Іменем України
27 грудня 2010 року справа № 5020-4/244
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Есвалда”
(04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Спаська, будинок 11,
ідентифікаційний код 36047855)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1,
ідентифікаційний код НОМЕР_1)
про стягнення 4851,26 грн.,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників сторін:
Позивач (ТОВ "Есвалда") - Андрєєва А.Д. - представник, довіреність № б/н від 01.11.2020;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1.) - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Есвалда” звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4851,26 грн.,
Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору суборенди №А080506902 від 05.06.2009 в частині належного та повного внесення орендної плати.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 27.12.2010.
У судове засідання 27.12.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістив.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
05.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Есвалда»(Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) було укладено договір суборенди № А080506902 (далі -Договір), згідно з пунктом 2.1 якого Орендар зобов'язався передати суборендарю в тимчасове платне користування Приміщення в будівлі Торгового центру, а Суборендар зобов'язався прийняти, оплатити користування та повернути Приміщення Орендарю на умовах, що визначені у Договорі.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Договору приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру, секція №1, площею 48,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.
За умовами пункту 5.1 статті 5 орендар зобов'язаний передати приміщення суборендареві, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в суборенду в день дати відкриття для використання приміщення згідно з цільовим призначенням, про що сторонами складається акт приймання-передачі приміщення. Сторони домовилися, що датою відкриття вважається 05.06.2009.
Згідно з додатком №4 до Договору Суборенди цільове призначення приміщення -обслуговування кафетерію.
Відповідно до пунктів 7.1, строк Договору становить один календарний рік та починає обчислюватися з дня підписання Акту прийому-передачі приміщення і закінчується в останній день строку, визначеному у договорі.
Сторони погодились, що в разі припинення Договору Суборендар повинен без будь-яких повідомлень орендаря звільнити Приміщення у порядку та строки, передбачені статтею 21 цього Договору та підписати акт повернення Приміщення в двох примірниках, по одному для кожної із сторін.
За пунктом 9.1 Договору, суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, які викладені в Договорі.
Розмір орендної плати за один місяць визначається як сума в гривнах, що обчислюється по наступній формулі:
Орендна плата = Індекс К1 * Площа приміщення * Орендна ставка + ПДВ, де Індекс К1 -співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору. Індекс К1 застосовується лише у випадках коли він більшій одиниці.
За умовами пункту 9.2.4 Договору, орендна ставка за цим Договором складає 85,21 грн., не враховуючи ПДВ.
Нарахування Орендної плати починається з дати відкриття і закінчується в день підписання Акту повернення приміщення, відповідно до статті 21 цього Договору.
Суборендар зобов'язаний сплати Орендареві гарантійний платіж в розмірі, що становить 5000,12 грн., до 19.06.2009. В разі, якщо фактично нарахований розмір орендної плати за останні два місяці строку Договору перевищуватиме суму гарантійного платежу, суборендар зобов'язаний сплатити Орендну плату в порядку та строки, передбачені Договором. (пункт 9.7. Договору).
Після підписання Договору, суборендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший місяць оренди в сумі 5000,12 грн. до 03.07.2009 (пункт 9.8 Договору).
Сторони домовилися нараховувати орендну плату помісячно (пункт 9.15).
Статтею 10 Договору врегульований порядок оплати та зарахування платежів за Договором, а саме: Суборендар сплачує орендареві платежі в формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок Орендаря. Всі платежі здійснюються в національній валюті України -гривні.
Зобов'язання по здійсненню платежів вважаються виконаними належним чином в момент, коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру конкретного платежу зараховані на рахунок орендаря.
У виконання умов Договору, нежитлове приміщення загальною площею 48,9 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі будівлі Торговельного комплексу, за адресою: АДРЕСА_2 було передано Орендарем Суборендарю, про що був складений та підписаний акт прийому-передачі приміщення від 05.06.2009.
Однак, відповідачем обов'язки по внесенню орендної плати, які передбачені п. 9.6 Договору, не були виконані -орендна плата сплачена ним не була.
Враховуючи викладене, заборгованість відповідача по сплаті орендного платежу за період з 05.06.2009 по 30.06.2009, за розрахунками позивача, становить 4333,44 грн.
Наявність несплаченої заборгованості за орендною платою і стала підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 4333,44 грн., а також суми пені - 453,00 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 64,82 грн.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, в провадженні Господарського суду міста Севастополя знаходиться справа №5020-4/273 за заявою Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.12.2009 порушено провадження у вказаній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду міста Севастополя від 21.01.2010 по справі №5020-4/273 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, припинено стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; накладено арешт на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, відкрита ліквідаційна процедура на строк шість місяців, ліквідатором Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Дрогайцева Атіка Олеговича, який має ліцензію на проведення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_2; зобов'язано ліквідатора провести заходи, передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, щодо виявлення кредиторів, надати оголошення в офіційному друкованому органі засобів масової інформації щодо відкриття ліквідаційної процедури, встановити строк пред'явлення кредиторських вимог протягом одного місяця з моменту надання оголошення.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори -це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону.
Таким чином, після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство заяви з вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, згідно з вимогами Закону, мають право подавати всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Відповідно до матеріалів справи №5020-4/273 за заявою Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом - оголошення в офіційному друкованому органі «Голос України»було подано 29.01.2010 (т.2, арк.с. 2).
Судом з'ясовано, що ані протягом 30 днів від дня опублікування оголошення, ані після спливу 30-денного строку з дати опублікування оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника вимоги ТОВ «Есвалда»до ФОП ОСОБА_1 не були заявлені взагалі - позивач не звертався з грошовими вимогами до відповідача у процедурі його банкрутства у справі №5020-4/273.
Ч. 2 ст. 14 та ч. 5 ст. 31 Закону передбачено, що вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно з пунктом 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд - відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
У зв'язку з викладеним, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача означених сум - відсутні.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що оскільки позивач у встановлений законом строк не звернувся до боржника із кредиторськими вимогами, то відповідно до вищезазначеної норми ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" його вимоги є погашеними, а отже, позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у даний справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 28.12.2010