Іменем України
16 грудня 2010 року справа № 5020-3/140
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Фиш”,
ідентифікаційний код 33366082
(99045, місто Севастополь, вул. Шостака, 9)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бріз”,
ідентифікаційний код 31029009
(99014, місто Севастополь, вул. Камишове шосе, 7)
про стягнення збитків в сумі 279072,77 грн.,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ТОВ „Атлантик Фиш”) -явку уповноваженого представника не забезпечив;
відповідач (ТОВ „Бріз”) -Комарова Н.О., представник, довіреність б/н від 01.11.2010.
Обставини справи:
22.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш” (далі -позивач) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бріз” (далі -відповідач) про стягнення збитків в сумі 279072,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за заявою відповідача у справі № 2-1/6288-2009 ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2009 вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно „Риболов-1”, що належить ТОВ „Атлантик Фиш”. Через арешт судно з 21.12.2009 по 23.12.2009 простояло в порту, що завдало позивачеві збитків в сумі 279072,77 грн., з яких: 12501,00 грн. -вартість дизельного пального кількістю 3000 л ціною 4,17 грн. за 1 л; 675,20 грн. -вартість олії кількістю 80 л ціною 8,44 грн. за 1 л; 2676,57 грн. -заробітна плата екіпажу за 3 дні; 2520,00 грн. -витрати на харчування екіпажу (24 особи*3 дні*35,00 грн.); 260700,00 грн. - запланований прибуток /арк. с. 11/.
У судове засідання 16.12.2010 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача на повідомленні про відкладення розгляду справи /арк. с. 126/.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні. До того ж 22.12.2010 закінчується встановлений процесуальним законом (стаття 69 Господарського процесуального кодексу України) строк вирішення даного спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач надав суду відзив на позов /арк. с. 97-99/ та додаткові заперечення проти позову, просить в задоволенні позову відмовити повністю /арк. с.140-141/, посилаючись на недоведення позивачем розміру збитків, вини відповідача в їх виникненні та самого факту наявності збитків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -
За твердженням позивача, 21.12.2009 риболовецьке судно СРТМ „Риболов-1” (реєстраційний № 285 від 07.06.2008, ІМО 8723880, бортовий номер UA 0179), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш”, у зв'язку з забороною не вийшло на промисел.
На запит директора „Атлантик Фиш” /арк. с. 9/ капітан Севастопольського морського торговельного порту відповів, що причиною заборони виходу риболовецького судна СРТМ „Риболов-1” на промисел є арешт судна та заборона його використання ТОВ „Атлантик Фиш” відповідно до ухвали господарського суду АР Крим у справі № 2-1/6288-2009 /арк. с. 10/.
Водночас капітан порту повідомив позивача про те, що в службу капітана порту надійшов лист директора ТОВ „Бріз” Мельника А.Т. з клопотанням про зняття арешту на рух судна СРТМ „Риболов-1” у територіальних водах України.
З 21.12.2009 по 23.12.2009 (включно) судно СРТМ „Риболов-1” простоювало у порту, що, на думку ТОВ „Атлантик Фиш”, причинило останньому збитки в сумі 279072,77 грн.
23.03.2010 позивач надіслав відповідачеві претензію № 21, в якій просив ТОВ „Бріз” протягом 10 банківських днів від дати отримання ним претензії здійснити оплату збитків /арк. с. 57/, проте претензія позивача залишилась без задоволення.
Наведене стало причиною для звернення ТОВ „Атлантик Фиш” до суду із даним позовом.
Судом встановлено, що у провадженні господарського суду АР Крим перебувала справа № 2-1/6288-2009 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бріз” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Фаворит” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш” про стягнення 548770,00 грн. Крім пред'явлення позову, ТОВ „Бріз” звернулося до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на риболовецьке судно СРТМ „Риболов-1” (реєстраційний № 285 від 07.06.2008, ІМО 8723880, бортовий номер UA 0179) та заборони ТОВ „Атлантик Фиш” використовувати це судно, яке суд задовольнив ухвалою від 04.12.2009 /арк. с. 13/.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ТОВ „Атлантик Фиш” подало до Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 у справі № 2-1/6288-2009 апеляційна скарга ТОВ „Атлантик Фиш” задоволена частково: ухвала господарського суду АР Крим від 04.12.2009 скасована, у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено. В частині стягнення з ТОВ „Бріз” 2935,00 грн. в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а справу передано до господарського суду АР Крим для розгляду по суті /арк. с. 14-17/.
Рішенням господарського суду АР Крим від 13.04.2010 у справі № 2-1/6288-2009 позов ТОВ „Бріз” задоволено частково: з ТОВ „Атлантик Фиш” на користь ТОВ „Бріз” стягнуто заборгованість в розмірі 523051,70 грн., пеню в сумі 38791,67 грн., річні в сумі 5679,83 грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 19352,92 грн. В частині зобов'язання ТОВ „Торговий дім „Фаворит” передати документи, які засвідчують право витребування боргу за контрактом № 1 від 01.07.2009, -провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору /арк. с. 18-19/.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 апеляційна скарга ТОВ „Атлантик Фиш” задоволена частково, рішення господарського суду АР Крим від 13.04.2010 у справі № 2-1/6288-2009 в частині стягнення з ТОВ „Атлантик Фиш” на користь ТОВ „Бріз” 586873,12 грн. -скасовано, в цій частині ТОВ „Бріз” у позові відмовлено /арк. с. 20-23/.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України відшкодування збитків є одним зі способів захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб (суб'єктів господарювання).
Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди унормовані главою 82 Цивільного кодексу України та главою 25 Господарського кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Зазвичай особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Аналогічне положення щодо відшкодування збитків міститься в частині першій статті 224 Господарського кодексу України. Так, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Лише наявність всіх вищезазначених умов в їх сукупності є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому правомірність поведінки та відсутність своєї вини доводить завдавач шкоди. Решту складових делікту має довести особа, якій завдано шкоди.
Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем як факту виникнення збитків у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача, так і самого розміру збитків, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 279072,77 грн., які складаються з реальних збитків в сумі 18372,77 грн., а саме: витрат на придбання дизельного пального -12501,00 грн. (3000 л*4,17 грн.); витрат на придбання олії -675,20 грн. (80 л*8,44 грн.); витрат на заробітну плату екіпажу в сумі 2676,57 грн. за 3 дні (з 21 по 23 грудня 2009 року) та витрат на харчування екіпажу в сумі 2520,00 грн. (24 особи*3 дні*35,00 грн.), а також з неотриманих доходів, а саме запланованого прибутку в розмірі 260700,00 грн. (20000 кг риби*3 дні*4,345 грн.) /арк. с. 11/.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, на позивачеві лежить тягар доказування: факту заподіяння йому збитків; причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданими збитками, та розміру зазнаних збитків.
Ухвалами від 24.09.2010, 13.10.2010 та 26.10.2010 суд зобов'язував позивача надати належні та допустимі докази понесення збитків в сумі 279072,77 грн., з документальним та правовим обґрунтуванням.
Проте, позивач не довів наявності збитків, їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача і завданими збитками.
Так, на доказ понесення реальних збитків в сумі 12501,00 грн. (нібито на придбання дизельного пального кількістю 3000 л ціною 4,17 грн. за один літр) та в сумі 675,20 грн. (на придбання олії кількістю 80 л ціною 8,44 грн. за один літр) позивач надав витратні накладні № РН-001532 від 08.12.2009 /арк. с. 75/, № РН-001531 від 04.12.2009, № 1495 від 15.12.2009 /арк. с. 76/, які підтверджують отримання повноважним представником позивача відповідно олії ХА-30 кількістю 205 л ціною 8,50 грн. без ПДВ за 1 л, олії М14Г2ЦС кількістю 525 л ціною 8,20 грн. без ПДВ за 1 л та олії ТАП-15В кількістю 410 л ціною 8,44 грн. без ПДВ за 1 л, а також дизельного пального кількістю 31160 л ціною 4,417 грн. без ПДВ за 1 л.
Як вбачається з наведеного, позивач придбавав у ПП „Транзит-Поставка” три види (марки) олії -кожна за різною ціною, причому лише одна олія ТАП-15В коштує 8,44 грн. за 1 л, але без ПДВ. Втім, в розрахунку позивача /арк. с. 11/ не зазначено виду (марки) олії. До того ж немає відомостей, куди, на які цілі її було витрачено. Так само не наведено відповідного розрахунку, з якого б було зрозуміло, чому саме 80 л олії витрачено, в той час, коли загалом за двома накладними придбано 1140 л (205+525+410) олії.
Аналогічно, позивачем не наведено розрахунків витрачання протягом трьох днів грудня 2009 року (з 21 по 23 грудня 2009 року) саме 3000 л дизельного пального. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що вартість 1 л пального, зазначена у накладній № 1495 від 15.12.2009 /арк. с. 76/, є відмінною від вартості 1 л пального, що вказана позивачем у розрахунку суми збитків. Так, згідно з накладною № 1495 від 15.12.2009 /арк. с. 76/ вартість 1 л дизельного пального - 4,417 грн. без ПДВ (або 5,3004 з ПДВ). Натомість, в розрахунку суми збитків позивач зазначає вартість 1 л дизельного пального -4,17 грн. /арк. с. 11/.
Крім того, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт використання дизельного пального та олії у вказаних об'ємах саме для експлуатації судна „Риболов-1” і саме в період з 21.12.2009 по 23.12.2009.
Стосовно заробітної плати екіпажу суд зауважує на такому.
На вимогу господарського суду м. Севастополя (ухвала суду від 22.11.2010 /арк. с. 115-117/) Севастопольським морським торговельним портом надано суднові ролі СРТМ-к „Риболов-1”, судновласником якого є ТОВ „Атлантик Фиш” (позивач у справі) /арк. с. 135-136/.
Позивачем в обґрунтування розміру нарахованої та виплаченої заробітної плати надано розрахунково-платіжну відомість № НЗП-00012 за грудень 2009 року /арк. с. 74/.
Співставлення зазначених документів надало такі результати: лише 17 осіб, що зазначені в суднових ролях, містяться в розрахунково-платіжній відомості, а саме: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16. і ОСОБА_17. Щодо решти членів екіпажу (12 осіб) позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували витрати ТОВ „Атлантик Фиш” на виплату заробітної плати цим особам.
Крім того, позивачем не наведено розрахунку заробітної плати в сумі 2676,57 грн., виходячи з визначеної кількості осіб, розміру їх денного (чи місячного) заробітку тощо.
Також незрозумілим є розрахунок витрат на харчування екіпажу /арк. с. 11/. Як зазначено вище, відповідно до суднової ролі кількість членів екіпажу СРТМ-к „Риболов-1” становить 29 осіб /арк. с. 135-136/, в той час коли в розрахунку суми збитків вказано 24 особи.
Посилання позивача на пункт 2.2 Інструкції про особливості відряджень членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) та порядок виплати сум, що направляються на харчування членів екіпажів суден (інших транспортних засобів), затвердженої наказом Міністерства транспорту України № 359 від 12.07.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.08.1999 за № 540/3833 (щодо встановлення норм списання сум на харчування членів екіпажу на рівні 35,00 грн. на добу), є необґрунтованим, оскільки згідно з Преамбулою ця Інструкція поширюється на екіпажі суден (інших транспортних засобів), якщо такі судна (інші транспортні засоби) здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову діяльність (крім риболовецької) за межами територіального моря (вод) України, виконують міжнародні рейси для перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України, використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами повітряного або митного кордону чи територіального моря (вод) України.
За розрахунком позивача, судно „Риболов-1” планувало виловити по 20000 кг (20 тонн) риби щодня протягом 3 днів /арк. с. 11/.
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, а розрахунки -явно завищеними, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з Журналів обліку вилучених риби та інших водних живих ресурсів № 1 (промисловий журнал) /арк. с. 107-108/ та обліку прийнятих риби та інших водних живих ресурсів № 2 /арк. с. 109/, в грудні 2009 року, а саме 27.12.2009 та 28.12.2009 позивачем було виловлено 26510 кг риби, в тому числі: хамса чорноморська -22510 кг, ставрида -2000 кг.
Аналогічні відомості були надані на вимогу суду Бахчисарайським територіальним відділом Чорноморського державного басейнового управління охорони, відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства (лист від 09.12.2010 вих. № 1413 /арк. с. 138/).
При цьому, якщо в грудні 2009 року ТОВ „Атлантик Фиш” було виловлено 26,51 тонн риби, то за весь 2009 рік -лише 38,51 тонн.
Отже, в найбільш вдалий промисловий день - 27.12.2009 -об'єм риби, виловленої судном СРТМ „Риболов-1”, склав 16,0 тонн (6,0+8,0+2,0).
За викладених обставин, запланований об'єм вилову риби -20000 кг (або 20,0 тонн) на день є завищеним.
Разом із тим, позивачем не доведена обґрунтованість вартості риби -4,345 грн. за 1 кг, та взагалі не вказано, який саме вид риби позивач планував виловити.
Таким чином, розмір збитків, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведений та документально не підтверджений. Так само відсутній причинно-наслідковий зв'язок між витратами позивача (збитками) та діями відповідача, як і власне вина відповідача у завданні збитків позивачеві, оскільки, як встановлено судом, арешт на судно СРТМ „Риболов-1”, судновласником якого є ТОВ „Атлантик Фиш”, був накладений ухвалою господарського суду АР Крим від 04.12.2009 /арк. с. 13/, хоча і за заявою відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 279072,77 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на факти, встановлені постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 у справі № 2-1/6288-2009, як на преюдиціальні, є безпідставними, оскільки обов'язковою умовою звільнення від доказування є тотожність суб'єктного складу сторін у пов'язаних справах. Втім, як вбачається зі змісту рішення господарського суду АР Крим від 13.04.2010 та зазначеної постанови /арк. с. 18-23/, окрім позивача та відповідача, у справі № 2-1/6288-2009 брав участь інший відповідач -ТОВ „Торговий дім „Фаворит”, який не є стороною у справі, що розглядається. Отже, факти встановлені постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2010, не є преюдиціальними і підлягають повторному доведенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити у повному обсязі.
Суддя підпис В.О.Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
21.12.2010.