ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 березня 2026 року Справа № 902/618/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
ТОВ "Олвінтекс": арбітражний керуючий ліквідатор Забарін А.Ф. (в режимі відеоконференції)
ТОВ "Павер Інжинірінг": Мужик Л.І. (в режимі відеоконференції)
Резнік А.О.: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс"
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025
у справі № 902/618/24
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжинірінг" (вул. Кудрявська, 13-19, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43334431)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" (вул. Коцюбинського, 62, с.Павлівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22436; код ЄДРПОУ 44063342)
про банкрутство
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/618/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на стадії ліквідаційної процедури.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025, серед іншого:
1. В задоволенні клопотання ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" б/н від 24.06.2025 про призначення судово-економічної експертизи у справі № 902/618/24, відмовлено.
2. В задоволенні заяви арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. № 08-09/2025 від 08.09.2025 (вх. № 01-36/1087/25) про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, відмовлено.
3. В задоволенні заяви арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. б/н від 27.05.2025 (вх. № 01-36/655/25) про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, відмовлено.
08.12.2025 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі № 902/618/24, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- зобов'язання ТОВ "Олвінтекс" перед ТОВ "Павер Інжиніринг" виникло на підставі договору купівлі-продажу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022, у якому вказано, що дата здійснення оплати, тобто строк виконання зобов'язання - 30.11.2022;
- як вбачається з відомостей, наданих керівником боржника на адресу суду у листі від 27.02.2025, замість погашення наявної заборгованості перед ТОВ "Павер Інжиніринг" боржник продовжував нарощувати кредиторську заборгованість перед іншими кредиторами: ТОВ "Біохімінвест" - 1 030 000,00 грн (поворотна фінансова допомога) - дата виникнення зобов'язання 10.04.2024; ТОВ "Біохімінвест" - 1 200,00 грн (оренда автомобіля ЗАЗ АВ67 05СА) - дата виникнення зобов'язання 30.06.2024; ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" - 3 000,00 грн (оренда офісного приміщення) - дата виникнення зобов'язання 31.12.2024; ТОВ "НВК МФК" - 359 100,00 грн (поворотна фінансова допомога) - дата виникнення зобов'язання 05.07.2024; інше (ПДВ на виплачені аванси) - 68 000,00 грн;
- такі дії керівництва боржника щодо нарощування кредиторської заборгованості призвели до того, що розмір кредиторської заборгованості ТОВ "Олвінтекс" на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючим кредитором - ТОВ "Павер Інжиніринг" більше ніж в 6 разів перевищував розмір його активів;
- поряд з цим у боржника були відсутні як грошові кошти, так і активи, за рахунок яких можна було б погасити заборгованість хоча б перед ТОВ "Павер Інжиніринг", як ініціюючим кредитором;
- згідно з балансом ТОВ "Олвінтекс" станом на 31.12.2024 власний капітал підприємства станом на кінець року становив 567 700,00 грн, а чистий прибуток за результатом 2024 року становив: мінус 237 000,70 грн;
- таким чином вже станом на 10.04.2024 (дата виникнення зобов'язання перед ТОВ "Біохімінвест") боржник мав ознаки неплатоспроможності наявність грошових зобов'язань перед принаймні двома кредиторами, які перевищували активи боржника;
- згідно фінансової звітності ТОВ "Олвінтекс" та розшифровки статей балансу, яка була надана керівником банкрута, ТОВ "Олвінтекс" до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство мало невиконанні грошові зобов'язання перед ТОВ "Біохімінвест" за двома правочинами: поворотна фінансова допомога в сумі 1 030 000,00 грн (дата виникнення зобов'язання 10.04.2024); оренда автомобіля ЗАЗ АВ67-05СА в сумі 1 200,00 грн (дата виникнення зобов'язання 30.06.2024);
- таким чином керівник боржника та його засновник були зобов'язані ще у квітні 2024 звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, адже на той момент вже були наявні ознаки неплатоспроможності;
- внаслідок проведеного аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТОВ "Олвінтекс", за результатом якого складено звіт від 30.04.2025 було встановлено, що результати аналізу коефіцієнтів ліквідності підприємства протягом періоду, що аналізується обумовлюють критичну ліквідність - коли підприємство є неплатоспроможним та наявні ознаки надкритичної неплатоспроможності;
- результати аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства протягом періоду, що аналізується обумовлюють критичний стан фінансової стійкості підприємства;
- таким чином, результати аналізу основних показників, що визначають фінансово-господарський стан підприємства протягом періоду, що аналізується визначають незадовільну господарську діяльності боржника, яка характеризується критичним рівнем ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності;
- враховуючи зазначений фінансовий стан ТОВ "Олвінтекс", а також наявність кредиторської заборгованості перед п'ятьма кредиторами, керівник ТОВ "Олвінтекс", а також органи управління боржника - ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (єдиний засновник та учасник), були зобов'язані звернутися до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- в процесі ліквідаційної процедури ТОВ "Олвінтекс" відбулося повернення грошових коштів боржника, у зв'язку із чим грошові вимоги кредиторів були частково погашені;
- за таких умов 17.11.2025 на адресу суду першої інстанції подано заяву щодо уточнення розміру солідарної відповідальності, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" грошові кошти в сумі 2 235 145,28 грн;
- висновок суду першої інстанції щодо того, що до заяви про покладення солідарної відповідальності не додано документального підтвердження обґрунтування настання у боржника неплатоспроможності не відповідає дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам;
- судом першої інстанції в тексті оскаржуваної ухвали не надано жодної правової оцінки тому, що попереднім керівником ОСОБА_1 не виконано вимог ухвали Господарського суду Вінницької області від 25.06.2025 про витребування від нього договору та інших документів, на підставі яких виникла заборгованість ТОВ "Олвінтекс" перед ТОВ "Біохімінвест", а також надання інформації про стан розрахунків з вищевказаним кредитором;
- як один із аргументів на відмову у покладенні солідарної відповідальності суд першої інстанції вказав, що суд зважає на наявні в матеріалах справи докази щодо вжиття ОСОБА_2 заходів стосовно звернення до правоохоронних органів щодо факту вибуття природного газу, отриманого від ТОВ "Павер Інжиніринг", з власності ТОВ "Олвінтекс";
- суд першої інстанції врахував лише факт подання заяви до правоохоронних органів та вважав це достатньою обставиною для того, аби спростувати презумпцію вини керівника боржника;
- проте судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що листом від 22.10.2025 № 25/2-140 вих.25 Офісом Генерального прокурора на запит ліквідатора ТОВ "Олвінтекс" повідомлено, що за результатами опрацювання масиву даних ЄРДР кримінальних проваджень, у яких обліковано ТОВ "Олвінтекс" як заявника/потерпілого, не встановлено;
- на момент розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності та винесення оскаржуваної ухвали про відмову в її задоволення, у власності боржника відсутні будь-які активи, за рахунок яких можливо здійснити погашення грошових вимог кредиторів.
На підставі викладеного скаржник просить:
1. Поновити строк на апеляційне оскарження.
2. Скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі № 902/618/24.
3. Ухвалити нове судове рішення, яким визнати директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та орган управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (код: 00902151) такими, що допустили порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" грошові кошти в сумі 2 235 145,28 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.12.2025, для розгляду справи № 902/618/24 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Павлюк І.Ю.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.12.2025 витребував з Господарського суду Вінницької області матеріали справи № 902/618/24.
09.12.2025 від ТОВ "Олвінтекс" надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
22.12.2025 до суду надійшли матеріали справи № 902/618/24.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 22.12.2025 по 02.01.2026 включно здійснено її заміну у справі № 902/618/24, протокол від 24.12.2025, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Коломис В.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі № 902/618/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2026 о 10:00.
Ухвалою суду від 05.01.2026 задоволено клопотання (вх. № 5337/25) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
05.01.2026 (вх. № 97/26), через систему Електронний суд, від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Олвінтекс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі № 902/618/24 про відмову у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі 902/618/24 - залишити без змін.
Ухвалою суду від 28.01.2026 задоволено клопотання (вх. № 430/26) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжинірінг" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 02.02.2026 задоволено клопотання (вх. № 490/26) ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
02.02.2026 (вх. № 923/26), через систему Електронний суд, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" надійшла відповідь на відзив, в якому просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким визнати директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" ОСОБА_1 та орган управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівкаміжрайагротехсервіс" такими, що допустили порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" грошові кошти в сумі 1 884 772,01 грн.
Судове засідання 04.02.2026 не відбулося у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Коломис В.В. Учасників справи повідомлено про неможливість проведення судового засідання шляхом розміщення відповідної інформації на офіційній сторінці суду веб-порталу "Судова влада в Україні" (у розділі "Новини та події суду"), а також шляхом направлення довідки про неможливість проведення судового засідання до їх зареєстрованих електронних кабінетів.
09.02.2026 обставини, які унеможливили проведення судового засідання 04.02.2026, усунуто, тому ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 розгляд справи призначено на 04.03.2026 об 11:00.
В судове засідання 04.03.2026 з'явилися арбітражний керуючий Забарін А.Ф., представник ТОВ "Павер Інжинірінг" та ОСОБА_1 . Інші учасники у справі про банкрутство не забезпечили участі своїх уповноважених представників. Про час та дату судового засідання учасники були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомляли.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 26.12.2025 та 09.02.2026 явка представників сторін в судове засідання 04.03.2026 обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності інших учасників справи про банкрутство, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали.
Заслухавши в судовому засіданні 04.03.2026 арбітражного керуючого Забаріна А.Ф., представника ТОВ "Павер Інжинірінг" та ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.03.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.03.2026) відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 902/618/24 на 16.03.2026 о 14:00.
16.03.2026 в судовому засіданні за участі арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. та представника ТОВ "Павер Інжинірінг" судом проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення (постанова).
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення арбітражного керуючого Забаріна А.Ф., представника ТОВ "Павер Інжинірінг" та ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.03.2026, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.12.2024, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/618/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс".
В подальшому ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025, за результатами попереднього засідання, встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" у справі № 902/618/24, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжинірінг" в розмірі 1 860 548,01 грн - заборгованості (четверта черга задоволення); 24 224,00 грн - судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (перша черга задоволення).
Постановою Господарського суду Вінницької області від 28.05.2025, серед іншого, ТОВ "Олвінтекс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Забаріна А.Ф.
Разом з тим 28.05.2025 до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. надійшла заява від 27.05.2025 (вх. № 01-36/655/25) про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, в якій арбітражний керуючий просив: покласти на ОСОБА_1 та ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника, як таких, що допустили порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь ТОВ "Олвінтекс" 1 884 772,01 грн заборгованості за зобов'язаннями боржника.
23.06.2025 до Господарського суду Вінницької області від ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" надійшли заперечення на заяву арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.06.2025 задоволено клопотання арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про витребування доказів у справі № 902/618/24.
Зобов'язано попереднього керівника ТОВ "Олвінтекс" - ОСОБА_1 надати до суду:
- засвідчені копії договорів або інших документів, на підставі яких виникла заборгованість ТОВ "Олвінтекс" перед: ТОВ "Біохімінвест", код: 35165147 - 1 030 000,00 грн (поворотна фінансова допомога); ТОВ "Біохімінвест", код: 35165147 - 1 200,00 грн (оренда автомобіля ЗАЗ АВ67- 05СА); ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", код: 00902151 - 3 000,00 грн (оренда офісного приміщення); ТОВ "НВК МФК", код: 43620691 - 359 100,00 грн (поворотна фінансова допомога); ТОВ "Павер Інжиніринг", код: 43334431 - 2 069 349,63 грн (заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу від 29.11.2022 № ПГ/22/4005); інше - 68 000,00 грн (ПДВ на виплачені аванси);
- інформацію про стан розрахунків з вищевказаними кредиторами та засвідчені копії документів, які це підтверджують.
27.08.2025 до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. надійшла заява № 27-08/2025 від 27.08.2025 щодо уточнення розміру солідарної відповідальності керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, в якій просив: визнати директора ТОВ "Олвінтекс" ОСОБА_1 та орган управління ТОВ "Олвінтекс" - ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" такими, що допустили порушення приписів частини 6 ст. 34 КУзПБ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь ТОВ "Олвінтекс" грошові кошти в сумі 2 526 481,28 грн.
04.09.2025 до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. надійшли письмові пояснення № 02-4/465 від 03.09.2025 на заперечення ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" від 23.06.2025.
10.09.2025 до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. надійшла, серед іншого, заява № 27-08/2025 від 27.08.2025 щодо уточнення розміру солідарної відповідальності керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, в якій просив: визнати директора ТОВ "Олвінтекс" ОСОБА_1 та орган управління ТОВ "Олвінтекс" - ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" такими, що допустили порушення приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь ТОВ "Олвінтекс" грошові кошти в сумі 2 275 145,28 грн.
Також 18.11.2025 до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. надійшла заява № 17-11/2025 від 17.11.2025 щодо уточнення розміру солідарної відповідальності керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, в якій просив: визнати директора ТОВ "Олвінтекс" ОСОБА_1 та орган управління ТОВ "Олвінтекс" - ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" такими, що допустили порушення приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на користь ТОВ "Олвінтекс" грошові кошти в сумі 2 235 145,28 грн.
19.11.2025 до Господарського суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшли заперечення № 19-01 від 19.11.2025 на уточнену заяву про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності у справі № 902/618/24 про банкрутство ТОВ "Олвінтекс" та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
20.11.2025 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. від 27.05.2025 (вх. № 01-36/655/25) про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24.
Вказана ухвала мотивована тим, що арбітражним керуючим не визначено початок перебігу місячного строку, передбаченого частиною 6 статті 34 КУзПБ та не надано належних доказів виникнення неплатоспроможності боржника і її впливу на невиконання зобов'язань перед іншими кредиторами, а також не вжито всіх передбачених законом заходів для наповнення ліквідаційної маси, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність визначення кінцевого дійсного розміру солідарної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас апеляційна скарга не містить будь-яких доводів чи заперечень щодо відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" про призначення судово-економічної експертизи та заяви арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника, у зв'язку з чим у цій частині ухвала суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, відповідь на відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом приписів частини 1 статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про відмову у покладенні на керівника та засновника боржника солідарної відповідальності у зв'язку з порушенням ним вимог частини 6 статті 34 КУзПБ та стягнення з керівника відповідної суми.
За приписами абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов'язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Абзац 2 частини 6 зазначеної статті визначає, що якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ). Суд зазначив, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. У зв'язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема постанова Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21), частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У поданій заяві про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника арбітражний керуючий, зокрема, вказав, що саме 30.11.2022 у ТОВ "Олвінтекс" виникло грошове зобов'язання перед ТОВ "Павер Інжиніринг" в розмірі 1 675 002,00 грн на підставі договору купівлі-продажу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022.
Натомість замість здійснення погашення заборгованості перед ТОВ "Павер Інжиніринг", ТОВ "Олвінтекс" продовжувало нарощувати кредиторську заборгованість перед іншими особами: ТОВ "Біохімінвест", код: 35165147 - 1 030 000,00 грн (поворотна фінансова допомога) - дата виникнення зобов'язання 30.06.2024; ТОВ "Біохімінвест", код: 35165147 - 1 200,00 грн (оренда автомобіля ЗАЗ АВ67- 05СА) - дата виникнення зобов'язання 30.06.2024; ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", код: 00902151 - 3 000,00 грн (оренда офісного приміщення) - дата виникнення зобов'язання 31.12.2024; ТОВ "НВК МФК", код: 43620691 - 359 100,00 грн (поворотна фінансова допомога) - дата виникнення зобов'язання 05.07.2024; інше - 68 000,00 грн (ПДВ на виплачені аванси), що було встановлено за результатами проведеної інвентаризації.
Це призвело до того, що розмір кредиторської заборгованості ТОВ "Олвінтекс" наразі більше ніж в 6 разів перевищує розмір його активів, а тому погашення грошових вимог ТОВ "Павер Інжиніринг", як ініціюючого кредитора є неможливим за рахунок майна боржника.
При цьому для погашення заборгованості перед іншими кредиторами активи у боржника також відсутні.
Згідно з балансом ТОВ "Олвінтекс" станом на 31.12.2024, власний капітал підприємства станом на кінець року становив 567 700,00 грн, таким чином вже 30.06.2024 (дата отримання поворотної фінансової допомоги) від ТОВ "Біохімінвест" в розмірі 1 030 000,00 грн підприємство було неплатоспроможним, адже не мало можливості виконати грошові зобов'язання перед ТОВ "Павер Інжиніринг" та ТОВ "Біохімінвест".
За таких умов, враховуючи наявність ризиків банкрутства підприємства, керівник та засновник боржника, як органи управління ТОВ "Олвінтекс" були зобов'язані звернутися до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Олвінтекс", чого всупереч вимогам частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства вчинено не було.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 902/1468/23 задоволено позов ТОВ "Павер Інжиніринг" до ТОВ "Олвінтекс" про стягнення 2 009 211,46 грн. Присуджено до стягнення 1 675 002,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022, 76 396,82 грн - інфляційних втрат, 49 011,02 грн - 3 % річних, 208 801,62 грн - пені.
При цьому у вказаній справі встановлено, що строк виконання грошового зобов'язання ТОВ "Олвінтекс" перед ТОВ "Павер Інжиніринг" настав 30.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.12.2024 у справі № 902/618/24 визнано вимоги кредитора ТОВ "Павер Інжиніринг" в розмірі 1 860 548,01 грн - заборгованості; 24 224,00 грн - судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За результатами проведеної 28.02.2025 інвентаризації, арбітражним керуючим встановлено:
"ТОВ "Олвінтекс" має кредиторську заборгованість перед такими кредиторами:
- ТОВ "Біохімінвест", код: 35165147 - 1 030 000,00 грн (поворотна фінансова допомога);
- ТОВ "Біохімінвест", код: 35165147 - 1 200,00 грн (оренда автомобіля ЗАЗ АВ67 - 05СА);
- ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", код: 00902151 - 3 000,00 грн (оренда офісного приміщення);
- ТОВ "НВК МФК", код: 43620691 - 359 100,00 грн (поворотна фінансова допомога);
- ТОВ "Павер Інжиніринг", код: 43334431 - 2 069 349,63 грн (заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу від 29.11.2022 № ПГ/22/4005);
- інше - 68 000,00 грн (ПДВ на виплачені аванси).
При цьому розмір активів ТОВ "Олвінтекс" становить: 556 304,53 грн., пасивів - 3 530 649,63 грн.
Таким чином, розмір кредиторської заборгованості більше ніж в шість разів перевищує розмір активів боржника.
При цьому ТОВ "Олвінтекс" має кредиторську заборгованість не тільки перед ініціюючим кредитором, а й перед чотирма іншими кредиторами.
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що:
керівником ТОВ "Олвінтекс" є ОСОБА_1 ;
засновником ТОВ "Олвінтекс" є ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", код: 00902151 (частка власності 100 %).
З системи Опендатабот вбачається, що ОСОБА_1 виконує повноваження керівника ТОВ "Олвінтекс" з 24.05.2022, ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" є засновником підприємства з 30.12.2021.
Таким чином, керівник підприємства ОСОБА_1 , а також ТОВ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" як орган управління боржником (єдиний учасник Загальних зборів ТОВ "Олвінтекс") були обізнані про обставину наявності заборгованості перед ТОВ "Павер Інжиніринг" на підставі Договору купівлі-продажу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022, а також перед іншими кредиторам.
Відповідно до п. 6.36 Статуту ТОВ "Олвінтекс" виконавчим органом Товариства є Директор. Директор обирається та відкликається за рішенням Загальних зборів учасників.
Згідно із п. 6.37 Статуту Директор Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства.
Відповідно до п. 7.1 Статуту Директор є посадовою особою Товариства.
Згідно із п. 6.1 Статуту Вищим органом Товариства є загальні збори учасників Товариства. В них беруть участь учасники Товариства або призначені ними представники.
Обов'язок з оплати ТОВ "Павер Інжиніринг" за поставку природного газу виник відповідно до п. 5.1 Договору купівлі-продажу №ПГ/22/4005 від 29.11.2022 виник 30.11.2022 - (день оплати; правовий аналіз вказаному пункту договору здійснено у рішенні Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі № 902/1468/23)."
Також в результаті проведеного аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТОВ "Олвінтекс" та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства станом на 30.04.2025 встановлено:
"Результати аналізу основних показників діяльності підприємства протягом періоду, що аналізується обумовлюють первинну оцінку фінансового стану підприємства як незадовільну, що характеризується зменшенням першорядних фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Протягом всього періоду відстежується кризова неплатоспроможність та кредитоспроможність, недостатність власного капіталу, надмірна залежність від позикових коштів та відсутність чистого прибутку протягом всього періоду. Дефіцит отриманого прибутку виключає його реінвестування на розвиток підприємницької діяльності, а також унеможливлює погашення кредиторської заборгованості.
Результати аналізу коефіцієнтів ліквідності підприємства протягом періоду, що аналізується обумовлюють критичну ліквідність - коли підприємство є неплатоспроможним та наявні ознаки надкритичної неплатоспроможності. Ліквідність підприємства характеризує неспроможність за рахунок внутрішніх джерел оперативно знайти резерви платіжних коштів, необхідних для погашення боргів, і постійно, на будь-який момент часу, підтримувати рівновагу між обсягами і строками перетворення активів в грошові кошти та обсягами і строками погашення зобов'язань. Коефіцієнти абсолютної та швидкої ліквідності значно нижчі нормативного значення, що означає, що грошових і інших ліквідних активів недостатньо для негайного погашення поточних зобов'язань Товариства.
Результати аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства протягом періоду, що аналізується обумовлюють критичний стан фінансової стійкості підприємства. Відсутність оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів визначають недостатність власного капіталу, а отже фінансової рівноваги підприємства. Коефіцієнт забезпечення власними засобами вказує на ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства.
Більшість показників рентабельності підприємства протягом періоду, що аналізується мають низькі значенні або є від'ємними, що свідчить про низьку економічну ефективність діяльності підприємства.
Таким чином, результати аналізу основних показників, що визначають фінансово-господарський стан підприємства протягом періоду, що аналізується визначають незадовільну господарську діяльності боржника, яка характеризується критичним рівнем ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності.
Станом на 31.12.2024 необоротні активи ТОВ "Олвінтекс" становили 2,3 тис. грн.
За результатами проведеної інвентаризації станом на 28.02.2025 з офіційних відповідей державних органів, а також витягів з державних реєстрів, не встановлено наявність у ТОВ "Олвінтекс" основних засобів, зокрема, об'єктів нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, транспортних засобів, спеціальної техніки. Не було також встановлено наявність у ТОВ "Олвінтекс" прав інтелектуальної власності та корпоративних прав.
Оборотні активи ТОВ "Олвінтекс" станом на 31.12.2024 становили 565,4 тис. грн, що складались здебільшого з дебіторської заборгованості. За результатами проведеної інвентаризації станом на 28.02.2025 виявлено дебіторську заборгованість в сумі 562 500,00 грн та грошові кошти на рахунках в сумі 1400,00 грн. Аналіз звітності за останні роки свідчить про збільшення (накопичення) дебіторської заборгованості.
Результат аналізу власних оборотних засобів підприємства виявив їх відсутність на кінець періоду, що аналізується, що ініціює потребу в залучені позикових джерел фінансування господарської діяльності. Власні оборотні засоби не забезпечують безперервність процесу реалізації продукції та зростання прибутку, що веде до фінансових втрат та збитків.
Загальна сума поточної кредиторської заборгованості ТОВ "Олвінтекс" станом на 31.12.2024 становила 1462,2 тис. грн. Довгострокові зобов'язання, цільове фінансування та забезпечення складали 0,0 тис. грн. Станом на сьогоднішній день, судом визнано вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Олвінтекс" в загальному розмірі 1 884 772,01 грн. При цьому повний розмір кредиторський вимог ТОВ "Павер Інжиніринг" становить 2 069 349,63 грн.
Протягом 2022, 2023 р.р. діяльність ТОВ "Олвінтекс" була збитковою. Основним джерелом прибутку підприємства за 2022, 2023 р.р. є чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Показники рентабельності протягом періоду мають низькі значення або є від'ємними, таким чином свідчить про неефективність господарської діяльності підприємства. Недостатність прибутку руйнує фінансову основу для розширення діяльності, задоволення соціальних і матеріальних потреб учасників, перспективу погашання боргових зобов'язань підприємства. Найбільшу питому вагу у складі економічних елементів витрат на протягом періоду, що аналізується складає собівартість реалізованої продукції.
Протягом періоду, що аналізуються, не виявлено ознак дій з фіктивного банкрутства ТОВ "Олвінтекс", та встановлені ознаки дій з приховування та доведення до банкрутства боржника.
За результатами проведеного аналізу встановлено, що фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури".
Вказаний аналіз проведено за період 2021-2023 роки.
Дослідивши подану до місцевого господарського суду заяву арбітражного керуючого про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у справі № 902/618/24, колегія суддів зазначає, що остання не містить визначення моменту початку перебігу місячного строку, з настанням якого у боржника та/або його засновника виникає обов'язок звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як це передбачено частиною 6 статті 34 КУзПБ.
Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, на момент звернення арбітражного керуючого до суду з заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника, у справі № 902/618/24 про банкрутство ТОВ "Олвінтекс" був наявний лише один ініціюючий кредитор - ТОВ "Павер Інжиніринг" з вимогами, строк виконання за зобов'язаннями яких настав.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент постановлення ухвали місцевого господарського суду за результатами попереднього засідання та постанови про визнання боржника банкрутом, до суду першої інстанції не заявлялись інші кредитори з вимогами до боржника щодо зобов'язань, строк виконання яких настав.
Так в подальшому ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.07.2025 визнано конкурсні грошові вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Олвінтекс" в розмірі 141 846,00 грн - штрафні санкції (шоста черга задоволення вимог кредиторів); а також 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (перша черга задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/618/24.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно наявних у справі акту перевірки № 4667/02-32-07-13-44063342 від 17.02.2025 та податкових повідомлень-рішень, які прийнято за наслідками відповідної перевірки, моментом виникнення заявлених кредиторських вимог в загальному розмірі 141 846,00 грн - штрафні санкції, є період 2021 рік по грудень 2023 року, тобто до порушення провадження у справі № 902/618/24 про банкрутство ТОВ "Олвінтекс".
Також ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 визнано грошові вимоги ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МФК" до ТОВ "Олвінтекс" в розмірі: 359 100,00 грн - основного боргу (четверта черга задоволення); 19 283,18 грн - 35 % річних (четверта черга задоволення); 2 513,70 грн - інфляційні втрати (четверта черга задоволення); 17 079,39 грн - пеня (шоста черга задоволення); 89 775,00 грн - 25% штрафу (шоста черга задоволення); а також 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (перша черга задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/618/24.
Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно умов договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 15042024/ф від 15.04.2024, моментом виникнення заявлених кредиторських вимог в розмірі 359 100,00 грн основного боргу є 02.04.2025 року, тобто після порушення провадження у справі № 902/618/24 про банкрутство ТОВ "Олвінтекс", тому заявлені кредиторські вимоги до боржника є поточними.
Як вже зазначалося вище, Верховний Суд неодноразово зауважував, що зобов'язання, які підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що станом саме на 10.04.2024 строк виконання зобов'язань перед ТОВ "Біохімінвест" настав, а також не підтверджують, що на вказану дату сукупний розмір таких зобов'язань перевищував вартість активів боржника у розумінні критеріїв, визначених законодавством та сформованих у правових позиціях Верховного Суду.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно у розшифровці дебіторської і кредиторської заборгованості та інших непустих статей останнього балансу станом на 01.01.2025 зазначено, зокрема, про наявність заборгованості перед ТОВ "Біохімінвест" у розмірі 1 030 000,00 грн (поворотна фінансова допомога) із датою виникнення зобов'язання - 10.04.2024, на підставі договору № 010922-ф від 01.09.2022.
Однак колегія судів зауважує, що матеріали справи не містять вказаного договору та/або інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували реальність такого зобов'язання, умови його виконання та момент настання строку виконання, у зв'язку з чим такі обставини не можуть вважатися належним чином доведеними, з огляду на те, що відповідні зобов'язання мають бути реальними та документально підтвердженими.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності у справі був наявний лише один ініціюючий кредитор, тоді як інші кредиторські вимоги або не були заявлені, або за своєю правовою природою та моментом виникнення (зокрема як поточні) не можуть враховуватись для встановлення загрози неплатоспроможності у відповідний період.
Отже твердження скаржника про виникнення вже 10.04.2024 обов'язку звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є необґрунтованим, оскільки не підтверджено належними доказами наявності всіх передбачених умов для виникнення такого обов'язку саме на цю дату.
Крім того, колегія суддів вважає правомірним врахування судом першої інстанції наявних у матеріалах справи доказів, які свідчать про вжиття ОСОБА_1 заходів щодо звернення до правоохоронних органів у зв'язку з фактом вибуття природного газу з власності ТОВ "Олвінтекс".
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав достатнім лише факт звернення керівника боржника до правоохоронних органів та не надав належної оцінки листу Офісу Генерального прокурора № 25/2-140 від 22.10.2025, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки наведений лист лише свідчить про відсутність відомостей у ЄРДР щодо кримінальних проваджень, проте сам по собі не спростовує факту звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою.
Отже наведені обставини, зокрема посилання скаржника на відсутність відомостей у ЄРДР, не можуть свідчити про бездіяльність ОСОБА_1 як керівника боржника, оскільки, навпаки, наявні у матеріалах справи докази його звернення до правоохоронних органів підтверджують вжиття ним заходів реагування у зв'язку з вибуттям активів товариства, що свідчить про здійснення ним відповідних дій.
Тому місцевим господарським судом обґрунтовано враховано надані докази, як підтвердження вжиття керівником боржника відповідних дій, а доводи скаржника не спростовують цього висновку.
Враховуючи наведене вище у його сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що незазначення у заяві періоду початку відліку місячного строку, з яким пов'язується виникнення у боржника та/або його засновника обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини 6 статті 34 КУзПБ, а також ненадання належного документально підтвердженого обґрунтування настання у боржника стану неплатоспроможності саме у відповідний період, унеможливлює встановлення факту виникнення загрози неплатоспроможності та моменту початку її настання у даному випадку.
При цьому доводи скаржника про ненадання судом першої інстанції правової оцінки невиконанню попереднім керівником боржника вимог ухвали від 25.06.2025 про витребування доказів не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вирішення питання щодо витребування доказів, а також оцінка необхідності та достатності таких доказів для встановлення обставин справи належить до дискреційних повноважень суду.
Відповідно до положень статті 81 ГПК України, витребування доказів є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується з урахуванням предмета доказування, належності та допустимості доказів, а також з огляду на обґрунтованість відповідного клопотання учасника справи.
Таким чином суд першої інстанції, діючи в межах наданих йому процесуальним законом дискреційних повноважень, самостійно визначає доцільність витребування доказів та їх значення для вирішення спору, а відтак відсутність окремої оцінки зазначених обставин не свідчить про порушення норм процесуального права.
Крім того колегія суддів зазначає, що визначене нормами частини шостої статті 34 КУзПБ правопорушення має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Одним із таких елементів є розмір солідарної відповідальності, тобто розмір збитків, завданих боржнику, а відповідно, і його кредиторам внаслідок допущеного порушення, що полягає у порушенні визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (неплатоспроможності, в чинній редакції частини шостої статті 34 КУзПБ) боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство потребує належного та правильного, відповідно до закону, визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб'єкта (суб'єктів за наявності) солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб'єктом відповідного порушення.
Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб'єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21 (пункти 8.5, 8.6), від 05.03.2025 у справі № 908/1244/22 (пункт 7.6), від 10.04.2025 у справі № 925/367/20(925/143/24) (пункт 33), від 04.06.2025 у справі № 910/18144/23.
Щодо правил визначення розміру солідарної відповідальності у справі про банкрутство, то Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб'єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб'єктом відповідного порушення.
Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини шостої статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, пункт 8.3) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.
З огляду на наведене неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника (відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів тощо) без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, з урахуванням також того майна (активів), повернення якого до складу ліквідаційної маси боржника здійснюється за наслідками вирішення спорів про недійсність правочинів з відчуження відповідного майна (майнових прав, інших активів) боржника, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.
Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Тож, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).
Водночас у разі недостатності майна/активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.
У цих висновках суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) у вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.
Такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis у вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.
У контексті визначення порядку встановлення розміру солідарної відповідальності у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2025 у справі № 904/9266/21, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Отже грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) через неподання (несвоєчасне подання) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності; і розмір такої відповідальності має визначатися як різниця між сумою вимог кредиторів та вартістю виявлених у боржника в процедурі ліквідації майнових активів та сум, отриманих від їх реалізації.
Недотримання цього правила визначення розміру солідарної відповідальності, а саме заявлення вимоги про покладення солідарної відповідальності передчасно, зокрема до завершення реалізації всіх виявлених активів боржника, що підлягають включенню до ліквідаційної маси та погашення за рахунок отриманих сум вимог кредиторів у справі про банкрутство, виключає оцінку судом факту наявності відповідного правопорушення та його елементів, та є підставою для відмови у задоволенні відповідної вимоги.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07.10.2025 у справі № 902/1302/22.
Колегія суддів зауважує, шо звертаючись із заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника у цій справі, арбітражним керуючим не доведено обставин здійснення усіх передбачених КУзПБ дій, необхідних для виявлення та повернення майна банкрута та проведення відповідних розрахунків з кредиторами.
Водночас результатами проведення інвентаризації виявлено за боржником дебіторську заборгованість. При цьому здійснення погашення вимог кредиторів у розмірі 291 336,00 грн у цій справі відбулося за рахунок стягнення дебіторської заборгованості.
До того ж, як правильно зауважив місцевий господарський суд, арбітражним керуючим не було використано ряд інших інструментів, визначених у тому числі КУзПБ, для наповнення ліквідаційної маси банкрута у даній справі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що арбітражним керуючим на даний час не вжито усієї повноти заходів, передбачених КУзПБ у межах ліквідаційної процедури ТОВ "Олвінтекс", у зв'язку з чим заявлені вимоги є передчасними, оскільки відсутня можливість встановити дійсний розмір солідарної відповідальності як розмір збитків, завданих кредиторам у вигляді незадоволених грошових вимог до боржника.
Варто зазначити, що передчасність визначення кінцевого дійсного розміру солідарної відповідальності, як розміру заподіяних кредиторам ТОВ "Олвінтекс" збитків у вигляді незадоволених грошових вимог до боржника також підтверджується неодноразовим зверненням арбітражного керуючого до суду першої інстанції із заявами про уточнення розміру таких вимог.
Разом з тим колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута є необхідною підставою для подання до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності, а не солідарної відповідальності, оскільки зазначені вище висновки Верховного Суду, стосуються саме солідарної відповідальності.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин справи та не спростовують встановлених судом першої інстанції висновків щодо відсутності підстав для покладення солідарної відповідальності, зокрема з огляду на передчасність заявлених вимог та недоведеність необхідних умов її застосування.
Відповідно до статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з статтею 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з статтею 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 20.11.2025 у справі № 902/618/24 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
На підставі статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20 листопада 2025 року у справі № 902/618/24 в частині відмови у задоволенні заяви арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про покладення солідарної відповідальності на керівника та засновника боржника - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 902/618/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повну постанову складено "20" березня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.