20 березня 2026 року м. Харків Справа № 913/67/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх. №564 Л/1) на рішення ухвалене Господарським судом Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В. 10.03.2026 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін
у справі №913/67/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ,
до Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області, смт.Станиця Луганська, Щастинський р-н, Луганська область,
про стягнення 12780,56грн
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1114/21-БО-Т від 11.11.2021 в загальному розмірі 12780,56грн, з яких основний борг в сумі 7805,22грн, пеня в сумі 1648,72 грн, 3% річних в сумі 645,37грн та інфляційні втрати в розмірі 2681,25грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код 56Х930000010610Х) передав у власність відповідача (ЕІС-код 56XS00011RBF000Q) протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року природний газ загальним об'ємом 2,145 тис.куб.м. на загальну суму 35508,34грн, що підтверджується даними з інформаційної платформи оператора ГТС щодо остаточних алокацій відборів споживача, а також даними складених актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022. Однак, відповідач розрахунки за придбаний природній газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався за зобов'язаннями грудня 2021 року - січня 2022 року. Оскільки за зобов'язаннями лютого 2022 року розрахунок проведено не було, у відповідача обліковується заборгованість у сумі 7805,22грн.
У зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1648,72грн, обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3% річних у сумі 645,37грн, обрахованих за період з 16.04.2022 по 16.01.2025, та інфляційні втрати в сумі 2681,25грн, обраховані за період з травня 2022 року по грудень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.03.2026 у справі №913/67/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області про стягнення 12780,56грн задоволено частково.
Стягнуто з Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг за договором у сумі 6778,86грн, пеню в сумі 1431,92грн, 3% річних у сумі 560,51грн, інфляційні втрати в сумі 2328,67грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2103,86грн.
В решті позову відмовлено.
За висновками суду, окупація території місцезнаходження відповідача - території Станично-Луганської селищної територіальної громади, з 24.02.2022 є загальновідомим фактом (підтвердженим до того ж Кабінетом Міністрів України), та враховуючи положення ст.13-1 Закону №1207-VII, якою встановлено пряму заборону на переміщення послуг трубопровідним транспортом на тимчасово окуповану територію, суд дійшов висновку про те, що позивач у період з 24.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію природного газу відповідачу.
Судом також враховано, що загальновідомий у розумінні ч.3 ст.75 ГПК факт окупації території місцезнаходження і діяльності відповідача з 24.02.2022 (підтверджений у встановленому законодавством порядку) за стандартом вірогідності згідно ст.79 ГПК України зумовлює недоведеність представленими у справі доказами факт набуття з 24.02.2022 саме відповідачем права власності на відповідний обсяг природного газу та споживання ним такого газу.
Зазначені обставини за висновками суду є окремою підставою для відмови в задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості поставленого природного газу на тимчасово окуповану територію в період з 24.02.2022 по 28.02.2022.
Суд дійшов висновку про те, що правомірною до стягнення з відповідача є заборгованість за вказаним договором за зобов'язаннями лютого 2022 року у розмірі 6778,86грн за наступним розрахунком: 0,4095 тис.куб.м. (обсяг спожитого природного газу з 01.02.2022 по 23.02.2022) х 16554грн (ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ, враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору).
В задоволенні іншої частини вимоги щодо стягнення 1026,36грн (вартості газу, поставленого в період з 24.02.2022 по 28.02.2022 у кількості 0,062 тис.куб.м., зокрема - 0,010 тис.куб.м. 24.02.2022 та 0,052 тис.куб.м. - 28.02.2022) суд відмовив.
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу, суд здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого 2022 року, суд дійшов висновку про наявність в них помилки в частині визначеної позивачем бази для нарахування вказаних сум, тому суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням визначеної до стягнення судом суми основного боргу за зобов'язаннями лютого 2022 року в розмірі 6778,86грн та дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 560,51грн, нараховані за період з 16.04.2022 по 16.01.2025, та інфляційні втрати в сумі 2328,67грн, нараховані за період з травня 2022 року по грудень 2024 року. В іншій частині вимог суд відмовив.
Також, суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням визначеної до стягнення судом суми основного боргу за зобов'язаннями лютого 2022 року в розмірі 6778,86грн та зазначив, що за допущене прострочення виконання грошового зобов'язання з відповідача обґрунтовано підлягає стягненню пеня в сумі 1431,92грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені суд відмовив.
20.03.2026 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2026 у справі № 913/67/25 в частині відмови в стягненні 1 026,36 грн основного боргу, 216,80 грн пені, 84,86 грн 3% річних та 352,58 грн інфляційних втрат скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
2. Стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги
Скаржник зазначає, що розглядаючи дану справу, суд першої інстанції фактично застосував положення ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Висновки судів, ґрунтуються на висновках, які викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23. Судом першої інстанції фактично застосовано положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в поточній редакції, однак не враховано, що до вказаного Закону вносились зміни, і в певний період діяли різні редакції Закону. Вказаний Закон, станом на лютий 2022 та до 20.03.2022 року, не визначав тимчасово окупованими територію Луганської області та не регулював взагалі відносини із суб'єктами, що перебували на такій території.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції проігноровано положення статті 58 Конституції України, яка закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі.
Зазначає, що станом на сьогодні Радою національної безпеки і оборони України не приймалось жодного рішення, в якому б визначались тимчасово окуповані території .
На переконання апелянта рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Так само загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2025 року у справі №908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Позивач зазначає, що саме відповідач мав оперативно припинити споживання газу та звертатись до відповідних органів з питання можливості врегулювання взаємовідносин, які виникли між сторонами, на законодавчому рівні. Позивач мав правомірні очікування, що за наявності факту споживання природного газу - він отримає від відповідача оплату отриманого природного газу.
Апелянт посилається на те, що позовні вимоги є обґрунтовані, відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі. Проте, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині часткової відмови в позові.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 справу №913/67/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Згідно з п.17.5. Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи №913/67/25, апеляційний господарський суд, відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, вважає за необхідне витребувати матеріали даної справи у суду першої інстанції.
Керуючись статтею 234, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Витребувати у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/67/25.
Відкласти вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2026 у справі №913/67/25 до надходження матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати за веб-адресою https://eag.court.gov.ua/sud4875/
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін