Іменем України
21 грудня 2010 року
справа № 5020-6/051
За позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”
(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)
в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської
дирекції акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”
(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грей”
(99008, м. Севастополь, вул. Ген. Крейзера, 19)
про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5685145,25грн.
Суддя Лазарев С.Г.
Представники:
позивача -Сіроштан Н.М., довіреність №2584 від 21.09.2010;
відповідача -Смірнов О.А., довіреність б/н від 01.10.2010.
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей»про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5369938,26 грн.
У процесі розгляду спору позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору №010/07-11/027 від 29.09.2009 у сумі 5685145,25 грн. (т.2,а.с.3-7), яка прийнята судом до розгляду, як заява про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 611, 612, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №010/07-11/027 від 29.09.2009, у зв'язку з чим станом на 30.11.2010 за ним утворилась заборгованість на суму 4949508,00 грн. основного боргу, 696456,80 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом та 39180,45 грн. - пеня.
Ухвалою від 28.09.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що кредитний договір №010/07-11/027 від 29.09.2009, будучи по своїй природі договором приєднання, підлягає розірванню. Неправомірними діями позивача, як сторони по договору, відповідач був позбавлений права на погашення кредиту відповідно до первісної домовленості, коли відсотки за користування кредитними коштами були 15,9%. Доводи та обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.113а-117, т.2, а.с.18).
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Строк вирішення спору по справі неодноразово продовжувався судом за клопотанням сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2010 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вступу в законну силу рішення Ленінського районного суду міста Севастополя за позовом Коваленко Сергія Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей»до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитних договорів, договору поруки недійсними (т.1, а.с.118-119).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі з наступних підстав.
Предметом позову у справі Ленінського районного суду міста Севастополя №2-6241/2010 є визнання кредитних договорів недійсними, а предметом позову у справі 5020-6/051 є стягнення заборгованості за цими ж кредитними договорами. Наслідками задоволення цих позовів є повернення коштів Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»за кредитним договором. Тобто, у випадку задоволення позову по справі №2-6241/2010 сторони будуть повернуті у первісний стан, і відповідач все одно змушений буде повернути позивачу кошти, отримані ним за кредитним договором, а тому підстав для зупинення провадження у справі №5020-6/051 не має.
Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2010 заявив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Грей”, та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих на його ім'я, мотивуючи його тим, що відповідач, враховуючи великий розмір заборгованості, може відчужити належне йому майно та приховати від кредиторів реальні джерела погашення заборгованості. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що кредитний договір був забезпечений договором іпотеки від 04.09.2008, проте рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.12.2010 цей договір іпотеки був визнаний недійсним.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову з тих підстав, що позивач не надав відомостей про наявність майна та розрахункових рахунків відповідача, на які може бути накладено арешт, не обґрунтував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, необхідність вжиття таких заходів, наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Посилання позивача на те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.12.2010 договір іпотеки від 04.09.2008, який забезпечував зобов'язання за кредитним договором, був визнаний недійсним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дане рішення не вступило в законну силу.
21.12.2010 на адресу суду надійшла заява від Приватного підприємства Фірми «Шато Де Флер»про залучення її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т.2, а.с.49-50), обґрунтовуючи це тим, що рішення у даній справі може вплинути на здійснення зобов'язань, які виникли у підприємства перед позивачем.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей»та Приватним підприємством Фірмою «Шато Де Флер»ведуться переговори про переуступку права вимоги. На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду копію протоколу зустрічі (наміру) та копію проекту договору про відступлення права вимоги. Але ці докази не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки станом на день розгляду справи в суді Приватне підприємство Фірма «Шато Де Флер»жодних зобов'язань за кредитним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей», на себе не прийняло.
На підставі викладеного, суд відмовив в задоволені клопотання Приватного підприємства фірми «Шато Де Флер»про залучення її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки підприємство не обґрунтувало, як рішення у цій справі може вплинути на його права та обов'язки.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
04.09.2008 між Відкритим акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») (далі -кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей»(далі - позичальник) була укладена генеральна кредитна угода №01/13-23/33/41 (т.1, а.с.13-14), у рамках якої 29.09.2009 був укладений кредитний договір №010/07-11/027 (надалі - договір) (т.1, а.с.16-21), за умовами якого банк (позивач) надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит. Використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
Сума кредитного ліміту визначена підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 договору і складає 5415300,00грн.
У відповідності з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 02 вересня 2011 року.
Позичальник зобов'язувався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.
За використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка у розмірі 24% річних (підпункт 1.2.1 пункту 1.2 договору).
Графік погашення кредиту сторони узгодили у додатку №1 до вказаного договору, який є його невід'ємною частиною (т.1, а.с.22).
Згідно з підпунктом 3.5 договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за договором починаючи з 31 календарного дня від дати отримання повідомлення кредитора про зміну процентної ставки.
На виконання умов вказаного договору, відповідач одержав кредитні кошти у сумі 5415300,00 грн. Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором, стосовно сплати відсотків за користування кредитом, виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого, станом на 30.11.2010 заборгованість по відсотках склала 696456,80 грн. Крім того, позивач просить достроково стягнути з відповідача суму основного боргу - 4949508,00 грн. та пеню в розмірі 39180,45 грн., всього - 5685145,25 грн.
Викладені обставини з'явилися підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості за тілом кредиту ще не настав, проте відповідач не виконує своїх зобов'язань щодо сплати відсотків за кредитним договором.
Пунктом 7.1. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.
Зокрема, кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців (пункт 7.2. договору).
04.08.2010 (вих. №20-011/319) позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 5262161,89 грн., з яких: 4949508,00 грн. -кредитна заборгованість, 296156,86 грн. -відсотки (в тому числі прострочені відсотки 198522,73 грн.), 16497,03 грн. -пеня (а.с. 30).
10.08.2010 (вих. №15-1/990) позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою до 30.08.2010 погасити заборгованість за відсотками в розмірі 296156,86 грн. (а.с. 34).
03.09.2010 (вих. №20-011/363) позивач повторно направив на адресу відповідача лист з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 5262161,89 грн., з яких: 4949508,00 грн. -кредитна заборгованість, 296156,86 грн. -відсотки (в тому числі прострочені відсотки 198522,73 грн.), 16497,03 грн. -пеня (а.с. 71-72).
Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків за кредитним договором не виконує, а тому, враховуючи те, що сторони, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачили у договорі право кредитора вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 4949508,00 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 696456,80 грн. такими, що підлягають задоволенню повністю.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності з пунктом 13.4 договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача, відповідачу нарахована пеня у розмірі 39180,45 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грей” (99008, м. Севастополь, вул. Ген. Крейзера, 19; відомості про відкриті у банківських установах розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10; код ЄДРПОУ 20680287, р/р 290931576 у ЦСВ КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) заборгованість по кредитному договору №010/07-11/027 від 29.09.2009 у розмірі 5685145,25 грн. (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч сто сорок п'ять грн. 25 коп.), з яких: 4949508,00 грн. -сума основного боргу, 696456,80 грн. -сума відсотків за користування кредитом та 39180,45 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 24.12.2010