Житомирський апеляційний суд
Справа №935/3157/24 Головуючий у 1-й інст. Щербаченко І. В.
Номер провадження №33/4805/144/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
18 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Василевської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Василевської Ольги Анатоліївни, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн на користь держави.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 17 листопада 2024 року о 07:23 в м. Коростишів по вулиці Київська, 137 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується тестом № 878 від 17.11.2024 з результатом 0,25 проміле. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Василевська О.А., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що матеріали справи не містять доказів правомірності підстав зупинки автомобіля, оскільки рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19.08.2025 постанову серії ЕНА №23492904 від 17.11.2024 скасовано; ознаки алкогольного сп'яніння керманича на відео відсутні; порушено процедуру освідування, зокрема, водій не погодився із результатами огляду; покази приладу Драгер 0,25 проміле є показником в межах допустимої похибки, а наявні відеофайли не відкриваються.
На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Василевської О.А., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 17.11.2024, у відповідності до якого, 2 ОСОБА_1 17.11.2024 о 07:23 в м. Коростишів по вулиці Київська, 137 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093» н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується тестом № 878 від 17.11.2024 з результатом 0,25 проміле. Процедура освідування відбулася на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2); роздруківкою Alkotest-6820 від 17.11.2024 №878, результат якого 0,25 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 8); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд з використанням спеціального технічного засобу проведений у зв?язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Результат огляду 0,25 проміле (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 4); розписками про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с. 5, 6); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3492904 від 17.11.2024 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 9); відеозаписом обставин події (а.с. 16), на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу та огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Драгер на місці зупинки автомобіля зі згоди останнього. Жодних зауважень ОСОБА_1 щодо результатів огляду на місці не мав.
Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та чек за результатами тестування спеціальним засобом «Драгер 6820» підписані ОСОБА_1 без зауважень на дії працівників поліції.
Даних про те, що ОСОБА_1 наполягав на направленні його для проведення огляду у медичному закладі охорони здоров'я матеріали справи не містять.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що відсутні правомірні підстави зупинки автомобіля, оскільки рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19.08.2025 постанову серії ЕНА №23492904 від 17.11.2024 скасовано, не заслуговують на увагу, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Поліціянти зупинили автомобіль «ВАЗ 21093» н.з. НОМЕР_1 з підстав того, що керманич не був пристебнутий ременем безпеки та ТЗ не мав заднього правого бризговика, що передбачено конструкцією, за що було винесену адміністративну постанову серії ЕНА №3492904 від 17.11.2024 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн.
19 серпня 2025 року рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області у справі № 935/3199/24 скасовано постанову серії ЕНА №3492904 від 17.11.2024 та провадження у справі закрито.
Покликання захисника на ту обставину, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19.08.2024 було скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР, винесену відносно ОСОБА_1 , а тому зупинка його автомобіля не можна вважати законною, як і наступні дії працівників поліції, апеляційним судом не приймаються, як такі, що не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, незалежно від наслідків розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП. В даному випадку, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 були надані чіткі пояснення щодо мотивів зупинки, а тому подальші дії ОСОБА_1 регламентуються нормами п. 2.9 «а» ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.
Окрім того, з відеозапису убачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, а тому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Доводи скарги щодо порушено процедуру освідування, зокрема, не погодився із результатами огляду, не є слушними, оскільки поліціянт запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alcotest Drager» чи в найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції пройшов огляд на стан сп'яніння на місці, який виявив у нього алкоголь у кількості 0,25 ‰. Працівник поліції повідомив керманича про результати огляду, зокрема, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння результат 0,25 ‰, останні зазначив «я сьогодні не пив». Окрім того, його було ознайомлено з результатами тестування спеціальним засобом «Drager Alcotest 6820», актом огляду, які він підписав та погодився з останніми, ніяких заперечень не виказував. Зауважень ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дії працівників поліції, пов'язаних з проведенням процедури огляду на стан сп'яніння, не виказував.
Разом з тим, доводи захисника стосовно можливої похибки показань газоаналізатора Драгер 0,25 проміле є необґрунтованими та не виходять за межі припущень, оскільки з роздрукованого результату приладу «Драгер», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння, та з свідоцтва про повірку приладу вбачається, що останнє калібрування газоаналізатора проводилось в межах міжповірочного інтервалу та є діючим, відтак підстави для визнання його результату недійсним відсутні.
Апеляційний суд вважає, що огляд на стан сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.
Під час апеляційного розгляду справи захисником не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу та який не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на судову практику апеляційних судів не має правового значення, оскільки наведені постанови не мають відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Василевської Ольги Анатоліївни, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь