Житомирський апеляційний суд
Справа №293/1667/25 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.
Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.
18 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу №293/1667/25 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської Марії Вікторівни, стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
за апеляційною скаргою Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Проценко Л.Й. у м.Черняхові, повний текст ухвали складено 22 січня 2026 року,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської М.В. (далі - ВДВС), в якій просив:
- визнати протиправними дії начальника Черняхівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник І.М. щодо винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47220,30 грн;
- визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської М.В. з приводу відмови у знятті арештів, що накладені на все майно та кошти ОСОБА_1 згідно з постановами про арешт коштів боржника від 09.10.2024, від 11.03.2020, від 31.03.2025 постановлених в межах виконавчого провадження №54692266;
- зобов'язати Житомирський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 згідно з постановою про арешт коштів боржника від 09.10.2024 постановленою в межах виконавчого провадження №54692266;
- зобов'язати Житомирський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 згідно з постановою про арешт майна боржника від 11.03.2020 постановленою в межах виконавчого провадження №54692266;
- зобов'язати Житомирський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 згідно з постановою про арешт майна боржника від 31.03.2025 постановленою в межах виконавчого провадження №54692266.
Скаргу обґрунтовано тим, що виконавче провадження №54692266, в рамках якого накладені арешти на майно ОСОБА_1 , відкрите з порушенням строків, а тому накладені арешти в межах даного виконавчого провадження є незаконними та такими, що порушують його право власності, а також суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії начальника Черняхівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник І.М. щодо винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47220,30 грн.
Визнано протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської М.В. з приводу відмови у знятті арештів, що накладений на все майно та кошти ОСОБА_1 згідно з постановами про арешт коштів боржника від 11.03.2020, від 09.10.2024, від 31.03.2025, постановлених в межах виконавчого провадження №54692266.
Зобов'язано Житомирський ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 згідно з постановами про арешт коштів боржника від 11.03.2020, 09.10.2024 та 31.03.2025, постановлених в межах виконавчого провадження №54692266.
В апеляційній скарзі представник Житомирського ВДВС, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив правову природу закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу, які є різними правовими підставами завершення виконавчого провадження та мають різні правові наслідки. Вказує, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки не свідчить про фактичне виконання рішення та не позбавляє стягувача права повторного звернення із заявою про примусове виконання рішення суду в межах установлених законом строків. Крім того, посилається на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких у разі, якщо виконавчий збір не було стягнуто під час виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний вирішити питання його стягнення шляхом відкриття окремого виконавчого провадження, що, на його думку, не було враховано судом першої інстанції. Також зазначає, що скаргу на дії державного виконавця подано з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 449 ЦПК України, без наявності поважних причин для його поновлення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С.О. просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, а також на те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.
Представник стягувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань суду не направляв.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання, що відповідає положенням ч.2 ст.372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Черняхівського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження №45999537 з примусового виконання виконавчого листа №293/1086/13-ц від 13.01.2014 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Зазначене виконавче провадження відкрито 14.01.2015 (а.с.52).
21.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 48137,49 грн (а.с.10)
12.09.2017 виконавче провадження №45999537 закінчено на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, при цьому виконавчий збір у повному обсязі стягнуто не було, сума виконавчого збору складає 47220,30 грн (а.с.52 зворот).
Того ж дня державним виконавцем відкрито виконавче провадження №54692266 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2015.
У межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанови про арешт майна та коштів боржника від 11.03.2020, 09.10.2024 та 31.03.2025 (а.с.12-14).
Постановою державного виконавця від 09.04.2025 у виконавчому провадженні №54692266 виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору від 21.01.2015 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. При цьому залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становив 29199,86 грн (а.с.51 зворот).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С.О. звернувся до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області із заявою про зняття арештів, накладених у межах виконавчого провадження №54692266 (а.с.16-17).
Листом Житомирського відділу державної виконавчої служби від 19.12.2025 у задоволенні зазначеної заяви відмовлено (а.с.18).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є платежем, що стягується з боржника за примусове виконання рішення та підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.
За змістом статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 21.01.2015), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи вбачається, що строк пред'явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2015 сплив 21.01.2016.
Дотримання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є обов'язковою передумовою здійснення примусового виконання.
Положення пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1404-VIII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент набрання чинності цим Законом строк пред'явлення зазначеного виконавчого документа до виконання вже сплив, а тому такі норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, на момент відкриття виконавчого провадження №54692266 12.09.2017 постанова про стягнення виконавчого збору не могла бути прийнята до виконання у зв'язку із пропуском строку її пред'явлення, що виключало наявність правових підстав для відкриття такого виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець зобов'язаний був відкрити виконавче провадження для стягнення виконавчого збору, відхиляються з огляду на таке.
За змістом частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Разом із тим, реалізація такого обов'язку можлива виключно за умови дотримання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, посилання апелянта на положення частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку державного виконавця відкрити виконавче провадження для стягнення виконавчого збору є безпідставними, оскільки такий обов'язок підлягає реалізації виключно з дотриманням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки у даному випадку строк пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору до виконання сплив, у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття відповідного виконавчого провадження.
Посилання апелянта на різну правову природу закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у даному випадку вирішальним є саме дотримання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Доводи апеляційної скарги про те, що повернення виконавчого документа не є підставою для зняття арешту з майна боржника, також не впливають на правильність висновків суду, оскільки спірні арешти накладені у межах виконавчого провадження, відкритого за відсутності правових підстав.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій державного виконавця та наявність підстав для зобов'язання органу державної виконавчої служби зняти арешти з майна боржника.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення зі скаргою є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідь про відмову у знятті арешту отримано 19.12.2025, а скаргу подано 29.12.2025, тобто у межах строку, встановленого статтею 449 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших фактичних обставин, зокрема без урахування пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не впливають на правильність висновків суду.
Таким чином, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Дата складення повного судового рішення 18 березня 2026 року.