Справа № 405/1528/26
1-в/405/65/26
19.03.2026 м. Кропивницький
Колегія суддів Подільського районного суду міста Кропивницького в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про заміну засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного покарання у види довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком 15 років,
До Подільського районного суду міста Кропивницького надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , про заміну засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком 15 років.
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали клопотання, просили суд замінити засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком 15 років.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання захисника, вказав, що правові підстави для задоволення клопотання відсутні, за весь час відбування покарання відсутні заохочення та мав 9 стягнень, не став на шлях виправлення, а відтак у задоволенні клопотання захисника просив суд відмовити.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, витребувані матеріали з особової справи засудженого, колегія суддів дійшла до наступного.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 06 березня 2024 року вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за п.п.1,9 ч.2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання зараховано період попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 23.01.2017 до дати оголошення вироку, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.
Відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 13.10.2025 вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - вчинення кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій з боку потерпілого. В інший частині вирок залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13.10.2025.
Згідно розпорядження вирок Пересипського районного суду м. Одеси щодо засудженого ОСОБА_7 набрав законної сили 13.10.2025.
За вимогами ч.1 ст.533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно з правилами ч.ч. 3, 12, 13 ст.154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст. 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Як вбачається із наданої адміністрацією Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» характеристики на ОСОБА_7 , засуджений станом на 23.12.2025 відбув 15 років 12 місяців 12 днів позбавлення волі, за період знаходження в установі зарекомендував себе посередньо, вину у вчинених злочинах визнав частково, не бере відповідальності за вчинення дії на себе. Не усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи, заперечує серйозність або мінімізує наслідки своїх дій. Бажає змінити своє життя, про те це бажання має поодинокий та не системний характер. Стверджує, що має бажання брати участь у програмах/заходах, але за поведінкою особи чи з інших джерел інформації зрозуміло, що це не відповідає дійсності, або, відвідуючи заходи особа не бере активної участі в діяльності групи, відвідує несистемно. Усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить. Має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє, яким чином їх втілити. Не виявляє бажання та не бере участь у роботах з благоустрою установи і прилеглих до неї територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт із забезпечення установи продовольством. Засуджений не підтримує стосунки із прокримінально налаштованими друзями та знайомими як в установі, так і на волі; має друзів, соціально контактний та комунікабельний. За час відбування покарання мав 9 (дев'ять) дисциплінарних стягнень, які на теперішній час погашені, заохочень не мав. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінено як середній.
Також, установою виконання покарань надано висновок щодо ступеню виправлення засудженого ОСОБА_7 , в якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки набрав менше 64 балів. Загальна кількість балів, набраних засудженим, становить 33 бали.
Згідно довідки відділу контролю за виконанням судових рішень ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», рішенням комісії установи від 23.12.2025, було відмовлено у направленні подання до суду, оскільки засуджений не довів своє виправлення.
Колегією суддів встановлено, що на момент розгляду клопотання захисника, ОСОБА_7 формально набув право на застосування до нього ст. 82 КК України.
Водночас призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
Колегією суддів встановлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_7 відсутні ознаки виправлення, оскільки він вину визнав частково у вчинених злочинах, за час відбування покарання засуджений не отримував заохочень, до нього застосовувались дисциплінарні стягнення, які на теперішній час погашені, бажання змінити своє життя на краще ОСОБА_7 виявляє, але нічого для цього не робить, що свідчить про те, що він не став на шлях виправлення та відсутні підстави для заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням.
Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов'язковим, а залежить від наявності переконання суду у тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», в якій передбачено, що заміна невідбутої частини покарання можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання довів своє виправлення.
При цьому висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
На думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого. За період відбування покарання ОСОБА_7 отримував дисциплінарні стягнення, заохочень не мав, вину у вчинених злочинах визнав частково, участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу та в заходах соціально-виховного характеру приймає неохоче, що свідчить про відсутність підстав для застосування стосовно засудженого заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Подання захисником засудженого клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням суд розцінює як бажання уникнути подальшого відбування покарання, призначеного судом, при відсутності фактичного виправлення засудженого.
Отже, строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
Таким чином, клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст. 82 КК України, ст. 395, п.2 ч.1 ст. 537, 539 КПК України, колегія суддів,
У задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про заміну покарання засудженому ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком 15 років - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя-доповідач ОСОБА_8
Суддя ОСОБА_9
Суддя ОСОБА_10