Справа № 646/13098/25
№ провадження 2/646/455/2026
20 березня 2026 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді - Клімової С.В.,
за участю секретаря - Колєснік П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач ТОВ « Фінансова компанія « Фінтраст Капітал»» звернувся до Основ'янського районного суду міста Харкова з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 21 050,00 грн, посилаючись на те, що 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4527359 за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало позивачу кредит у сумі 2000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку останньої НОМЕР_1 , строком на 360 днів (з 03.04.2024 по 29.03.2025). Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані відсотки за користування ними.
25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (25.11.2024 змінено назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Рішення №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024) укладено договір факторингу №25/10/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
З огляду на викладене ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 21050,00 грн, з яких: 2 000,00грн заборгованість за тілом кредиту; 10 300,00 грн заборгованість за відсотками, 1000,00 грн штрафні санкції, що нараховані первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 7750,00 грн заборгованість за відсотками, що нараховані позивачем як новим кредитором в межах строку кредиту.
Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 2 422,40 грн, сплачені ним при подачі позову до суду та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Щодо територіальної підсудності справи, суд зазначає, що Рішенням Вищої Ради Правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області» за № 399/0/15-23 від 20.04.2023 з 1 травня 2023 року територіальну підсудність судових справ Куп'янського міськрайонного суду Харківської області змінено на Основ'янський (Червонозаводський) районний суд міста Харкова.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року провадження по справі було відкрито та витребувано докази по справі.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 20 березня 2026 року було вирішено питання про заочний розгляд справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги, які просить суд задовольнити, у разі неявки відповідача просив винести заочне рішення по справі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився. Направлені на адресу судові повідомлення повернулися до суду з відмітками « адресат відсутній за вказаною адресою».
У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відзив відповідачем не подано.
Крім того, судом додатково з метою реалізації відповідачем своїх прав, враховуючи, що його зареєстроване місце проживання знаходиться на території активних бойових дій виклик здійснено в порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
З'ясувавши думку представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так судом встановлені наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, 03.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4527359 згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 20000 грн строком до 29.03.2025 року зі сплатою процентів.
Відповідно до реквізитів Договору № 4527359 від 03.04.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «47637»
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № В0000338 від 27.08.2021) та отримало Ліцензію Національного банка України.
ТОВ «Лінеура Україна'зобов'язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, але відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором. Тому, станом на 25.10.2024 року заборгованість відповідача по кредитному договору складає 13 300,00 грн, з яких: тіло кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами 10300,00 грн та штрафні санкції 1000, 00 грн.
25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (25.11.2024 змінено назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Рішення №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024) укладено договір факторингу №25/10/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
Станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024, строк дії договору № 4527359 від 03.04.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 року по 29.03.2025 року (155 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7750,00 грн.
Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» договору №4527359 від 03.04.2024. У пункті 10 «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.
Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов'язки за електронним договором про надання споживчого кредиту №4527359 від 03.04.2024 та надало відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн, однак відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 13 300,00 грн, з яких: тіло кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами 10300,00 грн та штрафні санкції 1000, 00 грн.(за розрахунком заборгованості станом на дату відсутплення прав вимоги).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, до позивача перейшли права первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором №4527359 від 03.04.2024 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, в сумі 13 300,00 грн, з яких: тіло кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами 10300,00 грн та штрафні санкції 1000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту в порядку, визначеному п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів станом на дату відступлення прав вимоги, оскільки їх розмір є обґрунтованим, відповідає умовам договору та графіку платежів, а відтак наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 1 000,00 грн, суд зауважує, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи викладене вимоги в частині стягнення штрафу не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за період з 26.10.2024 по 29.03.2025, розрахунок яких містить позовна заява, суд зазначає таке.
Розрахунок заборгованості не містить сум нарахування відсотків 26.10.2024 по 29.03.2025 у розмірі 7750,00 грн.
При цьому суд зауважує, що 25.10.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, в сумі 13 300,00 грн, з яких: тіло кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами 10300,00 грн та штрафні санкції 1000, 00 грн .
У ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не набувало право вимоги на стягнення з відповідача нарахованих відсотків за 155 календарних днів, а саме з 26.10.2024 по 29.03.2025 у розмірі 7750,00 законність нарахувань позивачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № № 4527359 про надання споживчого кредиту від 03.04.2024 , у сумі 12 300,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - тіло кредиту; 10 300,00 грн - нараховані проценти. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тому суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 1 416,60 грн. Тобто, 21 050,00 грн : 12 300,00 грн = 1,71 (заявлена позивачем сума заборгованості : задоволену судом суму заборгованості = коефіцієнт розрахунку судового збору), 2 422,40 грн (судовий збір) : 1,71 = 1 416,60 грн (сума судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду поділена на коефіцієнт розрахунку в межах задоволеної судом суми заборгованості = судовий збір пропорційно до задоволеної судом суми заборгованості).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, ордер на надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10; рахунок на оплату від 04.12.2025; акт прийому передачі виконаних робіт від 04.12.2025.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст. ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є спів мірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3 000 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 1054, 1048-1050 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Фінтраст Капітал»», код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за кредитним договором № 4527359 від 03.04.2024 року у розмірі 12 300,00 грн (дванадцять тисяч триста гривень 00 копійок), понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 416,60 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.
В іншій частині у задоволені позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги, з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua
Суддя С.В. Клімова