Справа № 405/1504/26
1-кп/405/61/26
20 березня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький у кримінальному провадженні № 12026121010000168 у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України,
клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою,
встановив:
Прокурор в підготовчому судовому засіданні звернулася до суду з клопотанням про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання останньому запобіжного заходу. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на наявність ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду з метою ухилитися від кримінальної відповідальності з огляду тяжкість можливого покарання; незаконного впливу на свідків, які є його сусідами, з метою зміни ними раніше наданих показань; вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово був засуджений за вчинення тяжких злочинів. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та об'єктивно не зможе запобігти наведеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ч. 2 ст. 121 КК України), за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 23.01.2026 у відношенні ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.03.2026.
При цьому, судове провадження триває, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останніх судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, стадію судового провадження (підготовче судове засідання), суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , якому інкриміновано вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, внаслідок якого настала смерть людини, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, та беручи до уваги те, що останній сталих соціальних зв'язків не має, а отже може ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом. Враховуючи наявність у ОСОБА_5 непогашеної та не знятої у встановленому законом порядку судимості, та вчинення інкримінованого йому у даному кримінальному провадженні злочину в період дії іспитового строку за попереднім вироком суду, що вказує на його схильність до вчинення злочинів, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення (ризик вчинення іншого кримінального правопорушення).
При цьому, зазначена обставина (тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого винуватим у інкримінованому злочині) сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного (обвинуваченого) переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001, в якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Тобто, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні із свідками по справі, обвинувачений може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
В даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
При цьому, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає не можливим визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 197, 315, 369 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Дію запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 20 березня 2026 року по 18 травня 2026 року включно.
Строк дії ухвали визначити по 18 травня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_6