Справа № 727/290/26
Провадження № 2/727/877/26
20 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді:Одовічен Я.В.
за участю
секретаря: Зінич О.М.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання та додаткових витрат на оплату навчання, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання та додаткових витрат на оплату навчання.
Посилалася на те, що перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , який рішенням суду було розірвано.
Від спільного життя у них є син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із нею.
Відповідно до рішення суду у справі №2-2991 від 21.12.2011 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
09.01.2026 року їх сину виповнилося 18 років і стягнення аліментів припинилося.
Однак, 01.09.2025 року їх син ОСОБА_4 почав навчатися у Чернівецькому національному університеті ім.Ю.Федьковича. Навчання сина відбувається на денній формі навчання, у зв'язку з чим останній не має змоги влаштуватись на роботу та самостійно отримувати заробіток.
Вказувала на те, що на даний час потреби сина значно зросли у зв'язку з його навчанням в закладі вищої освіти та супутніми витратами.
Зокрема: значними витратами на навчання у вищому навчальному закладі, включаючи оплату за договором із навчальним закладом; додаткові освітні потреби, пов'язані з регулярними заняттями англійської мови, придбання зошитів, підручників, посібників; потребою у приватних ІТ-курсах, які дитина планує проходити з метою формування професійних навичок, що вимагає значних фінансових витрат; соціальними потребами щодо нормального розвитку.
У разі зменшення розміру аліментів або встановлення фіксованої меншої суми дитина буде поставлена в умови очевидного матеріального обмеження, що суперечить принципам захисту прав дитини та обов'язкам батьків, визначеним Конституцією України, Сімейним кодексом та міжнародними актами.
Окрім того, зазначила, що вартість навчання згідно з умовами договору про надання освітніх послуг складає 46200 гривень. Нею здійснено оплату вартості навчання за рік.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Так, відповідач працює головним спеціалістом у Департаменті фінансів Чернівецької ОВА та одержує заробітну плату, інших дітей не має, аліменти не сплачує. Має можливість надавати грошову допомогу без погіршення його матеріального стану, у зв'язку з чим має змогу утримувати їх спільну дитину.
Просила стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином 23 років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Також просила стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати на оплату вартості навчання дитини ОСОБА_4 , який продовжує навчання у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича в розмірі витрат на навчання, передбачених договором №Дог - ІФТКН-003351 до закінчення навчання, враховуючи перший курс навчання.
Ухвалою суду від 29.01.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що позивач помилково ототожнює стягнення аліментів на неповнолітню дитину зі стягненням аліментів на повнолітню особу з урахуванням можливості обох батьків.
Відповідач протягом 2024-2025 років платив аліменти щомісячно в середньому розмірі по 6720 гривень, що підтверджує довідкою Департаменту фінансів Чернівецької ОДА №68 від 26.02.2026 року.
ОСОБА_1 працює експертом в Чернівецькому НДЕКЦ та зазначила, що за 2025 рік перерахувала сину 53745 гривень, або 4478 гривень щомісячно.
Тобто, обоє з батьків мають змогу надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Окрім того, ОСОБА_1 не надала докази, що ОСОБА_4 вивчає іноземні мови чи замається в спортивних гуртках, на курсах підвищення кваліфікації по спеціальності.
Натомість, ОСОБА_3 надає необхідну матеріальну допомогу на утримання своїх батьків, які є пенсіонерами.
З урахуванням зазначеного, не заперечував проти стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частки від його доходу щомісячно.
Також погодився з оплатою навчання сина на 2026 рік у розмірі 11550 гривень, згідно платіжної інструкції від 06.01.2026 року Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича і в подальшому по фактичним витратам.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та підтвердила, викладені в ньому обставини. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у поданому до суду відзиві.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_5 (а.с.13).
23.08.2016 року ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 виповнилось 18 років, на даний час він є повнолітнім.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21.12.2011 року з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.8).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади Чернівецької територіальної громади від 07.01.2026 року, місце проживання сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано разом із позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.
Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Повнолітній ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання на І курсі Чернівецького національного університету ім.Юрія Федьковича, за спеціальністю «F2 інженерія програмного забезпечення». Термін навчання з 15.09.2025 року по 30.06.2029 року. Навчання здійснюється за рахунок фізичних осіб (а.с.42-43). Вартість навчання, відповідно до досліджених угод про надання платної освітньої послуги, на даний час становить 184800 грн. 00 коп., вартість навчання на рік становить 46200 гривень на рік (а.с.44).
Доказів на підтвердження того, що повнолітній син відповідача - ОСОБА_4 працевлаштований та отримує заробітну плату матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що син відповідача є повнолітнім, не працює, оскільки навчається за денною формою на І курсі Чернівецького національного університету ім.Юрія Федьковича, за спеціальністю «F2 інженерія програмного забезпечення», що позбавляє його можливості працевлаштуватися, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказувала на те, що батько ОСОБА_3 у добровільному порядку матеріальної допомоги в необхідному розмірі на утримання сина не надає, хоча має таку можливість. Вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу щомісячно.
Відповідач із запропонованим розміром аліментів не погодився та вказував на те, що надає матеріальну допомогу на утримання батьків, окрім того син є повнолітнім, а тому може сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частки від його доходів.
При цьому, із дослідженого судом реєстру платіжних інструкції на перерахування аліментів утриманих із заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до виконавчого листа №2-2991 від 21.12.2011 року, наданого Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 року по 09.01.2026 року, встановлено, що протягом 2025-2026 років з відповідача у середньому стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 6700 гривень щомісячно.
Розглядаючи аргументи, наведені позивачем, та доводи, наведені відповідачем у відзиві, суд виходить із наступного.
Так, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За змістом ст. 201 Кодексу до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Положеннями ч.3 ст.180 СК України регламентовано, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Частиною першою статті 182 СК України регламентовано, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривні на місяць.
Отже, при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, її матеріальне становище, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
У судовому засіданні судом були з'ясовані наступні обставини, які в силу приписів статті 182 Сімейного кодексу України, мають враховуватися при визначенні розміру аліментів.
Зокрема, судом встановлено, що батько повнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 працевлаштований у Департаменті фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації та щомісячно одержує заробітну плату у середньому біля 21000 гривень. Розмір, аліментів, що стягувався на утримання неповнолітньої дитини, з його заробітної плати становив біля 6700 гривень щомісячно у розмірі 1/3 частки від його доходу.
Також, у судовому засіданні представник відповідача посилався на ту обставину, що у відповідача батьки є особами пенсійного віку, розмір їх пенсії є незначним, а тому ОСОБА_3 надає їм матеріальну допомогу.
Відомостей щодо наявності у власності відповідача рухомого та нерухомого майна суду надано не було.
З огляду на зазначене, аргументи позивача про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки від його доходу щомісячно, суд вважає необґрунтованими з огляду на розмір доходів ОСОБА_3 , що був встановлений судом на підставі належних та допустимих доказів.
Одночасно суд враховує, що навчання повнолітнього ОСОБА_4 є платним, вартість платної освітньої послуги за рік навчання становить 46200 гривень (а.с.44).
Так, на даний час щомісячний розмір доходів відповідача становить біля 21000 гривень, а отже відповідно частка від його доходів становитиме біля 5200 гривень, що з урахуванням потреб повнолітнього сина та можливості батька надавати матеріальну допомогу на утримання сина, не становитиме для нього надмірний тягар.
Суд звертає увагу на те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів ті обставини, що у нього не має можливості надавати матеріальну допомогу на період навчання свого повнолітнього сина у розмірі, запропонованому позивачем.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд вважає, що відповідач, як батько зобов'язаний утримувати повнолітнього сина, оскільки останній потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням в навчальному закладі, а отже існують правові підстави для стягнення з нього аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує обставини, зазначені у статті 182 СК України, зокрема, відсутність доходів, які б свідчили про спроможність відповідача сплачувати аліменти у розмірі, запропонованому позивачем, та приходить до висновку, що ОСОБА_3 фактично спроможний надавати допомогу на утримання повнолітнього працездатного сина у розмірі 1/4 частки від його доходу щомісячно.
Саме такий розмір аліментів є обґрунтованим та відповідатиме інтересам батька та повнолітнього працездатного сина, забезпеченню його рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Щодо вимог про тсягнення додаткових витрат на оплату навчання повнолітнього суд зазначає наступне:
Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями статей 180,183,185 СК України, визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193).
Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які утримуються одним з батьків на утримання дитини.
Разом з тим, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу, стаття 198 СК України.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на неповнолітню дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Отже, положення ст.199 СК України не передбачають можливість стягнення з одного з батьків на користь іншого додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки або сина, яка продовжує навчання, як про те просить позивачка, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стаття 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину, яка навчається.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року у справі № 766/12242/16, від 25.02.2020 року у справі № 521/4397/17 та від 24.07.2019 року у справі № 521/2016/16.
Положенням ст.191 Сімейного кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі п. 1 ч. 1ст.430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1331 грн. 20 коп.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 180-183,184,191, 198-201 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), мешканця с.Чуньків, Заставнівського району, Чернівецької області, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку, починаючи стягнення з 09.01.2026 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя: ______________ Одовічен Я.В.