19 березня 2026 року
м. Харків
справа № 636/2601/24
провадження № 22-ц/818/644/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивач - Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації,
відповідачі - ОСОБА_1 , Приватно-орендне підприємство «Русь Єдина»,
треті особи - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 липня 2025 року в складі судді Гніздилова Ю.М.
У квітні 2024 року Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова в інтересах держави в особі позивача Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина», треті особи - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони.
Позовна заява мотивована тим, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 22 га кадастровий номер 6321610100:05:001:0109, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
На підставі договору оренди землі від 08.09.2020 вказана земельна ділянка передана ОСОБА_1 в оренду Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина» строком на 7 років.
Зазначив, що земельна ділянка за кадастровим номером 6321610100:05:001:0109, загальною площею 22 га відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Остання розташована уздовж державного кордону України за межами населеного пункту на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області, тобто перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, а тому не може перебувати у приватній власності.
Просив усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 22,0 га з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 № б/н від 08.09.2020, укладеним між ОСОБА_1 та Приватно-орендним підприємством «Русь Єдина»;
скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області, з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі речових прав ОСОБА_1 та Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина»;
скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2111093963216; запис про право власності 37158334 від 03.07.2020, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Корнєвою І.Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52954570 від 03.07.2020) з припиненням речових прав ОСОБА_1 , та закриттям розділу 2111093963216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
зобов'язання ОСОБА_1 та Приватно-орендне підприємство «Русь Єдина» повернути у державну власність в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га;
вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 липня 2025 року, в якому ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 29 вересня 2025 року виправлено описку, позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі позивача Харківської обласної військової адміністрації - задоволено, визнано недійсним договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 22,0 га з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 № б/н від 08.09.2020, укладеним між ОСОБА_1 та Приватно-орендним підприємством «Русь Єдина»;
скасовано в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області, з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі речових прав ОСОБА_1 та Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина»;
скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2111093963216; запис про право власності 37158334 від 03.07.2020, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Корнєвою І.Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52954570 від 03.07.2020) з припиненням речових прав ОСОБА_1 , та закриттям розділу 2111093963216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
зобов'язано ОСОБА_1 та Приватно-орендне підприємство «Русь Єдина» повернути у державну власність в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 056,00 грн;
стягнуто з Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина» на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної суми не підтверджує її належності до земель оборони та не впливає на її цільове призначення. Прокурором не спростовано того факту, що на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність, остання відносилась до категорії земель із цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення, будь-яких рішень стосовно зміни їх цільового призначення не приймалися, а докази того, що саме ця земельна ділянка належала до категорії земель із цільовим призначенням землі оборони у позовній заяві відсутні. Прокурором не надано доказів на підтвердження необхідності отримання органами /ДПС спірної земельної ділянки у постійне користування, а відсутність ініціативи з боку вказаного органу свідчить про відсутність такої потреби/необхідності. Судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24. Законодавство виокремлює із прикордонної смуги (в її межах) земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України для облаштування та утриманні лінії прикордонних інженерних споруд. Інші земельні ділянки в межах прикордонної смуги, які не використовуються для розташування прикордонної інженерної інфраструктури та не підлягають обов'язковому відведенню в постійне користування військовими частинами ДПС України, тобто мають інший правовий режим та не належать до земель оборони, можуть перебувати у комунальній та приватній власності.
Зазначив, що витребування майна із чужого незаконного володіння є правомірним та ефективним способом захисту в цій справі, який, однак, не можна застосовуватись щодо всієї площі земельних ділянок, адже таку вимогу можна розглядати лише стосовно тієї частини земельної ділянки, що накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону. Прокурор має довести, яка саме площа земельних ділянок, в яких межах накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону. Захистити право без з'ясування повних відомостей про спірні земельні ділянки та їх ідентифікації неможливо. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Жодних доказів того, що спірна земельна ділянка накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону матеріали справи не містять. Навпаки, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка знаходиться поза вищевказаної межі, оскільки, як зазначено судом першої інстанції, відстань спірної земельної ділянки до Державного кордону України, якщо вимірювати з півночі, у найвіддаленішій точці становить приблизно 2 980 метрів, найближча точка спірної земельної ділянки розташована на відстані приблизно 2 401 метрів до Державного кордону.
Вважав, що до спірних правовідносин може бути застосовано виключно віндикаційний спосіб захисту. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Посилався на те, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а судом першої інстанції безпідставно не застосовано вимоги ч.5 ст.390 ЦК України. Повернення земельної ділянки є необґрунтованим втручанням у мирне володіння (користування), а тому задоволення позову є неприпустимим.
Стверджував, що прокурором не обґрунтовано підстав для представництва інтересів Держави. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач, маючи повну процесуальну дієздатність, має бажання ініціювати такий спір на захист власних прав чи інтересів, чи висловлював свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв'язку з чим є потреба захисту його інтересів органами прокуратури.
23.10.2025 за допомогою системи «Електронний суд» Харківська обласна державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
24.10.2025 за допомогою системи «Електронний суд» Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
23.02.2026 за допомогою системи «Електронний суд» Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова подала письмові пояснення у справі.
13.03.2026 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав додаткові пояснення у справі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 15.04.2020 видано наказ №7748-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0089) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.32-33 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2020 ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0089, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.45-48 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 15.04.2020 видано наказ №7744-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0090) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.28-29 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2020 ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0090, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.53-56 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 15.04.2020 видано наказ №7746-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0092) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.34-35 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2020 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0092, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.61-64 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 15.04.2020 видано наказ №7742-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0093) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.43-44 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2020 ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0093, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.81-84 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7918-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0094) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.36-37 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2020 ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0094, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.98-101 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7920-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0095) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.26-27 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2020 ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0095, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.73-76 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7921-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_9 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0096) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.24-25 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2020 ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0096, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.49-52 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7919-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_10 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0097) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.38-39 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2020 ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0097, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.57-60 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7922-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_11 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0098) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.30-31 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2020 ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0098, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.69-72 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7923-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_12 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0099) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.22-23 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2020 ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0099, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.65-68 том 1).
Головним управлінням Держеокадастру у Харківській області 16.04.2020 видано наказ №7917-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області; передано гр. ОСОБА_13 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321610100:05:001:0100) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.20-21 том 1).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2020 ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_2 купив цілу земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321610100:05:001:0100, розташовану за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області (а.с.77-80 том 1).
В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321610100:05:001:0092, 6321610100:05:001:0093, 6321610100:05:001:0090, 6321610100:05:001:0089, 6321610100:05:001:0096, 6321610100:05:001:0094, 6321610100:05:001:0095, 6321610100:05:001:0098, 6321610100:05:001:0100, 6321610100:05:001:0099, 6321610100:05:001:0097 об'єднано в одну окрему земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 загальною площею 22,0 га, про що у Державному земельному кадастрі містяться відповідні відомості (а.с.85-97 том 1).
В подальшому ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 03.07.2020, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО Корнєвою І.Ю. та зареєстрованому в реєстрі за №674, подарував, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 площею 22,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.40-42,105 том 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321610100:05:001:0109, площею 22 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (запис про право власності 37158334 від 03.07.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2111093963216) (а.с.108-109 том 1).
На підставі договору оренди землі від 08.09.2020 вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0109 передана ОСОБА_1 в оренду ПОП «Русь Єдина» строком на 7 років (а.с.102-103 том 1).
Щодо загальних засад забезпечення оборони України.
Основні засади забезпечення національної безпеки і оборони держави визначені Конституцією України.
Приписи статті 17 Конституції України передбачають, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Аналіз зазначеної правової норми дає підстави вважати, що:
- захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та завданням усіх суб'єктів публічної влади;
- оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються передовсім на Збройні Сили України, які є основним суб'єктом забезпечення оборони держави;
- захист державного кордону України як невід'ємна складова системи забезпечення оборони держави покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Прийняті на виконання Конституції України законодавчі акти конкретизують приписи Основного Закону України.
Так, Закон України «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону № 1932-ХІІ).
Згідно з абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 3 Закону № 1932-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення охорони державного кордону України.
Наведені правила узгоджуються із приписами частини другої статті 2 Закону України «Про державний кордон України» (далі - Закон № 1777-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає, що охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні ДПС України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Отже, законодавством чітко визначено, що для забезпечення оборони держави органи публічної влади повинні використовувати всі наявні у державі матеріальні ресурси та засоби, включно із землями оборони.
Щодо умов належності земель до категорії «землі оборони» та правового режиму їх використання.
За змістом статей 13 та 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою винятково відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частинами першою та другою статті 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частини перша та друга статті 18 ЗК України).
Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.
Частиною другою статті 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Згідно із частинами першою та п'ятою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються винятково згідно із Законом № 1345-IV.
Основи правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Відповідне регулювання містить також і статті 1 та 2 Закону № 1345-IV, якими передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.
Також згідно з частиною третьою статті 77 ЗК України (в редакції Закону № 232-IX зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-IX) навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі потреби створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам ДПС України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30- 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів.
Отже, Законом № 232-IX доповнено статтю 77 ЗК України та визначено належність до земель оборони земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які використовуються для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Отже, приписи ЗК України та законодавства, яке визначає правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони як за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, так і ознакою територіальної наближеності (прилеглості) до державного кордону України (безпосередньо вздовж державного кордону України та мети використання (облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків тощо). Такі землі на момент прийняття оскаржуваного у цій справі Наказу могли перебувати винятково в державній власності. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду враховує mutatis mutandis власні висновки, викладені у підпунктах 7.21-7.24 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
Щодо належного способу захисту в розглядуваному спорі.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].
Тож це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, зокрема, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).
Підсумовуючи викладене вище, потрібно наголосити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)].
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, від 02 липня 2025 року у справі № 902/122/24 (провадження № 12-15гс25).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження, принципу змагальності судового процесу.
Отже, застосування принципу jura novit curia не є безмежним, оскільки, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін (див. постанову Верховного Суду від 11 червня 2025 року у справі № 552/2493/22 (провадження № 61-16995св24).
Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що заявлений прокурором позов про усунення перешкод власнику-державі в особі Харківської державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди землі, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання ОСОБА_1 повернути у державну власність земельну ділянку не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Такі висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду, яка є сталою та сформованою.
Заявлені позовні вимоги до Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина», є похідними від вимог до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку, тому задоволенню також не підлягають.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 18168,00 грн підлягає стягненню з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , Приватно-орендного підприємства «Русь Єдина», треті особи: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони - залишити без задоволення.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 18168,00 грн за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина