19 березня 2026 року
Справа № 646/13374/25
Провадження № 3/646/118/2026
іменем України
19.03.2026 року Основ'янський районний суд міста Харкова у складі судді Глоби М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоозерне м. Євпаторія АР Крим, громадянина України, військовослужбовця, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
16.12.2025 року о 01 год. 59 хв. ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 59 по вул. Москалівська в м. Харкові, транспортним засобом - автомобілем марки «Isuzu D-Max», реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло), від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, неодноразово повідомлявся про час та місце їх проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив. Заяв та клопотань щодо розгляду справи за його відсутністю до суду не надав.
Судом, з метою непорушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, неодноразово відкладались судові засідання.
ОСОБА_1 надав клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що на відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, не зафіксовані ознаки наркотичного сп'яніння; працівники поліції не повідомили йому про ознаки наркотичного сп'яніння. При проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення не були залучені свідки. Вважає, що йому безпідставно запропонували пройти огляд у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння. При зупинці транспортного засобу, він повідомив працівникам поліції, що є військовослужбовцем та перебуває у службовому відрядженні, та те, що він має прибути вчасно до військової частини до 09 год. 00 хв. Від проходження огляду в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння, не відмовлявся. Один із працівників поліції, повідомив йому, що він має право відмовитись від проходження огляду, при цьому не пояснивши наслідки відмови.
Положеннями ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі у розгляді особи, стосовно якої складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/ 97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Більш того, суд вважає необхідним зазначити про те, що у своєму рішенні від 26.04.2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», Європейський суд з прав людини вказав на те, що розумність тривалості провадження в суді повинна оцінюватись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника (в даному випадку порушника) та відповідних органів влади, а також важливості для заявника (порушника) питання, що розглядається.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а непонесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, враховуючи положення ч. 6 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , який, за думкою суду зловживає своїми процесуальними правами, ухиляється від явки до суду з метою уникнення відповідальності через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
Таким чином, суд вважає за необхідне проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні в ній докази, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується наступним.
Даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 541961 від 16.12.2025 року, згідно якого 16.12.2025 року о 01 год. 59 хв. ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 59 по вул. Москалівська в м. Харкові, транспортним засобом - автомобілем марки «Isuzu D-Max», реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло), від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Як вбачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та роз'яснені положення ст. 63 Конституції України.
Крім того, провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується даними
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного,
наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану сп'яніння (а.с. 4).
Даними відеозапису подій від 16.12.2025 року, на якому, за допомогою технічних засобів була зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівників поліції (а.с. 3).
Суд звертає увагу, що з вищевказаного відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а навпаки, працівниками поліції було роз'яснено процедуру проходження освідування та наслідки відмови від її проходження, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.
Даними рапорту від 16.12.2025 року (а.с. 5).
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів «а» та «б» п. 2.9 ПДР України, а водій відповідно до п. 2.5 ПДР України повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відмова водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло.
Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Отже, доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння носять суб'єктивний характер.
Відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 12 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розд. I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі в супроводі працівників поліції була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим, у ОСОБА_1 не було будь-яких об'єктивних підстав для не проходження такого огляду, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Таким чином, суд не вбачає істотних порушень вимог Інструкції з боку працівників поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто, вимоги інспектора поліції щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, з огляду на зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, відповідають порядку закріпленому в зазначеній вище Інструкції та не суперечить нормам КУпАП.
З наданого до суду відеозапису вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також відмову ОСОБА_1 від проходження зазначеного огляду.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду не викликає.
Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримані працівниками поліції від ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі
Верховний Суд у постанові від 06.07.2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів, визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою і жодних відомостей станом на день розгляду справи, про те, що дії посадової особи що його складала, ОСОБА_1 оскаржувалися, в матеріалах справи відсутні. Тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, а також не звертався із позовом до суду в порядку КАС України щодо дій працівників поліції.
На думку суду, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, як такі, що мають формальний характер, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та спрямовані на ухилення його від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначені ОСОБА_1 порушення не є суттєвими та такими, що доводять його невинуватість у скоєнні інкримінованому йому правопорушенні, а будь-яких інших доказів щодо невинуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи не надано.
За таких обставин виявленого порушення в діях ОСОБА_1 міститься порушення п. 2.5 ПДР України.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 , як особі, яка керувала транспортним засобом, та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння - адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 33-38, 40-1, 130, 276, 279, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код отримувача: 37874947, отримувач: ГУК у Харківській області, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору на користь держави (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ: 37993783, МФО: 899998, отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, пункт з таблиці ставок судового збору 5).
Постанова судді протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Основ'янськийрайонний суд міста Харкова.
Суддя