Справа №: 398/1476/20
провадження №: 1-в/398/20/26
Іменем України
"16" березня 2026 р. місто Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_3
та засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрія подання начальника Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,
про вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку,
встановив:
Начальник Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» звернувся до суду з поданням про вирішення питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, в якому просить визначити дати обчислення строків покарання після повторного затримання ОСОБА_4 та зазначити які саме терміни підлягають зарахуванню у строк відбуття ним покарання.
У поданні зазначено про те, що ОСОБА_4 вибув до державної установи «Дар'ївська виправна колонія (№10)» та на час окупації Херсонської області військами рф, засуджений Буката був викрадений і вивезений з установи на територію рф. У подальшому, відповідно до ухвали від 09.07.2025 року керченського суду республіки крим, вирок приведено у відповідність до законодавства російської федерації (ст. 158 ч. 1, 69 ч. 5 кк рф). Відповідно до довідки №056343 серія ЗЯ, засуджений ОСОБА_4 1995 р.н. був звільнений 25.07.2025 року з фку ік-2 уфсін росії по респ. крим і м. Севастополю по відбуттю строку покарання. 24.01.2026 року, ОСОБА_4 за посвідченням особи на повернення в Україну, відповідно до хронології дат на штампах, через територію Республіки Грузія та Республіки Молдова був повернутий на територію України, де відповідно до «Довідки про затримання особи», від 24.01.2026 року складеним оперуповноваженим СКП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 був затриманий та доставлений 24.01.2026 до державної установи «Одеський СІЗО» на підставі вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.12.2021 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі.
Державна установа «Кропивницька виправна колонія (№6)» про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, однак її представник у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Зважаючи на те, що участь представника установи виконання покарань у цьому випадку не була визнана судом обов'язковою, суд, керуючись положеннями ч.5 ст. 539 КПК України, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності представника виправної колонії.
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення подання виправної колонії. Він просив суд врахувати у строк відбуття покарання фактичний час перебування засудженого в установах позбавлення волі на окупованій території і зарахувати строк відбуття покарання до моменту фактичного затримання в місті Одеса і після затримання по даний час.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні подання підтримав та просив зарахувати йому у строк відбування покарання весь час його перебування в умовах позбавлення волі під контролем окупаційної влади, а також час, витрачений на повернення в Україну до затримання 24.01.2026. Надаючи детальні пояснення щодо фактичних обставин справи, засуджений зазначив, що після окупації Херсонської області російські військові зібрали засуджених в одному таборі, після чого примусово вивезли на територію російської федерації до міста Краснодар. Там він утримувався у місцях позбавлення волі, після чого був переміщений до тимчасово окупованого Криму. У Криму окупаційним судом його справу було переглянуто за російським законодавством, і 25 липня 2025 року він був звільнений з колонії. Засуджений повідомив, що мав намір повернутися в Україну і тому одразу після звільнення за допомогою волонтерки з України, з якою він зв'язався через Інтернет та яка допомогла йому отримати необхідну довідку та придбала квитки, він вирушив через територію Росії до Грузії з метою подальшого повернення в Україну. Перетнувши кордон з Грузією, він був змушений перебувати на кордоні близько п'яти місяців, де його утримували у підвальному приміщенні, оскільки він не мав дійсного паспорта і очікував, поки Посольство України в Грузії оформить йому документи для повернення. Отримавши відповідне посвідчення та квитки на літак і автобус, він дістався Республіки Молдова, звідки рейсовим автобусом прибув до України, де й був затриманий поліцією.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, подання та долучені до нього докази, суд встановив наступні обставини.
Згідно з оригіналом вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним та остаточно засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. У резолютивній частині цього вироку визначено дату початку відліку строку покарання, а саме 25 травня 2021 року.
Відповідно до листа Департаменту карного розшуку Національної поліції України, станом на 24 лютого 2022 року засуджений ОСОБА_4 відбував покарання у Державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№ 10)». Після деокупації частини Херсонської області його місцезнаходження стало невідомим, у зв'язку з чим вирішувалося питання щодо організації його розшуку та заведення оперативно-розшукової справи.
Перебування засудженого під контролем окупаційної влади підтверджується копією довідки про звільнення №056343 (серія ЗЯ), виданої установою окупаційної влади «ФКУ ИК-2 УФСИН россии по респ. Крым и г. Севастополю». Відповідно до цього документа, ОСОБА_4 звільнено 25 липня 2025 року у зв'язку з відбуттям строку покарання. Також зазначено, що він відбував покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з урахуванням постанови «керченського міського суду» від 09 липня 2025 року “по ст. 158 ч.1, 69 ч.5 УК РФ к 4 г. л/св» у період з 25.05.2021 року по 25.07.2025 року.
Факти примусового переміщення та ідентифікації особи окупаційними органами влади підтверджуються також висновком “УМВС Росії по місту Керч» від 30 липня 2025 року про встановлення особи громадянина іноземної держави або особи без громадянства. Згідно з цим документом, ОСОБА_4 окупаційні органи влади ідентифікували саме як громадянина України, також у цьому висновку зафіксовано наявність в інформаційних системах окупаційної влади відомостей про його в'їзд на територію Російської Федерації 05 листопада 2022 року, що підтверджує його примусове переміщення з території України.
Обставини примусового переміщення, депортації та повернення засудженого в Україну підтверджуються листом Посольства України в Грузії від 20 січня 2026 року та копією Посвідчення особи на повернення в Україну № CR368487, виданого 19 січня 2026 року на ім'я ОСОБА_6 . У лислі посольства зазначено, що відповідно до Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №285, та за результатами проведеної перевірки щодо громадян України, які були депортовані на територію рф з місця позбавлення волі на тимчасово окупованій території України, 19 січня 2026 року оформлено посвідчення особи на повернення в Україну громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ). За наявною в Посольстві України в Грузії інформацією, ОСОБА_4 був депортований до Грузії з території рф. За інформацією компетентних органів України, ОСОБА_4 02.12.2021 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Початок строку з 25.05.2021. Вибув 19.02.2022 до Дар'ївської ВК Херсонської області (№10). Відомості про звільнення до МMBC України не надходили. Згаданому громадянину на 24.01.2026 придбано авіаквиток за маршрутом Тбілісі-Кишинів, рейс 5F5582 та на автобус з Молдови (Кишинів) до України (м. Одеса).
Згідно з Довідкою про затримання особи та Протоколом особистого огляду від 24 січня 2026 року, складеними оперуповноваженим СКП Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , ОСОБА_4 було затримано 24 січня 2026 року о 13:00 годині у приміщенні РУП №2 ГУНП в Одеській області в місті Біляївка. Затримання відбулося на підставі вироку Олександрійського міськрайонного суду від 02 грудня 2021 року.
Застосовані судом норми права
Пункт 14 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 539 КПК клопотання або подання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок.
Частини друга та третя статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлюють, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо вони створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Частина шоста статті 9 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що у випадках, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження. Пункти 1 та 5 частини першої статті 7 цього Кодексу відносять до загальних засад верховенство права та забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Згідно зі статтею 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Стаття 12 Кримінального процесуального кодексу України гарантує забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, встановлюючи, що ніхто не може бути позбавленим свободи інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.
Стаття 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року категорично забороняє, незалежно від мотивів, здійснювати примусове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави. Згідно зі статтею 76 цієї ж Конвенції, засуджені особи повинні відбувати призначений їм строк покарання виключно в окупованій країні.
Мотиви та висновки суду
Оцінюючи встановлені обставини кримінального провадження, суд виходить з того, що ОСОБА_4 до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та окупації частини Херсонської області на законних підставах відбував покарання у виді позбавлення волі за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області. Внаслідок збройної агресії та окупації частини території України виконання цього вироку уповноваженими органами держави було об'єктивно перервано.
Застосовуючи положення статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд констатує, що ухвала так званого «керченського міського суду» від 09 липня 2025 року про приведення вироку щодо ОСОБА_4 у відповідність до законодавства Російської Федерації, а також довідка про його звільнення від 25 липня 2025 року, видані незаконними органами окупаційної влади, застосування законодавства російської федерації до засудженого було безпідставним. Відтак, ці акти є недійсними і не впливають на чинність чи порядок виконання вироку українського суду. Водночас ці документи приймаються судом виключно як докази того факту, що засуджений фактично утримувався під контролем держави-агресора в умовах позбавлення волі. Крім того, примусове вивезення засудженого з території Херсонської області до російської федерації, про що ОСОБА_4 , повідомив у судовому засіданні, а також його подальша депортація до Грузії, є прямим порушенням статей 49 та 76 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, якими заборонено депортацію осіб, що перебувають під захистом, і вимагається утримання засуджених виключно на окупованій території.
Оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство прямо не регулює питання щодо порядку зарахування періодів фактичного перебування в місцях позбавлення волі під контролем держави-агресора, суд, керуючись частиною шостою статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, застосовує загальні засади кримінального провадження, насамперед принцип верховенства права. Суд доходить висновку, що ОСОБА_4 був позбавлений свободи окупаційною владою і згодом депортований внаслідок обставин непереборної сили, які не залежали від його волі. Він не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від відбування покарання за вироком українського суду. Неврахування державою періоду його свавільного ув'язнення та часу вимушеного транзитного повернення призвело б до подвійного тягаря для засудженого та несправедливого збільшення загального строку покарання. Це було б порушенням принципу верховенства права, який визнає людину, її права та свободи, зокрема право на свободу, найвищими цінностями.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вирішити сумніви і протиріччя, що виникли при виконанні вироку, шляхом зарахування до строку відбування покарання ОСОБА_4 періоду його фактичного перебування в установах виконання покарань під контролем держави-агресора, тобто з 24 лютого 2022 року по 25 липня 2025 року включно, із розрахунку один день фактичного позбавлення волі за один день покарання за вироком.
Також суд визнає обґрунтованим зарахування у строк відбування покарання періоду вимушеного переміщення на територію російської федерації та повернення засудженого на територію України з 26 липня 2025 року по 23 січня 2026 року включно (до дня, що передує його затриманню), із розрахунку один день за один день. У цей період засуджений згідно його поясненнями у судовому засіданні, які не не викликають сумнівів у їх достовірності та не суперечать наданим суду доказами, вчиняв активні дії для повернення в Україну, у зв'язку з цим був позбавлений можливості вільно пересуватися, тривалий час утримувався іноземними правоохоронцями на кордоні Грузії та росії та був змушений очікувати на оформлення документів українською дипломатичною установою. Ці обставини вказують на існування у зазначений період обставин непереборної сили, за яких виконання вироку Олександрійського міськрайонного суду не відбувалося із незалежних від засудженого причин. Суд встановив, що ОСОБА_4 не мав наміру ухилятися від покарання і вживав залежних від нього заходів для повернення в Україну. Неврахування періоду фактичного перебування в місцях позбавлення волі на неконтрольованій Україною території та часу, необхідного для вимушеного повернення в Україну призвело б до подвійного тягаря для засудженого та несправедливого збільшення загального п'ятирічного строку його покарання.
Вирішуючи питання щодо порядку подальшого обчислення строку покарання, суд бере до уваги, що згідно з вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2021 року ОСОБА_4 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, початком відліку якого чітко визначено 25 травня 2021 року. Оскільки суд зараховує період перебування засудженого в окупації та транзиті як фактично відбуте покарання день за день, перебіг призначеного п'ятирічного строку не переривається і не зміщується. Отже, строк відбування покарання ОСОБА_4 , який безперервно триває з 25 травня 2021 року, необхідно продовжувати рахувати з моменту відновлення контролю держави над засудженим, тобто з моменту його повторного затримання правоохоронними органами України 24 січня 2026 року. Таким чином, засудженому залишається відбути залишок визначеного вироком суду п'ятирічного строку.
Вирішуючи питання щодо долучених установою виконання покарань до подання оригіналів документів, а саме Посвідчення особи на повернення в Україну № CR368487 та оригінал виданої окупаційними органами російської федерації довідки про звільнення № 056343, суд виходить із таких міркувань. Відповідно до частини третьої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, документ повинен зберігатися у справі протягом усього часу кримінального провадження, проте за необхідності суд може видати його оригінал володільцю, долучивши замість нього до матеріалів провадження завірену копію. Згідно з частиною третьою статті 91 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кожного засудженого до позбавлення волі за місцем відбування покарання ведеться особова справа. Оскільки надані суду оригінали документів безпосередньо посвідчують особу засудженого та стосуються процесу відбування ним покарання, вони підлягають зберіганню саме в його особовій справі в установі виконання покарань. Таке зберігання необхідне для того, щоб при остаточному звільненні засудженого ці особисті документи були йому повернуті адміністрацією колонії відповідно до імперативних вимог частини третьої статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також для вжиття заходів для отримання засудженим паспорта громадянина України. З огляду на це, суд вважає за доцільне повернути оригінали зазначених документів Державній установі «Кропивницька виправна колонія (№6)» для долучення до особової справи ОСОБА_4 , залишивши в матеріалах цього судового провадження їх належним чином завірені копії.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 12, 369-372, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Подання начальника Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» задовольнити.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, призначеного вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2021 року, період його фактичного перебування в установах виконання покарань на тимчасово окупованих територіях України та на території російської федерації під контролем держави-агресора до моменту його звільнення окупаційною владою, а саме з 24 лютого 2022 року по 25 липня 2025 року включно із розрахунку один день за один день.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, призначеного вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2021 року, період його вимушеного переміщення та повернення на територію України, протягом якого вирок не виконувався з незалежних від засудженого причин, а саме з 26 липня 2025 року по 23 січня 2026 року включно, із розрахунку один день за один день.
Визначити, що строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_4 вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2021 року, який розпочався 25 травня 2021 року, слід з урахуванням зарахованих періодів, продовжувати рахувати з моменту повторного затримання засудженого правоохоронними органами України, тобто з 24 січня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Оригінали документів, долучених до подання, а саме: посвідчення особи на повернення в Україну № CR368487, видане 19 січня 2026 року ОСОБА_7 , та оригінал виданої окупаційними органами російської федерації довідки про звільнення № 056343 серії ЗЯ від 25 липня 2025 року, - повернути Державній установі «Кропивницька виправна колонія (№6)» для їх подальшого зберігання в особовій справі засудженого ОСОБА_4 відповідно до норм КВК України, долучивши до матеріалів судового провадження їх завірені копії.
Повний текст ухвали проголошений 20 березня 2026 року о 12.45.
Суддя ОСОБА_1