Справа № 646/2981/25
Провадження № 1-кп/646/472/2026
20 березня 2026 року м. Харків
Основ'янський районного суд міста Харкова у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання : ОСОБА_2 ,
прокурорів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої : ОСОБА_5 ,
захисника : ОСОБА_6 ,
обвинуваченого : ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі ВКЗ клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140000179 від 08.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України,
У провадженні Основ'янського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 12025221140000179 від 08.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України.
20 березня 2026 року в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених п.п 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме : переховуватися від суду, оскільки передбачене законом покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення покарання, окрім цього у зв'язку з введенням військового стану в Україні, а також активними бойовими діями в м.Харкові та Харківській області, може спонукати до втечі до іншого міста, незаконно впливати на свідків та на неповнолітню потерпілу, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечував, зазначив, що в силу ст. 89 КК України є особою раніше не судимою, тому відповідно до ст.183 КПК України до нього не може бути застосовний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 підтримав свого підзахисного, зазначив, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити в цілому або частково. ОСОБА_7 необхідно звільнити з під варти або застосувати більш м'який запобіжних захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши пояснення прокурора, яка підтримала клопотання та просила його задовольнити, думку щодо клопотання інших учасників кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 08.04.2025 р., без визначенням суми застави.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 05.06.2025 р., без визначенням суми застави.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 28.05 2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 26.07.2025 р., без визначенням суми застави.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.07.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 08 вересня 2025 року, без визначенням суми застави.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 03.09.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 01 листопада 2025 року, без визначенням суми застави.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 27.10.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 25 грудня 2025 року, без визначенням суми застави.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 19 лютого 2026 року, без визначенням суми застави
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 26.01.2026 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме: до 26 березня 2026 року, без визначенням суми застави.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 , закінчується 26 березня 2026 року.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Підставою до зміни запобіжного заходу може слугувати зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження (зміну) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу і відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України не може бути застосовано, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, суд зазначає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватись від суду існує, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією вказаної статті передбачає позбавлення волі строком до 7 років, тому у суду є достатні підстави вважати, що обвинувачений, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованих злочинах, може переховуватися від суду.
При цьому судом враховано, що обвинувачений не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, не має у власності жодного нерухомого чи рухомого майна, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б утримували його за місцем проживання, що значно підвищує ризик переховування від суду. Доводи протилежного стороною захисту не надано.
При вирішенні питання про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177КПК України, судом також враховано позицію Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» у якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З огляду на характер дій, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7 , перебуваючи за межами слідчого ізолятора, може здійснити вплив психологічного, чи навіть фізичного характеру на потерпілу та свідків, з метою викривлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, зміни ними показів, оскільки не всі свідки ще були допитані в судовому засіданні. Тому, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Суд також вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий за кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, інкримінований злочин вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та не зробив для себе належних висновків та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд при вирішенні питання про наявність заявлених прокурором ризиків враховує введення в Україні воєнного стану, що полегшує обвинуваченому можливість переховуватись від суду в разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки військова агресія проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та погіршує криміногенну обстановку.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку суду, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду. Про обрання стосовно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та захисником, проте в даному конкретному випадку суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - не встановлено.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід. Відтак, суд прийшов до висновку, що строк тримання під вартою відносно обвинуваченого, слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст.183 КПК України).
Проте, враховуючи приписи п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, з урахуванням суспільної небезпеки інкримінованого злочину, який визначається не лише посяганням на статеву свободу або статеву недоторканість особи, а й заподіянням шкоди іншим суспільним відносинам та соціальним цінностям, зокрема фізичному й психічному розвитку, честі і гідності особи, з метою унеможливлення контакту обвинуваченого з потерпілою, яка є фізично слабшою та залежною, суд дійшов висновку, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 потребує виняткового контролю, у зв'язку з чим не вбачає підстав для визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 18 травня 2026 року (включно).
Строк дії ухвали до 18 травня 2026 року (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1