Справа № 635/1470/26
Провадження № 1-кп/635/852/2026
20 березня 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020011579 від 12.08.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Липці Харківського району Харківської області, громадянина України, з середньою професійною освітою, не одруженого, який проходив військову службу на посаді стрільця 1 відділення 4 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем по мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 4-го стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ, у порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволу командування, в умовах воєнного стану, без законних підстав і поважних причин, 21.05.2025 року у вечірній час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) самовільно залишив місце служби пункт постійної дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 НГУ поблизу АДРЕСА_2 , та у період часу з 21.05.2025 по 28.05.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкриміноване та зазначене в обвинувальному акті, обставини злочину не оспорював. Зазначав, що належні висновки для себе зробив, у вчиненому розкаюється.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненому діянні визнав повністю і суду дав показання, що вчинив злочин саме при викладених обставинах, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючи матеріалів на нього, які є в матеріалах кримінального провадження,
При цьому суд роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, згідно яких сторони у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, доведена повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він не одружений, раніше не судимий, за місцем служби характеризується незадовільно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставинами, які пом'якшують покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, його суспільну небезпечність, конкретні обставини справи.
За таких обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Враховуючи призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно останнього необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання час перебування обвинуваченого під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення вироку - з 20 березня 2026 року.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення з 22 грудня 2025 року по 19 березня 2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися при розгляді справи в суді першої інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Головуючий суддя ОСОБА_1