Справа № 646/7539/25
№ провадження 2/646/422/2026
20 березня 2026 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді - Клімової С.В.,
секретаря - Колєснік П.В.,
за участю представника позивача - адвоката Хмелевського А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Мотивуючи своїх вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 . Позивач є єдиним спадкоємцем померлого за заповітом, який був посвідчений приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області 28.08.2018 за реєстрованим номером 1838. Інших спадкоємців, передбачених заповітом або чинним законодавством не має.
25.06.2025, позивач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак йому було відмовлено за відсутності державної реєстрації права власності на зазначений житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
«Куп'янське БТІ», яке здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.012013 року, та яке внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп'ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні, господарську діяльність підприємство не здійснює, а тому, враховуючи неможливість отримання інформації про підтвердження факу державної реєстрації прав від комунального підприємства, видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом не є можливим, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рух по справі.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 31.07.2025 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 06.08.2025 року уточнена позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.08.2025 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 15.09.2025 року проведено підготовчий розгляд, справу призначено до судового розгляду.
Участь у справі сторін.
Представник позивача Хмелевський А.О. в судовому засіданні підтримав вимоги позову які просить суд задовольнити.
Відповідач Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при прийнятті рішення у справі покладаються на розсуд суду.
Заслухавши представника позивача, з'ясувавши думку відповідача, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Свідоцтвом про народження, виданого Куп'янським міськбюро ЗАЦСу від 09.10.1970, серія НОМЕР_1 , підтверджено, що батьком позивача, ОСОБА_1 , є ОСОБА_3 про що зроблений відповідний актовий запис за № 308.
Свідоцтвом про смерть, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області від 25.10.2024, серія НОМЕР_2 , підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблений відповідний актовий запис № 1889.
З заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О., який зареєстровано в реєстрі №1838 від 28.08.2018, вбачається, що ОСОБА_3 за життя, на випадок своєї смерті, заповів все належне йому майно, своєму сину ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії за №155/02-14 від 25.06.2025, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Перцовою Мариною Геннадіївною зазначено, що 25 червня 2025 до нотаріуса звернувся син померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 повідомив, що документ, який посвідчував право власності померлого на зазначене нерухоме майно у нього відсутній і тому надати його нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину неможливо.
Крім того, згідно п.3 глави 7 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акту на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №79722477 від 16.01.2025, підтверджуєт реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .
Належність ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується наступними матеріалами:
-рішенням виконавчого комітету Куп'янської ради депутатів трудящих № 240
від 25.06.1971 року, про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності ОСОБА_3 ;
- договір від 09.06.1971 про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, житлова площа не більше 60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-дозволом за №240 від 25.06.1971 на проведення робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
-актом представника технічного бюро архітектора від 25.05.1971 про проведення в натурі розбивку фундаменту перебудованого будинку по АДРЕСА_1
- актом за № 677 від 14.11.1974 про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у присутності забудовника ОСОБА_3 ;
-поверховим планом житлового будинку АДРЕСА_1 ;
-викопіюванням із схематичного плану кварталу АДРЕСА_2 ;
-схематичним планом присадибної ділянки АДРЕСА_3 ;
- відомостями внутрішніх обмірів та підрахунків площ приміщень по АДРЕСА_1 ;
-зведеним оціночним актом на житловий будинок АДРЕСА_1 , володар - ОСОБА_3 ;
-зведеним актом вартості будов та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Закон який регулює спірні цивільно-правові правовідносини є Цивільний Кодекс України.
Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або законом, і до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно положень ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як передбачено у п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 3 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Так, за ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 цього Закону).
Положення п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Водночас суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв'язку з їх втратою та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Також, у цьому листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем».
Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР В. Романовим 31.01.1966 (далі - Інструкція) - реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.
П. 4 Інструкції передбачав, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, дарування тощо, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
З початку повномасштабної війни 24.02.2022 громадяни, які мають у власності об'єкти нерухомого майна на територіях областей, де відбуваються бойові дії, право власності на які оформлене до 2013 року, стикаються з неможливістю провести операції з власною нерухомістю, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, на даний час недоступна або знищена, одним із способів підтвердити право власності на таке майно залишається визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація у цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.
Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що що позивач фактично прийняв спадщину, звернувшись із заявою про її прийняття до нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, при цьому спадкове майно було набуте спадкодавцем правомірно, беручи до уваги те, що будинок АДРЕСА_1 , належала спадкодавцю на праві власності та була набута до набуття чинності ЦК України, що діє з 01.01.2004 року, Закон, який існував до 01.01.2004 року не передбачав обов'язкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на зазначений вище будинок, на яку спадкодавець мав відповідні правовстановлюючі документи не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 200, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 328, 392, 1216-1218, 1223,1233, 1296,1297 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 90,6 кв.м., житловою площею 70,9 кв.м.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Куп'янська міська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області, код ЄДРПОУ 44758728, місцезнаходження: 63701, Харківська область, Куп'янський район, м. Куп'янськ, проспект Конституції, 3.
Суддя С.В. Клімова