підприємство не вчиняє сумнівних фінансових транзакцій, не виводить коштів, а всі оплати пов'язані зі сплатою обов'язкових платежів чи пов'язані з обслуговуванням нерухомого майна.
Суд звертає увагу на те, що враховуючи існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Як вбачається із матеріалів справи, заявник надав докази, що наразі неспроможний виконати рішення суду, що підтверджується: аналітичною довідкою; витягом розрахунком ГП; податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2024 рік; фінансовою звітністю малого підприємства за 2024 рік; податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2025 рік; фінансовою звітністю малого підприємства за 2025 рік; реєстрами операцій по рахунку за вересень 2025 року, жовтень 2025 року листопад 2025 року, грудень 2025 року, січень 2026 року та лютий 2026 року.
При цьому, заявник (відповідач) доводить, що останнім прийнято рішення повністю та добровільно (без заходів примусового стягнення) погасити заборгованість перед позивачем, визначену рішенням суду. Проте, негайне виконання рішення призведе до зупинення господарської діяльності товариства.
Суд приймає до уваги зазначені доводи ТОВ «ГРАНД ПЕРСОНА» та зазначає, що 04.03.2026 вже компенсовано прокуратурі витрати у розмірі 51 323,79 грн на оплату судового збору (згідно платіжної інструкції №40 від 04.03.2026). Крім того, 05.03.2026 останнім здійснено переказ у розмірі 356 983,12 грн. на погашення заборгованості згідно рішення суду у даній справі (згідно платіжної інструкції №42 від 05.03.2026).
Такі дії відповідача на думку суду, свідчать про наміри останнього врегулювати існуючу заборгованість у встановленому законом порядку, у зв'язку з обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вже вище зазначив суд, питання про розстрочення виконання рішення суду має вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Суд враховує, що прокурор та позивачі у даній справі не заперечували щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Суд надавши оцінку, справедливого балансу між інтересами сторін в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі, водночас останні будуть усунуті в майбутньому.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника (відповідача) у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на господарську діяльність останнього.
Отже, вищезазначені обставини істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі.
Згідно ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Приписами ч.5 ст.240 ГПК України встановлено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення у справі №903/767/25 є 26.11.2025.
Отже, враховуючи приписи ч.5 ст.331 ГПК України, кінцевий строк розстрочення рішення до 25.11.2026, обрано відповідачем правильно.
Судом враховано фінансовий стан боржника та те, що розстрочка виконання рішення в даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, не сприятиме ухиленню від його виконання та надасть боржнику можливість виконати судове рішення.
За вказаних обставин, суд з урахуванням принципу дотриманням балансу інтересів сторін, зважаючи на наведені відповідачем у заяві про розстрочення мотиви а відсутність заперечень інших учасників справи, дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Персона», а відтак розстрочення виконання судового рішення від 26.11.2025 у справі 903/767/25 до 25.11.2026.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
постановив:
1. Заяву Товариства з обмежено відповідальністю “Гранд Персона» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року по справі № 903/767/25 - задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року по справі № 903/767/25 у частині залишку заборгованості в розмірі 3920000 грн, визначивши наступний порядок його виконання:
1) до 25.03.2026 сплатити 100 000,00 грн;
2) до 24.04.2026 сплатити 477 500,00 грн;
3) до 25.05.2026 сплатити 477 500,00 грн;
4) до 25.06.2026 сплатити 477 500,00 грн;
5) до 24.07.2026 сплатити 477 500,00 грн;
6) до 25.08.2026 сплатити 477 500,00 грн;
7) до 25.09.2026 сплатити 477 500,00 грн;
8) до 23.10.2026 сплатити 477 500,00 грн;
9) до 25.11.2026 сплатити 477 500,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 20.03.2026
Суддя А. С. Вороняк