Справа № 503/2107/25
Провадження № 2/503/449/26
19 березня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні,
встановив:
Позивач подала до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що в с. Серби, Подільського району Одеської області, у капличці пропала вода, тобто джерело, яке його наповнювало не діє. Зазначає, що їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 , який проживає вище каплички, у себе в дворі вирив колодязь або пробурив артезіанську свердловину (достовірно їй не відомо), тому вважає, що останній своїми діями перекрив джерело, яке поповнювало капличку, чим порушив норми законодавства. В свою чергу вона зверталась до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та Державної служби геології та надр України, але відповідь отримана нею від ради не вирішила її питання, а від служби відповідь на момент подачі позову не отримала. У зв'язку з чим позивач для захисту своїх порушених прав пред'явила до відповідача відповідний позов шляхом подачі до суду позовної заяви, в якій останній просить зобов'язати Кодимську міську раду Подільського району Одеської області створити комісію, щодо обстеження колодязя (артезіанської свердловини) у дворі ОСОБА_2 , з метою виявлення, чи дійсно останній своїми діями перекрив джерело, яке поповнювало капличку.
19.12.2025 року ухвалою суду (а.с.22-23) позовну заяву було залишено без руху із визначенням її недоліків, способу і строку для їх усунення.
12.01.2026 року позивач подала до суду заяву (а.с.26) на усунення недоліків до якої додала позовну заяву датовану 11.12.2025 року у новій редакції (а.с.27-28).
15.01.2026 року ухвалою суду (а.с.29-32) було відкрито провадження у даній справі із визначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження, а також вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору; про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; про витребування доказів. Одночасно суд, відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, зобов'язав відповідача, як орган місцевого самоврядування, у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву (відзив), а третій особі роз'яснено його право у 10-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати письмові пояснення щодо позову. Копію ухвали надіслано учасникам справи у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними, а саме: позивачем разом із судовою повісткою у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 і ч.7 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № R068052767109 про вручення їй 05.02.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067083392638; відповідачем шляхом її доставки 16.01.2026 року до її електронного кабінету у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить довідка про доставку електронного документа; третій особі разом із судовою повісткою у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 і ч.7 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № R068052767451 про вручення йому 05.02.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067083393146, а також шляхом її доставки 19.01.2026 року до його електронного кабінету у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.
20.01.2026 року Державна служба геології та надр України, на виконання ухвали суду від 15.01.2026 року в частині витребування доказів, подала через свого представника з використанням системи «Електронний суд» витребуваний документ (а.с.41-45).
30.01.2026 року третя особа подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (а.с.46-48), який фактично є письмовим поясненням, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що не вчиняв жодних дій спрямованих на перекриття будь-яких джерел води; втручання у водопостачання каплички, розташованої в с. Серби, Подільського району Одеської області; порушення прав чи законних інтересів позивача або інших осіб. Також відзначив, що станом на момент подання цих пояснень йому не відомо про існування будь-яких рішень компетентних органів, які б встановлювали факт його неправомірних дій або порушення ним вимог чинного законодавства.
11.02.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (відзив) відповідача від 30.01.2026 року № 03-17/365 (а.с.52-55), який був зданий на пошту 30.01.2026 року (а.с.57), в якому просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на ті обставини, що капличка, розташована в с. Серби, Подільського району Одеської області, не перебуває на балансі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області. В свою чергу міська рада, як орган місцевого самоврядування, не має права втручатися в господарську діяльність юридичних осіб і не відповідає за зобов'язаннями мешканців громади. Зазначив, що Державна служба геології та надр України надала відповідь щодо відсутності правових підстав для надання її представника для участі в комісії обстеження колодязя у дворі ОСОБА_2 . Також послався на принцип недоторканості житла, до якого належить і огороджена територія подвір'я.
12.02.2026 року ухвалою суду (а.с.70-71) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У встановлений судом строк відповідач не скористалася своїм процесуальним правом учасника справи, а саме відповідь на відзив не подала.
18.03.2026 року ухвалою суду залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав викладених у змісті позовної заяви. При цьому, під час судового засідання зазначила, що наразі у джерело надходить вода, але вважає, що коли у ньому відсутнє надходження води, то останнє є наслідком саме дій третьої особи ОСОБА_2 , який використовує свердловини на своєму городі, який примикає до території, де знаходиться джерело.
Представник відповідача - Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання відповідач був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 15.02.2026 року судової повістки до електронного кабінету цієї особи, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу (а.с.76). При цьому, у змісті поданого відзиву представником відповідача було заявлено клопотання (а.с.55) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що вважає позов безпідставним, та просив відмовити у його задоволенні. Також під час судового засідання підтвердив, що наразі у джерело надходить вода, бо цьому сприяють сезонні погодні умови.
Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
В с. Серби, Подільського району Одеської області, існує джерело з водою (криниця з джерельною водою / колодязь / бювет), про що зазначено позивачем ОСОБА_1 у змісті своєї позовної заяви та що не заперечено відповідачем у змісті поданого відзиву, а також підтверджується змістом листа-відповіді СТОВ «Лан» від 18.02.2025 року № 12 (а.с.11).
При цьому, саме зазначене джерело з водою (криниця з джерельною водою / колодязь / бювет) не перебуває ні на балансі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, а ні на балансі СТОВ «Лан», про що зазначено у змісті відзиву (а.с.53) поданого відповідачем та листа-відповіді СТОВ «Лан» від 18.02.2025 року № 12 (а.с.11).
Учасниками процесу (позивачем, відповідачем і третьою особою) в ході судового розгляду не заперечувалась та обставина, що у згаданому джерелі (криниці / колодязі / бюветі) рівень водопостачання є нестабільним внаслідок змін в обсязі водопостачання.
08.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та Державної служби геології та надр України із заявою (а.с.6, 43) щодо створення комісії (до складу якої включити згадану службу) для обстеження колодязя (артезіанської свердловини) у дворі ОСОБА_2 , з метою виявлення, чи дійсно останній своїми діями перекрив джерело, яке поповнювало капличку, а також перевірки наявності у нього дозволу на риття колодязя (буріння свердловини) у себе у дворі.
19.08.2024 року Кодимська міська рада Подільського району Одеської області за № 03-09/Б-2085, на вище зазначену заяву ОСОБА_1 , надала лист-відповідь (а.с.8-9), в якому повідомило, що питання, яке порушене нею у своїй заяві, не належить до її повноважень.
28.08.2024 року Державна служба геології та надр України за №5390/02-4/2-24, на вище зазначену заяву ОСОБА_1 , надала лист-відповідь (а.с.44), в якому повідомило, що контроль за облаштуванням колодязів та свердловин для побутових потреб не входить до компетенції Держгеонадр, у зв'язку із зазначеним відсутні правові підстави для надання представника Держгеонадр для участі в комісії обстеження колодязя у дворі ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування:
Відповідно до ч.1-2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Окрім того, ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В свою чергу положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Водночас із цим ч.1-2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року № 2918-III (надалі за текстом - Закон), держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання шляхом, серед іншого, забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання; зобов'язання центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій дотримуватися екологічних вимог та санітарного законодавства під час проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації систем питного водопостачання; здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері питної води, питного водопостачання, проведення державного моніторингу стану води і систем питного водопостачання, оцінки впливу на довкілля і державної експертизи господарської та іншої діяльності, пов'язаної з використанням джерел питного водопостачання.
При цьому, ст. 1 зазначеного Закону визначає в ньому терміни:
- питна вода як воду, призначену для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам;
- джерело питного водопостачання як водний об'єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї;
- система питного водопостачання як сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого та нецентралізованого питного водопостачання.
В свою чергу ст. 16 цього Закону також передбачено, що на джерела питного водопостачання повинні бути складені в установленому законодавством порядку паспорти.
Висновки суду
- щодо наявності заявленого особою порушення її права, яке потребує судового захисту:
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд відзначає ту обставину, що у змісті позовної заяви (а.с.1, 27) позивач на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України зазначала, що адресою її реєстрації та проживання є АДРЕСА_1 , яку вона також усно повідомила суду в засіданнях (підготовчому і судовому) при виконанні судом вимог ч.4 ст. 217 ЦПК України щодо встановлення її особи.
Однак, до позовної заяви позивачем ОСОБА_1 додано копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.3-4), яким її було документовано Приморським РВ УМВС України в Одеській області 24.12.1997 року, в якому зазначено місце її народження - с. Серби Кодимського району Одеської області, а у розділі «Місце проживання» на сторінці 11 містить реєстраційний запис про наявність у неї з 24.05.1991 року зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суду не надано доказів того, що джерело з водою (криниця з джерельною водою / колодязь / бювет) в с. Серби, Подільського району Одеської області, яке знаходиться в будівлі Капличка, на території облаштованій для проведення служби, що знаходиться на балансі СТОВ «Лан», включене до системи питного водопостачання місцевої громади для забезпечення її мешканців питною водою, а також самої наявності складеного на нього паспорту у відповідності до вимог ст. 16 Закону.
Також суду не надано доказів того, що причиною по якій до згаданого джерела (криниці з джерельною водою / колодязя / бювету) припинилося / тимчасово припинилося водонадходження була саме діяльність ОСОБА_2 , а не наслідком природніх причин (зміна сезонного рівня водопостачання, зокрема зменшення влітку та збільшення взимку і навесні; погодні умови, зокрема кількість опадів - дощу і снігу; зміна напрямку русла підземних вод тощо).
З огляду на зазначене суд не вбачає порушення прав позивача на неможливість / тимчасову неможливість користуватися відповідним водним об'єктом, а також самої бездіяльності відповідача за наслідком того, що до згаданого джерела (криниці / колодязя / бювету) припинилося / тимчасово припинилося водонадходження.
- щодо обраного позивачем способу захисту:
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Позивач ОСОБА_1 в своєму позові заявив вимогу про зобов'язання міської ради створити комісію, щодо обстеження колодязя (артезіанської свердловини) у дворі третьої особи, з метою виявлення, чи дійсно останній своїми діями перекрив джерело, яке поповнювало капличку.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 57 та від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 72).
В свою чергу застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).
Такий висновок міститься в пунктах 67-68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).
В пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 зазначено, що захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Суд вважає, що заявлена позивачем ОСОБА_1 позовна вимога не є належним способом захисту права, який є ефективним, оскільки зводиться до проведення відповідачем дій, які мають на її думку забезпечити перевірку наявності або відсутності порушення третьою особою права, яке вона вважає наявним у себе та порушеним.
Однак, задоволення судом даної вимоги не призведе до поновлення прав, які позивач ОСОБА_1 вважає порушеними.
Фактично заявлена позивачем позовна вимога є заходом отримання доказів, що не відповідає завданням цивільного судочинства визначеним ст. 2 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що заявлений позивачем позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1; код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04527342, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про усунення перешкод в користуванні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 20.03.2026 року.
Суддя Д.В. Вороненко