11 березня 2026 року м. Харків Справа № 917/1602/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 2732 П/2), апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." (вх. 2733 П/2), апеляційну скаргу Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вх. 2772 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Кльоповим І.Г. (повне рішення складено 28.11.2025)
за позовом ОСОБА_2 , смт.Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область,
до відповідачів:
1. Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, смт.Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область,
2. ОСОБА_1 , с.Клюсівка, Новосанжарський район, Полтавська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Селянського (фермерського) господарства "Гасанов С. М.", с.Лелюхівка, Полтавський район, Полтавська область,
про звільнення та повернення земельної ділянки,
ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 41,16 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, що розташована на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, шляхом визнання недійсними результатів земельних торгів, що проведені Приватним підприємством "Регіональний інвестиційний центр аукціонів" та оформлені протоколом № 1 від 08.05.2019 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, а також шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2019, що укладений між Руденківською сільською радою та ОСОБА_1 , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31516100, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46829019 від 13.05.2019.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 позов задоволено повністю. Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, площею 41,16 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, що розташована на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Визнано недійсними результати земельних торгів, що проведені Приватним підприємством "Регіональний інвестиційний центр аукціонів" та оформлені протоколом №1 від 08.05.2019 року земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016. Визнано недійсним договір оренди землі від 08.05.2019 року, що укладений між Руденківською сільською радою та ОСОБА_1 , що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31516100, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46829019 від 13.05.2019 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України "Про оренду землі"); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об'єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови від 20 березня 2019 року у справі №587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц).
Відтак, враховуючи те, що, будучи обізнаним про перебування справи №542/118/17 про визнання недійсним договору оренди землі від 14.10.2014, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 , в суді касаційної інстанції та за відсутності остаточного рішення у даній справі (касаційна скарга була подана 30.03.2018), орган місцевого самоврядування передчасно передав земельну ділянку (кадастровий номер 5323481400:00:001:0016) для продажу права оренди на торгах, у зв'язку з чим, на думку суду, спірний договір оренди землі від 08.05.2019 укладено з порушенням права ОСОБА_2 на оренду, яке не припинено та було скасоване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 18.12.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 у справі №917/1602/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 . Також, апелянт просить стягнути судові витрати, понесені Фермерським господарством "Сороміцький В.Я.", в тому числі понесені витрати на професійну правову допомогу.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:
- у справі №917/1602/25 Господарський суд Полтавської області мав відмовити у задоволенні позову з підстав неналежного позивача до неналежного відповідача - ОСОБА_1 як фізичної особи, оскільки останнім після отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створено Фермерське господарство "Сороміцький В.Я.". Відтак, скаржник вказує, що незалучення до складу учасників у справі ФГ "Сороміцький В.Я.", як переможця аукціону та добросовісного набувача права оренди землі, позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх прав, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин;
- суд, закриваючи підготовче провадження у справі, незважаючи на повідомлення відповідача про оскарження ухвал Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі №917/1602/25, порушив процесуальні норми ст. 177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За твердженням скаржника передчасне закриття підготовчого провадження призвело до порушення права на захист, рівності, змагальності сторін, справедливого судового розгляду.
- неявка в судове засідання 20.11.2025 відповідача була першою, причини якої судом не було встановлено та не визнано їх неповажними. Враховуючи процесуальну активність відповідача суд мав відкласти судове засідання, зокрема для можливості підготовки та виступу сторони у судових дебатах;
- гр. ОСОБА_1 , який є головою та засновником ФГ "Сороміцький В.Я.", діяв у межах правового поля, взявши участь у відкритих земельних торгах (аукціоні), організованих відповідно до рішень органу місцевого самоврядування Руденківської сільської ради, та одержав перемогу у порядку, встановленому положеннями ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України та нормами Закону України "Про оренду землі". Участь у відкритих земельних торгах, своєчасне укладення договору оренди, належне виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати, відсутність порушень умов договору та скарг на результати аукціону підтверджують правомірність і добросовісність його дій. За твердженням скаржника, особа, яка вважає себе власником спірної земельної ділянки, не вжила належних заходів для захисту своїх прав, хоча мала таку можливість, що виключає підстави для заперечення правомірності набуття ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою. В свою чергу судом першої інстанції не було досліджено питання добросовісності відповідача - Фермерського господарства «Сороміцький В.Я.», як належного користувача спірної земельної ділянки та правонаступника орендаря;
- господарським судом першої інстанції необґрунтовано визнано недійсними результати торгів за відсутності жодного документу їх організації та проведення;
- при набутті права гр. ОСОБА_1 як засновником ФГ «Сороміцький В.Я.» на оренду земельної ділянки, останній покладався на легітимність та добросовісність дій державних органів, а тому потреба позивача у виправленні помилки не можуть здійснюватися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а повинні покладатися на саму державу.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 2732 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, надання доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу - ОСОБА_2 ; роз'яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.
30.12.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 14956), до якої додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 у сумі 7267,20 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу - ОСОБА_2 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. 2732 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25; призначено справу до розгляду на "11" лютого 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1602/25.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 18.12.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." також надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 у справі №917/1602/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 . Також, апелянт просить стягнути судові витрати, понесені Фермерським господарством "Сороміцький В.Я.", в тому числі понесені витрати на професійну правову допомогу.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:
- з 04.10.2021 право оренди - користування земельної ділянкою з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 загальною площею 41,1600га призначеної для ведення фермерського господарства, перейшло до Фермерського господарства "Сороміцький В.Я.". Відповідно, Фермерське господарство "Сороміцький В.Я." є належним користувачем зазначеної земельної ділянки та належною стороною у всіх правовідносинах і судових спорах, що виникають щодо цієї земельної ділянки;
- рішення у справі №917/1602/25 від 20.11.2025 є таким, що порушує права та інтереси Фермерського господарства "Сороміцький В.Я.", зокрема право мирного та вільного володіння і користування орендованою земельною ділянкою, добросовісно набуте на законних підставах та реалізоване господарством протягом тривалого часу на підставі чинного договору оренди, що призвело до необґрунтованого обмеження гарантованих Конституцією та чинним законодавством України прав землекористувача;
- ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 необґрунтовано, без належного обґрунтування та врахування думки інших учасників справи, повернено зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." до ОСОБА_2 та Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Селянського (Фермерського) господарства "Гасанов С.М." про визнання недійсним наказу та договору оренди та додані до неї документи заявнику;
- Господарським судом Полтавської області до участі у справі було залучено Селянське (фермерське) господарство "Гасанов С.М." (ухвала суду від 18.09.2025) за відсутності встановлення відношення вказаного фермерського господарства (доказів набуття будь-яких речових чи зобов'язальних прав) до спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016;
- суд першої інстанції не надав оцінки обставинам законного та прозорого набуття права оренди земельної ділянки, зокрема участі у відкритих земельних торгах, відсутності оскарження результатів аукціону у встановлені законом строки, своєчасного укладення договору оренди та належного виконання його умов, у тому числі сплати орендної плати в повному обсязі;
- судом першої інстанції безпідставно визнано недійсними результати земельних торгів за відсутності дослідження обставин, за яких було проведено аукціон, не перевірено рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких такий аукціон було призначено та проведено, а також не досліджено матеріали та документи, що безпосередньо стосувалися організації, підготовки та проведення аукціону (земельних торгів);
- ОСОБА_2 не надала жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про реальне володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, що унеможливлює визнання наявності у неї порушеного права чи законного інтересу, а її тривала бездіяльність щодо захисту ймовірних майнових прав виключає можливість покладення негативних наслідків на добросовісного набувача.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." (вх. 2733 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 залишено без руху; встановлено Фермерському господарству "Сороміцький В.Я." десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору, надання доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ОСОБА_2 ; роз'яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.
30.12.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 14948), до якої додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 у сумі 7267,20 грн, докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу - ОСОБА_2 , а також докази наявності зареєстрованого електронного кабінету скаржника у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." (вх.2733 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25; призначено справу до розгляду на "11" лютого 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 22.12.2025 до Східного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку також надійшла апеляційна скарга від Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 року у справі №917/1602/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог з посиланням на положення ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що укладення 08.05.2019 між орендодавцем Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 договору оренди землі про передачу в строкове платне користування - земельної ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,16 га строком - на 10 років відбулося з дотримання норм чинного законодавств у сфері регулювання земельних відносин, оскільки даний правочин було укладено за результатами земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, об'єкт продажу право оренди на земельну ділянку площею 41,16 га, кадастровий номер 5323481400:00:001:0016 та на момент проведення аукціону та укладання договору будь-які обмеження і заборони щодо даної земельної ділянки були відсутні.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 апеляційну скаргу Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вх. 2772 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 залишено без руху; встановлено Новосанжарській селищній раді Полтавського району Полтавської області десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги; роз'яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.
07.01.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 225), до якої додані докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 у сумі 4542,00 грн.
07.01.2026 матеріали справи № 917/1602/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (вх. 2772 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25; призначено справу до розгляду на "11" лютого 2026 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Сороміцький В.Я.", Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області подано на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25, колегія суддів дійшла висновку про їх спільний розгляд.
14.01.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25; відмовити ФГ "Соромицький В.Я." у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/1602/25.
В обґрунтування своєї позиції вказує про таке:
- апелянтами не конкретизовано правові підстави, на підставі яких в якості позивача та відповідача повинні бути залучені фермерські господарства, а не безпосередньо сторони правочину, який був предметом спору. Зокрема, за твердженням позивача, фактичний обробіток земельної ділянки ФГ "Сороміцький В.Я." не доведено належними та допустимими доказами; наявність у нього права користування (за належного документального підтвердження), є підставою для залучення його в якості третьої особи;
- подання апеляційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви не є підставою для зупинення провадження у справі чи відкладення судового засідання. Відповідного клопотання про продовження строків підготовчого судового засідання відповідачем не було подано, як і інших процесуальних клопотань. Відтак, закриття підготовчого судового провадження не порушувало будь-яких прав відповідача, який будь-яких клопотань до початку розгляду справи по суті не подавав;
- накладення штрафу на Новосанжарську селищну раду у зв'язку з невиконанням вимог ухвали є правом, а не обов'язком суду. Відповідного клопотання про застосування відповідних заходів процесуального примусу будь-яка сторона у справі не заявляла;
- посилання відповідача на неналежний склад відповідачів у справі, за наявності подання зустрічної заяви саме ОСОБА_1 , за твердження скаржника вказує на неоднозначну позицію апелянта щодо належного складу учасників у справі, яку неможливо вважати вірною, виходячи з предмету спору та обраного позивачем способу захисту;
- з приводу ухвалення рішення без участі та явки відповідача у справі позивач зазначає, що позиція обох відповідачів в цьому аспекті є узгодженою та недобросовісною, адже 20.11.2025 жоден відповідач не з'явився в судове засідання, без подання будь-яких процесуальних клопотань;
- порушення ОСОБА_2 строків внесення орендної плати не стосується предмету доказування у даній справі, та не має будь-якого правового значення, адже: 1) дане порушення не призвело до розірвання договору; 2) не тягне за собою недійсність правочину;
- в даному випадку має місце негаторний, а не віндикаційний позов. Відтак, підстав для застосування судом ст. 388 ЦК України (надання оцінки добросовісності відповідача - ОСОБА_1 ) в суду не було. Всі посилання на прозорість та чесність набуття в оренду земельної ділянки відповідачем не мають значення за правом первісного титулу, тобто першого права оренди ОСОБА_2 ;
- враховуючи те, спірний договір оренди землі від 08.05.2019 Руденківською сільською радою та ОСОБА_1 , після проведення земельних торгів, укладено передчасно та з порушенням права ОСОБА_2 на оренду, що не припинено та було скасоване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вимоги позивача підлягають задоволенню.
27.01.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Новосанжарській селищній раді Полтавського району Полтавської області у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/1602/25; рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/1602/25 за позовом ОСОБА_2 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 , за участю третьої особи - СФГ "Гасанов С.М." про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції у справі позивач вказує про таке:
- спірний договір оренди землі від 08.05.2019 Руденківською сільською радою та ОСОБА_1 , після проведення земельних торгів, укладено передчасно та з порушенням права ОСОБА_2 на оренду, яке не припинено;
- дійсність договору оренди від землі від 14.10.2014, що не скасований, не визнаний недійсним та продовжує свою дію відповідно до умов про презумпцію правочину;
- скасування державної реєстрації даного правочину було передчасним та не відповідає закону. Водночас скаржник вказує про існування обов'язку у орендодавця поновити відповідний запис у зв'язку зі скасуванням постанови Полтавського апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018 постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 542/118/17 та необхідність відновлення відповідного запису та права оренди ОСОБА_2 .
В судовому засіданні 11.02.2026 з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись своїми процесуальними правами, колегія суддів вирішила оголосити перерву у розгляді справи № 917/1602/25 до 11.03.2026 до 12:00 год.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026, у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
У судовому засіданні 11.03.2026 взяв участь лише представник скаржника ФГ "Сороміцький В.Я." в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився.
Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 постановлено проводити судове засідання у справі №917/1602/25 за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кумечко М.С., та представника ФГ "Сороміцького В.Я."- адвоката Ковтун Л.О., в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
Відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Згідно з ч. 11 статті 197 ГПК України використовувані учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку.
В судове засідання 11.03.2026 представника Сороміцького В.Я. було запрошено в підсистемі "Електронний суд" для проведення конференції, однак належний стан зв'язку (звук), відповідно до якого можлива участь у розгляді справи у судовому засіданні, з боку останнього не було забезпечено.
За таких обставин, судове засідання, призначене на 11.03.2026, було проведено за відсутності представника 2-го відповідача, про що було зафіксовано в протоколі судового засідання від 11.03.2026 у даній справі.
Судовою колегією також було розглянуто клопотання представника позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування заявленого клопотання вказує на неможливість представника позивача та третьої особи прийняти особисту участь у розгляді справи через стан здоров'я, пов'язаний ротавірусною інфекцією.
Розглянувши клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, заслухавши думку представника ФГ "Сороміцький В.Я.", присутнього у судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення представника сторони не перешкоджає розгляду справи по суті.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
По-перше, заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи.
По-друге, вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого заявника, приймаючи до уваги, що правова позиція представника позивача та третьої особи викладена у відзивах на подані у справі апеляційні скарги.
Колегією суддів також враховано те, що в даному випадку це друга неявка представника позивача та третьої особи в призначене судове засідання, разом з тим сторона у справі не обмежена колом осіб на представництво своїх інтересів у суді.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про неможливість визнання неявки представника позивача та третьої особи в судове засідання поважною та можливість розгляду апеляційних скарг по суті за його відсутності.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 "Мороз та інші проти України" та інші).
Враховуючи наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, а також те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційних скарг і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку без участі відсутніх представників учасників справи.
В судовому засіданні представник ФГ "Сороміцький В.Я." підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив суд задовольнити її в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційних скаргах, відзивах на них, заслухавши пояснення представника присутнього учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
14 жовтня 2014 року, між Гасановою Оленою Петрівною та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області було укладено договір оренди землі, що зареєстрований 03.04.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9330403, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20594221 від 08.04.2015.
Відповідно до зазначеного договору оренди, орендодавець згідно наказу № 3877-СГ від 03.10.2014 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер - 5323481400:00:001:0016) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Клюсівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 41,1600 га, - рілля. Строк дії договору - 49 років.
У січні 2017 року Кобеляцька місцева прокуратура звернулась до суду з позовом до Гасанової О.П., а також Новосанжарської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Новосанжраської районної державної адміністрації від 27.01.2012 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки", розпорядження Голови Новосанжарської районної державної адміністрації від 19.10.2012 №360 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі земельної ділянки в оренду", а також про визнання недійсним договору оренди землі від 14.10.2014, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 , зобов'язати останню повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку, площею 41,1600 га.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року у задоволенні позву - відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018, апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено, рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.12.2017 скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову.
В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6560-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" відповідно до статтей 15-1, 117,122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", враховуючи рішення шостої позачергової сесії сьомого скликання Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 07.02.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну" Руденківській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Руденківської сільської ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 992,3966, які розташовані за межами населених пунктів на території Новосанжарського району Руденківської сільської ради, згідно акта приймання-передачі. Даним, наказом та актом-приймання передачі в тому числі і земельну ділянку кадастровий номер 5323481400:00:001:0016 площею 41,1600 га, цільове призначення - землі запасу, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку відсутні.
Рішенням чотирнадцятої сесії Руденківської сільської ради сьомого скликання від 21 грудня 2018 року "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" сільською радою визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовані за межами населених пунктів на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), та перелік заходів, необхідних для підготовки документації до земельних торгів. До переліку земельних ділянок комунальної власності Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області для підготовки документації до земельних торгів увійшла і земельна ділянка площею 41,16 га, кадастровий номер 5323481400:00:001:0016.
02.01.2019 Руденкївською сільською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за Руденківською сільською об'єднаною територіальною громадою на земельну ділянку площею 41,16 га, кадастровий номер 5323481400:00001:0016
Також рішенням чотирнадцятої сесії Руденківської сільської ради сьомого скликання від 21 грудня 2018 року "Про затвердження переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами" затверджено перелік земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотам й по Руденківській сільській раді.
Рішенням шістнадцятої позачергової сесії Руденківської сільської ради сьомого скликання від 22 березня 2019 року "Про проведення земельних торгів (аукціону) з продажу-права оренди на земельні ділянки комунальної власності" вирішено провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки комунальної власності та затверджено стартову ціну лотів.
08.05.2019 відбулися земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, об'єкт продажу право оренди на земельну ділянку площею 41.16 га кадастровий номер 5323481400:00:001:0016. Відповідно до протоколу №1 переможець торгів, який набув право користування земельною ділянкою, - громадянин ОСОБА_1 .
08.05.2019 між орендодавцем Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі та передано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,16 га строком на 10 років. Право оренди земельної ділянки площею 41,16 кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2019, номер запису про інше речове право 315116100.
Водночас постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 542/118/17 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018 - скасовано. Провадження у справі № 542/118/17 закрито та повідомлено, що розгляд справи належить до юрисдикції господарського суду.
Постанова мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 є засновником СФГ "Гасанов С.М." та спірна земельна ділянка отримана нею для використання в діяльності СФГ "Гасанов С.М." справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, та вона підсудна господарським судам.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" № 721-р від 12.06.2020 було затверджено території територіальних громад Полтавської області та визначено адміністративні центри, зокрема, Новосанжарської територіальної громади Полтавського району Полтавської області з центром громади у селищі Нові Санжари з переліком громад, які входять до її складу, зокрема Руденківської.
Відповідно до пп. 9 п. 6-1 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Відповідно новим власником (орендодавцем) спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, площею 41,1600 га, стала Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01.08.2025 (т.1, а.с. 16).
Скасування, в т.ч. постанови Апеляційного суду Полтавської області від 01.03.2018 у справі № 542/118/17, якою було визнано недійсним договір оренди землі від 14.10.2014, стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання недійсними публічні земельні торги (протокол № 1 від 08.05.2019) та договір оренди землі 08.05.2019, що укладений між Руденківською сільською радою та ОСОБА_1 .
20.11.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.
Як вбачається з матеріалів справи, що переглядається, 18.12.2025 особа, яка не є учасником даної справи, Фермерське господарство "Сороміцький В.Я." подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
За змістом ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейский суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки (п. 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3) і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19).
Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведену правову позицію викладено також Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 22.09.2020 у справі №908/2913/19.
Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).
При цьому, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 09.06.2020 у справі №908/2805/19.
Отже, в даному випадку, першочергово необхідно з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника - Фермерського господарства "Сороміцький В.Я.", як підстави для розгляду поданої ним апеляційної скарги у даній справі.
За наслідками дослідження підстав, з яких подана апеляційна ФГ "Сороміцький В.Я." на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25, судова колегія зазначає таке.
Предметом позову у даній справі визначено усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними результатів земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а також шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2019, що укладений між орендодавцем Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та фізичною особою ОСОБА_1 , та за яким передано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,16 га строком на 10 років.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є саме Закон України "Про фермерське господарство".
Відповідно до ст.8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.
Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З комплексного аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору оренди землі, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу користувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №922/538/19.
Велика Палата Верховного Суду також в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 визначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
З відкритих джерел, якими є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що на час надходження матеріалів цієї справи до суду першої інстанції і відкриття Господарським судом Харківської області 21.08.2025 провадження у справі № 917/1602/25 Фермерське господарство "Сороміцький В.Я." було створено і зареєстровано (04.10.2021).
Отже, з урахуванням наведеного, з моменту свого створення Фермерське господарство "Сороміцький В.Я." є користувачем земельної ділянки кадастровий номер 5323481400:00:001:0016, площею 41,16 га, з цільовим призначенням: 01.02 (для ведення фермерського господарства), яка визначена предметом спірного договору оренди землі від 08.05.2019.
З наведеного вбачається юридичний інтерес Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." щодо земельної ділянки площею 41,16 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, правова доля якого визначена резолютивною частиною рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1602/25 за наслідками задоволення позову.
Відповідно, вказаний учасник справи, на думку суду, має право на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі.
З приводу надання правової оцінки по суті спору судова колегія зазначає таке.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини перша, четверта статті 45 ГПК України).
В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Відповідно до статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки наведені в постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.
Отже, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до участі у справі у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відтак колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20.
Ще однією обставиною, яка впливає на визначення суб'єктного складу учасників спору є положення ст. 216 ЦК України, яка окреслює загальний майновий наслідок недійсності правочину реституцію.
Статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Зазначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Так, частина перша ст. 162 ГПК України регламентує, що у позовній заяві позивач (прокурор) викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити, з-поміж іншого, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Водночас визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів, особи, яка вважає), що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Відповідно до частин 1-3 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відтак, на позивача покладено обов'язок визначити відповідача/відповідачів у справі. В свою чергу залучення відповідача/співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов'язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача/співвідповідача. Можливість залучення до участі у справі відповідача/співвідповідача в апеляційного суду відсутня.
В свою чергу суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб'єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 31.08.2021 у справі № 921/273/20, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (подібний висновок міститься у п. 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, постанові Верховного Суду від 10.09.2021 №909/207/20.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви (вх.№ 1663/25), позивачем ОСОБА_2 визначено наступний склад відповідачів: фізичну особу ОСОБА_1 , з яким було укладено оспорюваний договір оренди землі від 08.05.2019, та Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області (орендодавця).
Водночас, як вже було зазначено вище, з моменту створення 04.10.2021 Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." (яке не було визначено учасником даної справи) до нього фактично перейшли права та обов'язки орендаря за договором оренди землі від 08.05.2019.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що місцевий господарський суд, який прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі 21.08.2025, тобто вже після створення ФГ "Сороміцький В.І." та набуття останнім прав землекористувача, не встановив належного складу відповідачів у даному спорі, зокрема, з огляду на мету оренди земельної ділянки, визначеної в п. 1 спірного договору оренди землі від 08.05.2019, а також відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно створення фермерського господарства, які є загальнодоступними.
Обставини створення Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." також вбачаються з матеріалів поданої у справі зустрічної позовної заяви, яка була предметом розгляду з боку господарського суду першої інстанції.
Як вже було зазначено вище, заміна відповідача здійснюється за клопотанням позивача, однак ОСОБА_2 відповідних процесуальних дій у визначеному законом порядку під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не вчинено. Водночас позивач мав можливість довідатися та звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції.
Отже, оскільки на час розгляду цієї справи місцевим господарським судом спірна земельна ділянка перебувала у користуванні саме ФГ "Сороміцький В.Я." (сторони оспорюваного правочину), тому звернення позивача з позовними вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 не відповідає наведеним правовим приписам та є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22, від 12.03.2025 у справі № 613/571/18.
На підставі викладеного вище суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами апеляційного перегляду в позові має бути відмовлено.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Пунктом 4. ч. 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, належним чином не перевірено та не встановлено належний суб'єктний склад цього спору, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 , апеляційна скарга Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." та апеляційна скарга Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги у даній справі, судова колегія приймає до уваги положення ст. 129 ГПК України та обґрунтованість заявлених апеляційних вимог, тому на позивача слід покласти витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційну скаргу Фермерського господарства "Сороміцький В.Я.", апеляційну скаргу Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/1602/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7267,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "Сороміцький В.Я." (37373, Полтавська область, Новосанжарський район, с.Клюсівка, вул. Центральна, 62, код ЄДРПОУ 43471784) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7267,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (39300, Полтавська область, Нові Санжари, вул. Центральна, 23, код ЄДРПОУ 21044987) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9084,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 20.03.2026.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова