12.03.2026 Справа № 914/2726/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» від 20.11.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/3408/25 від 20.11.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 (суддя Яворський Б.І.)
у справі № 914/2726/25
за позовом Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Моршинської міської ради
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»
про стягнення 88 920,00 грн шкоди
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області першим заступником керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області ( далі - прокурор) подано позов в інтересах держави в особі Моршинської міської ради ( далі - позивач) до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі -ДСГП “Ліси України» в особі філії "Карпатський лісовий офіс", відповідач) про стягнення 88 920,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ДП «Стрийське лісове господарство» (правонаступником якого є відповідач), в порушення ст.ст. 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, ст.ст 26, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та охоронного зобов'язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування невстановленими особами 12 дерев породи «дуб звичайний сироростучий» у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва на території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», чим заподіяно державним інтересам матеріальну шкоду в сумі 88 920,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі №914/2726/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДСГП “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс»: на користь Моршинської міської ради завдану порушенням природоохоронного законодавства шкоду в сумі 88 920,00 грн; на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, як постійний лісокористувач та особа, що зобов'язана здійснювати лісову охорону, порушив вимоги законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив незаконну рубку 12 дерев породи «дуб звичайний сироростучий» на підвідомчій йому території, що є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з ДСГП "Ліси України" в особі філії “Карпатський лісовий офіс» на користь Моршинської міської ради 88 920,00 грн шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ДСГП "Ліси України" в особі філії “Карпатський лісовий офіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі №914/2726/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним встановленням судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом не встановлено які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були ним порушені, не конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок. За обставинами цієї справи саме посадові особи відповідача виявили та повідомили правоохоронні органи про виявлення незаконної рубки дерев, що підтверджує належне виконання такими обов'язку щодо контролю за збереженням лісів.
Окрім того, апелянт зазначає про недоведеність заявленого до стягнення розміру шкоди з огляду на те, що: спеціальний уповноважений орган державного нагляду (Держекоінспекція) не проводив перевірки із застосуванням інструментально-лабораторного контролю та не складав відповідного акта з зазначенням детального опису виявленого порушення; складений під час досудового розслідування у кримінальному провадженні протокол огляду місцевості не є належним доказом наявності незаконно зрубаних дерев, розміру та кількості пнів; поданий прокурором на підтвердження розміру шкоди експертний висновок складений лише на основі повідомлених органом досудового розслідування даних без огляду зрізаних дерев та здійснення замірів їх діаметрів.
Стрийська окружна прокуратура Львівської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі №914/2726/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність ДП «Стрийське лісове господарство» (правонаступником якого є відповідач), яка полягає у незабезпеченні останнім належної охорони і захисту лісу від незаконної рубки на підвідомчій підприємству території, а також розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
Моршинська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 справу №914/2726/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" в особі філії “Карпатський лісовий офіс» залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі №914/2726/25 та вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом.
Стрийською окружною прокуратурою Львівської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021141130000322 від 20.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки 12 дерев породи «дуб звичайний сироростучий» у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва на території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський».
Відповідно до акта огляду місця правопорушення лісового законодавства від 19.05.2021, складеного працівниками ДП «Стрийське лісове господарство»: у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва виявлено незаконну порубку 12 сироростучих дерев породи «дуб» діаметрами пнів 55см, 47см, 54см, 57см, 49см, 59см, 58см, 68см, 60 см ( 3 шт), 53см; у результаті порушення заподіяно шкоду в сумі 88 920,00 грн, що розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013.
19.05.2021 слідчим СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області за участю представника ДП «Стрийське лісове господарство» проведено огляд лісових насаджень у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва (про що складено відповідний протокол огляду місця події), під час якого виявлено порубку 12 сироростучих дерев породи «дуб» діаметрами пнів 55см, 47см, 54см, 57см, 49см, 59см, 58см, 68см, 60 см (3 шт), 53см . До протоколу огляду місця події долучено фототаблиці.
Відповідно до здійсненого Державною екологічною інспекцією розрахунку від 29.01.2023, внаслідок незаконної рубки 12 сироростучих дерев породи «дуб» у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва заподіяно шкоду в розмірі 88 920,00 грн
У межах досудового розслідування кримінального провадження на підставі постанови слідчого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено інженерно-екологічну експертизу.
Згідно з висновком експерта № 1463-Е від 26.07.2023 розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою 12 сироростучих дерев породи «дуб» у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва на території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» становить 88 920,00 грн.
Як зазначає прокурор, особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.
Відповідно до охоронного зобов'язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 3086,8205 га, який включає, в тому числі, квартал 482Лисовицького лісництва передано під охорону ДП «Стрийське лісове господарство».
Наказом Державного агенства лісових ресурсів №804 від 26.10.2022 створено ДСГП «Ліси України».
Згідно з наказом Державного агенства лісових ресурсів №976 від 04.11.2022 припинено ДП «Стрийське лісове господарство» шляхом його реорганізації, а саме -приєднання до ДСГП «Ліси України».
Відповідно до п. 1.4.16 Статуту ДСГП "Ліси України" таке є правонаступником прав і обов'язків ДП "Стрийське лісове господарство" на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №976 від 04.11.2022.
Відповідно до Статуту ДСГП “Ліси України» основними напрямами діяльності останнього є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб (п. 3.2.2 Статуту); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (п. 3.2.3 Статуту); ведення первинного обліку лісів (п. 3.2.5 Статуту); забезпечення охорони типових і унікальних природних комплексів та об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу (п. 3.2.6 Статуту).
Забезпечення охорони типових і унікальних природних комплексів та об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу, ведення первинного обліку лісів і забезпечення охорони, захисту лісових насаджень виокремлені як обов'язки підприємства (пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 Статуту).
28.12.2022 утворено Філію «Стрийське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Відповідно до наказу ДСГП “Ліси України» від 18.10.2024: припинено філію “Стрийське лісове господарство» ДСГП “Ліси України» шляхом її закриття; визначено, що документація філії передається до філії “Карпатський лісовий офіс».
Наказом ДСГП «Ліси України» від 03.10.2024 за № 1705 затверджено положення про філію «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Відповідно до п. 1.1. Положення Філія «Карпатський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України» ( далі - Підприємство).
Відповідно до п. 2.2. Положення предметом діяльності Філії є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.
Відповідно до п. 7.8. Положення Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні Підприємства, оренді або інших речових правах.
Як зазначає прокурор та не заперечують інші учасники справи, територія, на якій зафіксовано незаконну порубку, відноситься до Моршинської міської територіальної громади.
21.08.2025 прокурор звернувся до Моршинської міської ради з листом, в якому просив повідомити чи зверталась міська рада до суду з позовною заявою про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища - незаконною рубкою 12 дерев породи «дуб сироростучий» у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва , та чи відшкодовано таку шкоду.
В листі-відповіді від 27.08.2025 Моршинська міська рада повідомила прокурора, що заходи щодо стягнення шкоди в судовому порядку міською радою не вживалися, а також надала реквізити спеціального рахунку для стягнення шкоди.
29.08.2025 Стрийською окружною прокуратурою відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» скеровано Моршинській міській раді повідомлення про представництво інтересів держави та звернення до суду з позовом про стягнення 88 920,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Моршинської міської ради в цій справі судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор зазначав, що територія, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, відноситься до Моршинської міської територіальної громади, а тому саме до місцевого бюджету Моршинської міської ради повинна стягуватись шкода, завдана навколишньому природному середовищу такою рубкою, а інтереси територіальної громади не захищаються належним чином органом місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції, серед іншого, формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.
За змістом ст. ст. 42, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється, зокрема, за рахунок місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Зважаючи на наведене, прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як зазначалось вище, листом від 21.08.2025 прокурор інформував Моршинську міську раду про виявлене порушення в сфері охорони навколишнього природного середовища та просив повідомити про вжиті заходи реагування.
Моршинська міська рада листом від 28.08.2025 повідомила прокурора, що заходи щодо стягнення шкоди в судовому порядку міською радою не вживалися, а також надала реквізити спеціального рахунку для стягнення шкоди.
Вказане свідчить про те, що позивач не вжив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звертався до суду з відповідним позовом з метою стягнення шкоди, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ “Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної вирубки дерев в сумі 88 920,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч.1 ст.17 ЛК України).
За приписами ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.
Водночас, статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники, які залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
За змістом ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону, зокрема, підприємствам, установам, організаціям з оформленням охоронного зобов'язання.
За обставинами цієї справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконну рубку лісових насаджень, відноситься до території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», який відповідно до охоронного зобов'язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 передано під охорону ДП «Стрийське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс".
Вказана обставина відповідачем не заперечується та не спростовується.
Згідно з умовами вказаного охоронного зобов'язання землекористувач зобов'язаний: дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду; дотримуватись вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
Відповідно до Статуту ДСГП “Ліси України» основними напрямами діяльності останнього є, зокрема: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб (п. 3.2.2 Статуту); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (п. 3.2.3 Статуту).
Відповідно до п.2.2. Положення про філію “Карпатський лісовий офіс» ДСГП “Ліси України» предметом діяльності філії є, серед іншого, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства.
За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не заперечується факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває під його охороною.
Оскільки охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, сам факт незаконної рубки свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення заходів з охорони лісу. При цьому, не важливо хто саме здійснив незаконну рубку дерева та ким виявлено факт такої рубки, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування.
Відповідач, як лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, в результаті чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в сумі 88 920,00 грн.
Відтак, наявними у справі доказами у їх сукупності доведено наявність складу правопорушення: (1) незаконної порубки дерева на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв'язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов'язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.
Відповідач не подав суду доказів, які б підтвердили, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а доводи апелянта про недоведеність його протиправної бездіяльності відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необгрунтовані.
Щодо доводів скаржника про недоведеність розміру шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у господарській справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.
Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).
Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав наступне:
- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;
- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;
- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;
- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків у цій справі прокурор подав суду висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1463-Е від 26.07.2023 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи, призначеної у кримінальному провадженні, відкритому за фактом незаконної рубки дерев.
У вказаному висновку зазначено, що судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» №4038-XII від 25.02.1994, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Пункт 11.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, визначає, що об'єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріалізовані джерела інформації, зокрема, відображені у схемах, планах, фотографіях, протоколах та інших матеріалах справи. Вибір методики та способу проведення дослідження належить виключно до компетенції експерта ( п.1.4. Інструкції).
З поданих прокурором доказів вбачається, що розрахунки розміру шкоди здійснено судовим експертом відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" та з врахуванням зафіксованих у кримінальному провадженні даних про діаметри пнів зрізаних дерев.
Такі дані відображені, зокрема, в складеному слідчим за участю представника відповідача протоколі огляду місця події, а також в акті огляду місця вчинення лісопорушення, складеному представниками відповідача.
Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували відсутність у осіб, якими складено наявні в матеріалах справи акти, повноважень чи спеціальних знань для здійснення відповідних замірів та складання таких актів, а також доказів, які б підтверджували невідповідність зафіксованих даних щодо діаметрів зрізаних дерев дійсним обставинам справи.
Отже, висновок експерта узгоджується із іншими доказами у справі, не суперечить їм та оцінюється судом в сукупності.
Доводи апелянта про те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного
законодавства уповноваженим державним органом нагляду не проводилась, а в матеріалах справи відсутній акт Державної екологічної інспекції відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки такий доказ, як акт перевірки Держекоінспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства, а відсутність такого акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові про стягнення шкоди. Такої ж позиції дотримується і Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22.
Відтак, доводи апелянта про недоведеність розміру шкоди відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необгрунтовані.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» від 20.11.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/3408/25 від 20.11.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2025 у справі №914/2726/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.