24.02.2026 м. Дніпро Справа № 908/2614/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Абадей М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025 (суддя Юлдашев О.О.; повне судове рішення складено 02.07.2025), постановлену за результатами попереднього засідання у справі № 908/2614/24
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м. Запоріжжя, -
1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
В провадженні Господарського суду Запорізької області на стадії реструктуризації боргів перебуває справа № 908/2614/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Акціонерне товариство «Сенс банк» звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/2614/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у сумі 3654610,36 грн.
Заява мотивована наявністю у ОСОБА_1 заборгованості перед Акціонерним товариством «Сенс банк» за кредитним договором № 1871 від 11.07.2007, що підтверджується виконавчим написом нотаріуса № 18965 від 12.09.2017 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022 у справі № 904/8856/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , якою з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.07.2022, суд визнав кредиторські вимоги банку на суму 3151428,84 грн (ІІ черга) та 283628,65 грн (ІІІ черга).
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 17.06.2025 відмовив у визнанні грошових вимог Акціонерного товариства «Сенс банк» у справі № 904/4147/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відмову у визнанні грошових вимог банку місцевий господарський суд мотивував відсутністю доказів надання кредиту за договором, як-от первинних документів, якими може бути підтверджено розмір заборгованості або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Водночас виконавчий напис нотаріуса не підтверджує наявність заборгованості, оскільки його виконання можливе лише тоді, коли вимога є безспірною.
Посилання заявника на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022 по справі № 904/8856/21 місцевий господарський суд відхилив, оскільки вказане судове рішення мало значення для встановлення заборгованості ОСОБА_1 лише у справі № 904/8856/21, водночас, після закриття судового провадження зазначений судовий акт не має самостійного значення в будь-якій іншій справі.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Акціонерне товариство «Сенс банк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24 та ухвалити нове судове рішення, яким грошові вимоги скаржника визнати у повному обсязі.
Скаржник вважає, що заборгованість боржника у справі № 908/2614/24 підтверджується виконавчим написом нотаріуса, вчиненим у зв'язку із наявністю безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Сенс банк», що встановлено нотаріусом у відповідності до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат». Тобто, в момент вчинення виконавчого напису, нотаріус перевірив документи, які підтверджують безспірність вимог заявника, тому місцевий господарський суд не мав підстав для сумніву щодо наявності у боржника заборгованості за укладеним з банком кредитним договором.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс банк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24.
У судовому засіданні 24.02.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) уклало 11.07.2007 з ОСОБА_1 (позичальник) договір кредиту № 1871, відповідно до умов пункту 1.1 якого кредитор надає позичальникові у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 74000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) уклало 11.07.2007 з ОСОБА_1 (іпотекодавець) іпотечний договір № 620, відповідно до умов пункту 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 1871 від 11.07.2007.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович 12.09.2017 вчинив виконавчий напис № 18956, яким запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 1871 від 11.07.2007 за період з 23.12.2014 по 23.07.2017, яка складається:
- прострочена заборгованість - 65375,29 доларів США;
- прострочена заборгованість по нарахованих % - 50280,69 доларів США;
- сума частини боргу становить 115655,98 доларів США, та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до статуту, затвердженого рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-банк» і АТ «Укрсоцбанк» (протокол № 1/2019 від 21.11.2019), Акціонерне товариство «Альфа-банк» створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником всього майна, прав та зобов'язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
Згідно з протоколом № 2/2022 від 12.08.2022, на позачергових загальних зборах акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-банк» ухвалено рішення змінити найменування банку на Акціонерне товариство «Сенс банк».
Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1010 від 03.09.2024 статутом визначено, що Акціонерне товариство «Сенс банк» є правонаступником усіх прав і обов'язків Акціонерного товариства «Альфа-банк».
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 25.11.2021, між іншим, відкрив провадження у справі № 904/8856/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.06.2022 визнав грошові вимоги Акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 на суму 4540,00 грн (судовий збір; позачергово), 3151428,84 грн (ІІ черга), 283628,65 грн (ІІІ черга), які гуртуються на виконавчому написі нотаріуса № 18965 від 12.09.2017.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 18.07.2023, між іншим, залишив без розгляду звіт арбітражного керуючого Лященко С.С. від 10.03.2023 про нарахування та виплату основної грошової винагороди, припинив процедуру реструктуризації боргів і закрив провадження у справі № 904/8856/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Апеляційний господарський суд зазначає, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Таким чином, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).
Заявлені у даній справі грошові вимоги обґрунтовані наявністю у боржника перед заявником заборгованості з кредитного договору, на підтвердження чого господарському суду надані копії договору кредиту № 1871 від 11.07.2007 і виконавчого напису нотаріуса від 12.09.2017, вчиненого через невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення кредиту за цим договором.
Відмовляючи у визнанні грошових вимог, місцевий господарський суд із застосуванням підвищеного стандарту доказування, дійшов висновку про недостатність доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Апеляційний господарський суд зауважує, що розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.
Водночас за пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20 і від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в певному спеціальному порядку, який є відмінним від інших форм (зокрема й судової) надання захисту таким правам та інтересам.
Своєю чергою, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами, що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, водночас нотаріус не є юрисдикційним органом який має право вирішувати спори щодо стягнення заборгованості за кредитом.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022, якою визнані грошові вимоги Акціонерного товариства «Альфа-банк» до Єрмакової Наталії Миколаївни, які грунтуються на виконавчому написі нотаріуса № 18965 від 12.09.2017, не є преюдиційним судовим рішенням у справі № 908/2614/24, оскільки здійснені в ній висновки щодо наявності заборгованості за кредитним договором № 1871 є правовою оцінкою, наданою судом в рамках іншої справи, провадження за якою закрите і дана обставина не позбавляє заявника обовязку щодо надання первинних документів в рамках іншого провадження.
Таким чином, враховуючи підвищений стандарт доказування при розгляді заяв про визнання грошових вимог, в разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо виникнення ґрошового зобов'язання, заявником не доведено здійснення господарської операції із надання боржнику у справі № 908/2614/24 кредиту за договором № 1871, оскільки матеріали справи не містять первинної документації на підтвердження вчинення господарської операції з кредитування, також матеріали заяви не містять рішення юрисдикційного органу, яким би підтверджувалося надання боржнику кредиту за договором і наявність у нього заборгованості з його повернення, тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні грошових вимог
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Сенс банк».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 20.03.2026
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ