Справа № 636/2601/26 Провадження№ 2-о/636/80/26
20 березня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого судді -Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання -Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Семенов Єгор Сергійович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
встановив:
До Чугуївського міського суду Харківської області 19.03.2026 надійшла заява ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Семенов Є.С., подана в порядку ст. 317 ЦПК України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в якій просить встановити факт народження:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку дитини чоловічої статі на ім?я ОСОБА_4 , матір'ю якої є громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а батьком є громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2
Представник заявника обґрунтовує заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку ОСОБА_5 народила дитину - ОСОБА_6 . Батьком дитини є ОСОБА_2 . Батьки дитини перебувають у зареєстрованому шлюбі. Наразі єдиними документами, який підтверджують народження дитини, є свідоцтво, видане окупаційною владою.
Оскільки на території міста Донецька відсутні українські органи влади, батьки не можуть зареєструвати дитину за документами, виданими окупаційною адміністрацією. Тому виникає необхідність встановити факт народження дитини через суд на території України, відповідно до чинного законодавства. Згідно зі статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, у випадках, коли реєстрація народження через органи державної реєстрації актів цивільного стану неможлива, суд має повноваження встановлювати факт народження особи. Законодавство України не передбачає іншого порядку встановлення цього факту, окрім судового.
Оскільки на території міста Донецька відсутні українські органи влади, батьки не можуть зареєструвати дитину за документами, виданими окупаційною адміністрацією. Тому виникає необхідність встановити факт народження дитини через суд на території України, відповідно до чинного законодавства. Посилається на положення ст.ст. 315, 317 ЦПК України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні та на практику ЄСПЛ. Зазначає, шо документи, які видані окупаційною владою, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійними і не створюють правових наслідків, але підтверджують факт народження дитини на тимчасово окупованій території. Законодавство України не передбачає іншого порядку встановлення цього факту, окрім судового. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема, фактів народження фізичної особи та її походження. Свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує особу дитини до отримання паспорта громадянина України. Від наявності в дитини такого документа залежить виникнення у неї та реалізація особистих немайнових та майнових прав.
Ухвалою суду від 19.03.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження..
Заявниця та її представник в судове засідання не з'явились, представник заявника - адвокат Семенов Є.С. надав заяву в якій вказав про розгляд заяви без його участі, заяву підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Від заінтересованої особи ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з'явився.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви (клопотання) з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті або народження особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.
Нормами ч. 1 ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
З матеріалів заяви вбачається, що 30.05.2017 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка - « ОСОБА_9 », дружини - « ОСОБА_9 ». Цей факт підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Зі змісту медичного свідоцтва про народження серії 91 №35480525 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, народилася дитина, стать чоловіча, матір'ю якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтво видане «Республіканським спеціалізованим центром медичної генетики та пренатальної діагностики» Міністерства охорона здоров'я Донецької Народної Республіки.
Представником заявника також надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане «Донецьким міським відділом РАЦС ГРП Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки», ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку народився ОСОБА_4 .
Відповідно до затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Донецьк тимчасово окуповане з 07.04.2014.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. (п.7 ч.1 ст.1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»)
Тобто, населений пункт - місто Донецьк, є тимчасово окупованою територією України внаслідок збройної агресії РФ проти України, що перешкоджає проведенню державної реєстрації народження дитини.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України.
Згідно ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.89 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.91 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Нормами ч. 3 ст. 317 ЦПК України передбачено, що у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на який введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, визначено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.09.2020 № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.09.2020 за № 953/35236.
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При відсутності вищевказаних підстав для державної реєстрації народження, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження. У зв'язку з тим, що місто Донецьк, в якому народилась дитина, визначено тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», реєстрацію народження не було здійснено в органах реєстрації актів громадянського стану в установленому законом порядку. До того ж, згідно п.3 гл.1 розділу 3 Правил, державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. Місцем народження дітей в даному випадку є м. Донецьк.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем'єр-міністру України - Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ід 07 квітня 2021 року № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування було надано роз'яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Звернуто увагу, що згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. З огляду на наведене, роз'яснено, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ.
Суд також враховує, що згідно ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, суд приймає до уваги ті фактичні обставини - письмову інформацію, яка викладена в медичному свідоцтві про народження серії 91 №35480525 від 10.02.2023 року, що видано «Республіканським спеціалізованим центром медичної генетики та пренатальної діагностики» Міністерства охорона здоров'я Донецької Народної Республіки.
Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою (ч. 1 ст. 145 СК України).
Ім'я дитини визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 146 СК України).
По батькові дитини визначається за іменем батька (ч. 1 ст. 147 СК України).
У зв'язку з тим, що станом на день народження дитини заявниця перебувала у шлюбі із ОСОБА_10 , на підставі ч. 1 ст. 122 СК України дитина вважається такою, що походить від ОСОБА_11 .
Зі змісту заяви заявницею зазначено ім'я сина « ОСОБА_12 ».
На підставі ч. 1 ст. 147 СК України по батькові дитини є « ОСОБА_13 ».
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи підтверджено факт:
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку народилася дитина чоловічої статі на ім?я ОСОБА_4 , матір'ю якої є громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а батьком є громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а його встановлення необхідне заявниці для для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України та п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 13, 263-265, 293, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Семенов Єгор Сергійович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку дитини чоловічої статі на ім?я ОСОБА_4 , матір'ю якої є громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а батьком є громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гніздилов Ю. М.