24 грудня 2010 року справа № 5020-10/316
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99041, АДРЕСА_1)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(99057, АДРЕСА_2)
(99057, АДРЕСА_3)
(99040, АДРЕСА_4)
ОСОБА_2
(99057, АДРЕСА_2)
про стягнення 142 274,00 грн.,
Представники сторін не викликались.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення 142 274,00 грн.
Разом з позовною заявою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заявив клопотання, в порядку статті 67 Господарського процесуального кодексу України, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти боржника, що знаходяться на його розрахункових рахунках.
Зі змісту позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.
Проте, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не обґрунтував причини подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, ним не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить накласти арешт на майно та грошові кошти боржника, без визначення розміру останніх.
Тоді як, відповідно до частини першої статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, тощо.
Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суддя О.М. Юріна